Що з моєю дитиною: ТОП поширених реакцій підлітка на стрес

Повномасштабна війна стала переломним моментом для всіх. Такі події важко пережити дорослій людині зі сформованою психікою не кажучи про дітей. Попри всі намагання батьків уберегти та захистити своїх хлопців та дівчат вони не менше за дорослих страждають від цієї війни, хоч і не завжди це показують і діляться своїми переживаннями.

Кожна людина різна і реагує на події по-різному, кажуть спеціалісти проекту СПІЛЬНОТЕКА від ЮНІСЕФ. Хтось може самотужки впоратись зі стресом та почуттями, що виникають під час небезпечних ситуацій, а для інших навіть згадка про війну у соціальній мережі може стати стресовим фактором, з яким важко впоратись самому.

За інформацією проєкту з психологічної підтримки «ПОРУЧ», серед дітей, які відвідували групи підтримки, майже 60% — це діти віком 11–17 років. На другому місці за запитами — діти 8–10 років — їх 31%, яких переважно долучають до груп батьки. Найбільш поширеними питаннями, що порушувалися під час роботи груп, були такі: реакції на події (як побороти страх виходити на вулицю, як перестати боятися сирен, можливих пострілів, вибухів); стабілізація емоційного стану — свого та близьких — під час перебування в окупованих містах; особистий психічний стан (депресія, підвищена тривожність та знервованість, проблеми з контролем емоцій); переживання втрати близьких, родичів, людей, із якими разом переховувалися в укриттях, тощо.

До програми також звертаються батьки, які помітили зміни у власному стані та у  поведінці своїх дітей. Найчастіше вони потребують консультації щодо того, як допомогти дитині побороти страх виходити на вулицю; як перестати боятися пострілів, вибухів; як говорити про війну та про все, що відбувається; як допомогти їм упоратися з негативними емоційними та психологічними наслідками пережитих подій; що робити, якщо погіршився виховний вплив і вони відчувають, що втратили контроль над дітьми.

Як зрозуміти, що дитина переживає

Реакція дітей на кризову ситуацію може варіюватися залежно від різних факторів, зокрема віку. Навіть діти, які спочатку здаються не дуже травматизованими, можуть у якийсь момент почати активно переживати все, що з ними сталося під час війни. Іноді такі переживання можуть проходити неправильні етапи та затягнути процеси прийняття та адаптації. Серед дітей віком 13–17 років поширеними реакціями на стрес є такі:

  • сильна скорбота;

  • демонстрація надмірної турботи про інших;

  • почуття провини та сорому;

  • відкрита непокора авторитету;

  • підвищене ризикування;

  • агресія;

  • саморуйнівна поведінка;

  • відчуття безнадії.

Якщо ви помітили, що ваша дитина протягом тривалого часу демонструє реакції, наведені нижче, поспішіть звернутися за підтримкою до фахівців.

  • Відсторонюється або поводиться дуже тихо, мало рухається або взагалі не хоче рухатися.

  • Уникає інших людей.

  • Не відповідає іншим, не говорить.

  • Виказує надзвичайне та постійне хвилювання.

  • Має симптоми поганого самопочуття: тремтіння, головний біль, втрата апетиту, болі тощо.

  • Виявляє агресію, намагається заподіяти шкоду іншим.

  • Збентежена або дезорієнтована.

Як створити сприятливе середовище для дитини-підлітка у стресових ситуаціях

Іноді важко вберегти дітей від стресових ситуацій у їхньому середовищі. Особливо складно захистити від тих факторів, що перебувають поза вашим контролем. Однак є деякі прості речі, які батьки можуть зробити, щоб створити сприятливе середовище для своїх дітей та зменшити на них вплив кризових ситуацій.

Загальні поради на щодень:

Будьте лагідними до своєї дитини, частіше обіймайте або тримайте її за руку. Скажіть дитині, що ви її любите. Це допоможе заспокоїти та втішити дитину, а також підтримувати добрі стосунки із нею.

Старайтеся знаходити час та місце для взаємодії сам на сам з вашою дитиною.

Були порушені звичні процедури, тому важливо реорганізувати режим, щоб діти відчули стабільність і передбачуваність (наскільки це можливо). Намагайтеся дотримуватися режиму сну та інтегрувати у розпорядок дня навчальні заходи.

Заохочуйте свою дитину вести щоденник.

Заохочуйте свою дитину до гри.

Контролюйте вплив новин на дитину.

Якщо ваша дитина потребує уваги, але ви не можете одразу приділити її, запевніть дитину в тому, що ви її вислухаєте найближчим часом. Знайдіть разом із підлітком безпечні способи відчути самостійність. Це може бути коротка щоденна прогулянка наодинці або дотримання повсякденного розпорядку.  Відкрито говоріть про очікування; пояснюйте, чому треба було ухвалити те чи те рішення.