Оксана ХромоваСкептики кажуть, що люди більше не читають книжок. На це старомодне заняття начебто більше не залишається часу, адже після важких трудових буднів хочеться просто валятись та бездумно гортати стрічку соцмереж. Дофамінове висжанення, хронічний стрес та великий вибір більш цікавих інтернет розваг вбиває літературу.
Це правда чи лише упередження? 30 тисяч відвідувачів цьогорічного Книжкового арсеналу своїм прикладом руйнують стереотип. Насправді, люди продовжують читати книги, купувати українських авторів та переклади світових літературних шедеврів на українську, відвідувати мистецькі події навіть під час війни.
Видавництва продовжують бити рекорди продажів після того, як російські видавництва остаточно залишили наш ринок і свідомість споживача щодо цінностості вітчизняних культурних продуктів сильно зросла.
Читати – модно. А це є оптимістичним знаком для розвитку країни, адже читаюча та інвестуюча у культуру нація – це нація, яка вміє мріяти, діяти, думати, відчувати, розуміти себе та інших.
Які ж книги обрати для того, щоб активізувати ті струни душі, які про надію та віру? Далі шість книг, які змушують мріяти по-дитячому сильно.
«Кохання під час холери» Ґабріель Ґарсія Маркес
Почнемо з художньої літератури. Якщо non-fiction впливає на наш мозок, що ставить цілі, то світова класика чіпає нашу душу, а саме в душі народжуються мрії. «Кохання під час холери» розповідає про зв’язок двох сердець та надію, яка не помирає до останнього подиху. Сучасні психотерапевти могли б назвати почуття героя не коханням, а тривожною привязаністю, але Маркес переносить нас в часи, коли психотерапія лише зароджувались, а люди любили божевільно та віддано, боролись та помирали за своє кохання і вміли чекати.
«Кохання під час холери» змальовує історичний період, де за вікном відбувався апокаліпсис – війни, невиліковні хвороби, голод, антисанітарія, бідність є бекграундом роману. Але автор зосереджує увагу на тому, що є актуально і сьогодні – на щирих людських почуттях. Герой проносить своє кохання з перших до останніх сторінок і в кінці читач залишається з приємним післясмаком – якщо вірити, діяти, любити – твоя мрія здійсниться і зробить твої останні роки найщасливішими. Кохання варте того, щоб чекати.
Що особливо цікаво для нас сьогодні – фоновий апокаліпсис. Читаючи книгу, розуміємо, що ми не є першими, кому доводиться збирати надію по крихтах, коли здається, що світ летить шкереберть.
«Коротка історія мізогінії» Джек Голланд
Доволі важка книга, враховуючи те, що все написане у ній – гірка правда. Але ця робота є дуже важливою для побудови кращого суспільства, позбавленого зневаги та упереджень щодо жінок. Книга відкриває очі на коріння нерівності. Автор по поличках розкладає, хто з великих світу цього розповсюджував мізогіністичні переконання. Аристотель, без основоположних робіт якого не обходиться навчання в жодному університеті, вважав жінку неповноцінною, без «повної душі». В найпопулярнішій книзі в історії людства – Біблії, саме жінка є причиною гріхопадіння людства. Теологи середньовіччя теж змальовували жінок, як «дефектних чоловіків», недостатніх та негідних. Вся ця ідеологія і приводила до безправності, насилля та пригнічення.
Книга залишає важкий осадок, але разом з тим і надію. Рівність жінок колись була лише мрією, чимось невидимим, що не мало права навіть на обговорення, проте існувало стражданням в душахдоброї половини людства. Тепер ми можемо відкрито обговорювати рівність і жінки значно захищеніші, ніж сто років тому. Якщо людству вже вдалось пройти такий шлях та вибороти для жінок більше рівності, можливо через кілька десятиріч ми більше не зустрінемось з сексизмом на роботі та в коментарях в інтернеті, не почуємо про домашнє насильство і нерівність в оплаті праці, і жодна жінка не відчуватиме себе меншовартісною через свою стать. Книга допоможе чоловікам краще відчути те, через що доводиться проходити жінкам. А жінкам книга подарує можливість мріяти вільно – бо мрії сучасної жінки нарешті можуть бути пов’язані з власною реалізацією та власним щастям.
«Моє життя та робота» Генрі Форд
Кажуть, що нас формує наше оточення. Але треба пройти довгий шлях, щоб оточення почало складатись з успішних, добрих, свідомих та гідних людей. І книги можуть наблизити нас до тих, хто нам імпонує, ми можемо увібрати накращі риси тих, про кого читаємо, відчути дух цих людей крізь сторінки. Тут у нагоді стають автобіографії.
