Тетяна Марінова
25 жовтня – Міжнародний день боротьби жінок за мир. До 2022 року світова спільнота прив’язувала акції до Тижня дій із роззброєння, який щороку стартував 24 жовтня. Але кровопролиття в Україні змінило акценти. У нашій державі та за її межами у боротьбі за мир сотні тисяч жінок допомагають Силам оборони України та несуть службу, щоб скоріше перемогти зло, яке прагне посіяти хаос у всьому світі. Не забули про цей день і на SHE Congress 2024, де йшлося не лише про лідерство жінок в економічному та суспільному житті України. Гендерних викликів вистачає у головному секторі – безпечному. Про це йшлося під час двох панельних дискусій She in Defence та She Leads.
She Leads: у ЗСУ треба створити не особливі, а рівні умови для жінок під час несення служби
Якісні реформи у секторі безпеки та оборони прямо пов’язані та впливають на обороноздатність нашої країни тепер і у довгостроковій перспективі. Але перемог у цій царині небагато, особливо за матрицею НАТО, в якій кожна літера акроніма визначає рівень проробленої роботи.
З погляду стандартів Північноатлантичного альянсу у ЗСУ змінилась лише доктрина. Виступ народної депутатки України та засновниці мілітарі-ініціативи Arm Women Now, яка першою почала системно дбати про безпеку наших захисниць на фронті, Ірини Никорак був прямолінійним.
«Я весь час висуваю вимогу до Міністерства оборони, щоб вони створили не особливі, а рівні умови для жінок під час несення служби. І це проявляється не лише у речовому забезпеченні, коли ми надаємо захисницям жіночу форму, жіночу білизну та жіночі плитоноски. Це проявляється у можливості розвивати свою кар’єру, обіймати керівні посади нарівні з чоловіками. Я щиро мрію про те, що найближчим часом я побачу генералок, командирок батальйонів чи бригад та навіть міністерок оборони. Ця клята війна дуже чітко показала, що жінки спроможні обороняти країну. Тільки чомусь цю спроможність вони повинні доводити, працюючи у декілька разів більше і часто не маючи права на помилку. І ви знаєте, ці сильні жінки сьогодні творять історію, а тисячі жінок, це просто безпрецедентна кількість, які перебувають безпосередньо у зоні бойових дій, на передовій, виконуючи бойові завдання, оперуючи артилерією, пілотуючи дрони, рятуючи життя, штурмуючи посадки, тримаючи оборону в окопах нарівні з чоловіками. І кожна з них варта максимальних зусиль, щоб її голос гучно лунав не тільки в Україні, але і на міжнародній арені», — зазначила спікерка.
Сексизму чимало у багатьох арміях світу, але, яку галузь не візьми, всюди насправді йдеться про повагу до гідності жінки, про повагу до її вибору, ким бути та що робити, а не вказувати, де є її місце, що ми спостерігаємо навіть у політичному житті. І якщо залучати жінок і їхній досвід у процеси планування військових операцій та ухвалення рішень на найвищому рівні, то зможемо мінімізувати наслідки війни у період відновлення економіки України після Перемоги, а в майбутньому і взагалі їх уникати.
She in Defence: «Покладіть до своїх косметичок турнікети!»
Після виступу Ірини Никорак дискусія She in Defence могла бути сповненою жахливих оповідей про армійські жахи українок, але цього не сталось. Навпаки, розмова виявилась дуже обнадійливою для жінок, які прагнуть реалізувати свій потенціал в оборонному секторі. Три захисниці поділились власним досвідом служби та побудови кар’єри у війську. Всі визнавали, що успіх виявився досяжним завдяки величезному керівному досвіду у цивільному житті.
Наприклад, бойова медикиня та штурмовичка Олена Риж пройшла шлях у ресторанному бізнесі від тимчасових підробітків у студентські роки до керівниці мережі закладів. І у цій царині в Україні щодня без пригод з неадекватними відвідувачами не минало, тож труднощі з задиркуватими чоловіками Олену не лякали. А ще у неї дуже відомий на весь світ командир — кінорежисер Олег Сєнцов, який, як ніхто, знає вартість життя та важливість збереження здоров’я своїх підлеглих.
Колишня артменеджерка Ганна Васик є зараз молодшою сержанткою Центру масштабування технологічних рішень, а до цього у цивільному житті встигла навіть науковий ступінь отримати — магістерка політології, кандидатка філософських наук. Вона свідомо змінила культурно-мистецьку діяльність на службу, бо ЗСУ, за словами Ганни, виявились єдиним місцем застосування її досвіду й енергії. До цього захисниця вражала проєктом гучних андерграундних вечірок та рейвів «Схема», за що і була названа журналом Vogue «легендою нічного Києва». Спікерка звернула увагу на те, що ЗСУ зараз єдина структура, де беруть всіх охочих. І людина, яка стоїть на життєвому перехресті, має реальний шанс кардинально змінити своє життя, творячи історію своїми ідеями, знаннями та талантами.
Христина Кудрява у Національній гвардії України вже дослужилась до майора. Жартує, що на початку кар’єри одному з сексистів запропонувала стати на місце командира, той відмовився: «Ну, все, тоді командуватиму я, бо більше немає кому!». Ось так під колективний сміх над недолугим все і завершилось.
Зрозуміло, що наші оборонниці під час виступів вирішили захистити учасниць конгресу від щохвилинних жахів війни, тому не розповідали, наскільки пекельні є польові умови служби та які виклики долають жінки на передовій у ЗСУ та Нацгвардії. А ще вони не згадували про відсутність можливості звільнитись, коли заманеться, як у цивільному житті, обирати свою команду та командира, перевестись туди, де тобі цікавіше, бо це досить тривалий процес. Не згадали й про психологічні труднощі — після тотальної відмови від досягнень попереднього цивільного життя. Але оборонниці завжди на захисті, тому у зали запитали, чи мають учасниці конгресу турнікети зараз при собі. Виявилось, що не мають. У самих дівчат при собі було чотири. Тобто врятувати багатьох не зможуть у випадку влучання. Саме тому попросили всіх придбати їх та носити у сумках при собі. Про всяк випадок.
А у наступній частині репортажу з SHE Congress — розмова з особливою гостею заходу гімнасткою Анною Різатдіновою.
Тетяна Марінова