Саня Димов, популярний український діджей та телерадіо ведучий, влучно помітив, що дуже важливо залишатися вірним собі. Особливо, якщо всі плани на майбутні перекреслила війна. Проте навіть у таких обставинах, Саня не впадає у розпач, адже йому є кому дякувати і є кому допомогати. Що допомогає популярному українському діджею залишатись відкритим та йти до Перемоги — читайте далі.
Щодня ми працюємо на інфофронті, виствілюючи подвиги українських жінок та впливаючи на світову спільноту інформаційно.
Ми просимо нас підтримати, аби ми й надалі могли виконувати нашу місію на шляху до української перемоги
Підтримати womo.uaРазом із видавництвом «Ранок» ми створили спецпроєкт #ДякуюЗаРанок, у межах якого до 25 дня народження видавництва збиратимемо історії українців та українок, які хочуть розділити свою вдячність із нашими читачами.
Найяскравіший момент вдячності за цей рік: з 24 лютого 2022 року життя кожного з нас змінилося. В мене кардинально. Я втратив роботу, пережив ракетні обстріли, пішов
Саня Димов — популярний український діджей та телерадіо ведучий
працювати на пошту. Але залишився вірним собі та Україні – залишився вдома. Мені є що втрачати й поїхати з країни було б найлегшим, що б я міг зробити. Втративши всі плани на майбутнє, а найголовніше безпеку для найдорожчих моїх рідних та себе, намагаєшся не втратити здоровий глузд і починаєш сприймати реальність інакше. Друзями стали ті, кого ти такими не вважав, і навпаки. Я всіма силами приєднався до допомоги усім, хто потребує і зовсім забув про те, що й сам міг потребувати її.
Насправді після всього що ми усі пережили – обстріли, ракетні атаки, блекаути, розумієш що дякувати зараз потрібно нашим Збройним Силам України кожного дня.
Зізнаюсь чесно, те через що я проходив і проходжу я сприймаю як буденність. А ось те що відбувається у моєму рідному Запоріжжі, де досі живуть моя мама, сестра і племінник, чіпляє мене набагато глибше. І після кожного сповіщення про вибухи у Запоріжжі у мене серце не на місці. Але, #ДякуюЗаРанок нашим Захисникам та Захисницям треба кожного дня. І, звичайно, підтримувати їх — всю свою лють до ворога переводити у донати, наскільки це можливо у нинішніх умовах. Тому, прокидаючись кожного дня я дякую саме ЗСУ, волонтерам, комунальникам, медикам, працівникам усіх необхідних сфер життєдіяльності.
Де діставати енергію для життя: з перших днів я себе запрограмував, якщо так можна сказати, що я не маю права впадати в розпач та опускати руки, поки наші Захисники та Захисниці нас боронять. Не маю на це ніякого морального права. Але я така ж людина, як усі. Намагаюся спілкуватися з рідними, банально спати, слухаю музику, шукаю можливості для саморозвитку — читати, братися за будь-яку можливу роботу.
Що б я сьогоднішній сказав собі, який живе у травні 2022? Саня, залишайся вірним собі, своїм принципам, не зраджуй своїм орієнтирам. Здається, в мене це виходить. Доречі, не всім це сподобалось. Я став більш принциповим, з чіткою позицією у житті.
Про читання книжок: декілька перших тижнів морально було дуже важко, попри всі мої внутрішні налаштування. Я не міг сконцентруватися, був трішки розгубленим, не міг слухати музику — а це фактично мій робочий інструмент. Про читання я взагалі мовчу, бо коли не можеш сконцентруватися і починаєш щось читати, то думки улітають кудись далеко. Але зараз я обрав шлях удосконалення своєї української, тому моя базова книга зараз – це «100 експрес уроків української» від Олександра Авраменка. Не можу зараз назвати себе великим читачем книг, але планую це змінювати.
Моє знайомство із видавництвом «Ранок»: зізнаюсь чесно, з Ранком ми познайомилися декілька місяців тому. Зараз заходжу на сайт та у розділ новинок, вивчаю каталог. Шукаю щось цікаве для себе. Вдячний за лаконічний та зрозумілий сайт та сервіс.
Найбільш памʼятна подія: мені здається, що просто зараз ця подія і відбувається — конкурс Євробачення, який вимушено проходить у Ліверпулі, але під українським стягом. А щодо особистих подій – це коли в дуже рідкі, зараз, мої виступи на подіях я маю можливість поспілкуватися з військовими, які кажуть мені – що я правильно роблю, що повернувся до своїх діджейських виступів. Також дуже багато військових та волонтерів пишуть повідомлення мені в ефір на радіо, це дуже цінно. А ще пригадую, як працюючі на пошті, я готував відправки амуніції, маскувальних сіток, гуманітарної допомоги на відправку – розуміючі, що таким чином, я також маленький гвинтик у великому механізмі нашої майбутньої української Перемоги.
Тож долучайтесь до флешмобу! Робіть публікації у соцмережах із #ДякуюЗаРанок, тегайте сусіда, колегу, продавчиню, лікаря, споріднену душу аби ми показали світу – скільки в нас вдячності одне до одного!