Генрі Форд є досить неоднозначною особистю, але він точно є фігурою, яка змінила світ і у якої можна повчитись впевненості. Він уперто боровся за свою мрію, коли йому ніхто не вірив. В світі, де люди пересувались на конях, він працював над створенням автомобіля. Йому довелось не лише створити проривний технологічний виріб, але й змусити суспільство подолати страх бензоколонок біля своїх будинків та швидких залізних бляшанок на дорогах. Форд створив Америку такою, якою вона є зараз. Він просував ідею «автомобіль кожному американцю» і сьогодні в переважній частині світу авто є базовою потребою людини і цілком доступним придбанням. Хоча писати книгу Форду допомагав професійний письменник, відчувається енергія Форда – дух боротьби, вміння робити неможливе, сміливість боротись за свої мрії і дарувати іншим можливість мріяти по-новому.
«Мистецтво стійкості: стратегії для незламного розуму та тіла» Росс Еджлі
Ще одна автобіографія, на цей раз від нашого сучасника, який теж зробив те, що ніхто не робив до нього. Еджлі полюбляє дивувати фізичними рекордами і показує, що можливості нашого тіла є безкінечними. При цьому в своїй книзі він пов’язує фізичну силу з силою духою та посилається на стоїцизм, як одну з своїх ідеологій. Всі фізичні рекорди, які він ставив, спочатку народжувались всередині його серця – його дух мав повірити у те, що він здатен на неможливе.
Взимку 2016 року Еджлі пробіг марафон, тягнучи за собою автомобіль. В тому ж році в квітні він побив рекорд «Найдовшого у світі лазіння по мотузці», піднімаючи себе 19 годин поспіль. Але найбільшу популярність спортсмену приніс заплив навколо Великої Британії. Він провів у воді 157 днів, побив відразу кілька рекордів і став першою людиною, що обплила величезний острів. В своїй книзі він описує, скільки разів чув про те, що його ідеї безглузді і він не справиться або ж взагалі загине. Журналісти не цікавились ним на початку запливу, адже розуміли – він не зможе витримати холод, силу хвиль, небезпеку атак морських тварин. Але Еджлі продовжував плити навколо Великої Британії. Протягом запливу на нього чекали не лише фізичні випробування. Одного дня він дізнався про те, що його татові діагностували рак. Це майже змусило Росса покинути заплив, щоб повернутись до батька.
Читаючи цю екстраординарну історію, ми розуміємо, що між нами та нашою мрією можуть стояти сотні випробувань та неочікуваних поворотів долі. Ця книга – новий погляд на те, як можна прожити життя, подолати обмеження свого тіла, вийти за рамки звичного та зрозумілого. Спортсмен не лише ставить рекорди, він має науковий ступінь, є прикладом чудового хлопця для своєї дівчини та демонструє, як важливо мати хороші стосунки з своєю родиною та оточуючими людьми, адже саме підтримці рідних та друзів Росс врешті решт завдячує своєму успіху.
«Про свободу» Тімоті Снайдер
Книга, яку історик та професор Єльського університету писав в Україні під час повномасштабного вторгнення, надихаючись нашою сміливістю та усвідомленням цінності свободи. Вийшла в минулому році і миттєво стала бестселером. Снайдер розповідає великій аудиторії нашу версію правди і вбачає в українцях борців не лише за власну за демократію та свободу, а й за свободу від тиранії всього світу.
Автор описує своє дитинство в США, коли він та всі навколо боялись ядерного удару СРСР. Описує проблеми, з якими зіштовхуються меншини в Америці та багато розмірковує над питанням свободи. Чим саме є свобода, чи існує вона в США, як формувалась за останні десятиріччя, куди приведе? Книга остаточно відкидає ідею меншовартості українців, адже в очах Снайдера ми є тими, з кого варто брати приклад. Тож розуміючи краще себе та інших в світі, свободи в якому стає менше, у читача виникає оптимізм щодо майбутнього разом із розумінням – у нас ще багато роботи попереду, але ми зможемо подолати загрозу авторитарних режимів.
«Не відпускай мене» Кадзуо Ісіґуро
Закінчимо список книг ще одним прикладом геніальної художньої літератури. Роман Нобелівського лауріата, дії якого відбуваються в Англії. Книга, яка занурює в химерний світ альтернативної реальності. Але в цьому світі є дещо, що робить нас людьми – дружба, кохання, відчуття самотності, творчість та звісно мрії.
Герої вміли мріяти будучи дітьми і продовжили мріяти вже у дорослому віці. Саме це вміння давало їх життю надію та робило будні трохи щасливішими. Не дивлячись на те, що книга має меланхолічний настрій, вона змушує читача цінувати життя без покладання на долю, яку неможливо змінити. Книга вчить людяності, емпатії та вмінню мріяти до останнього. Адже саме мрії роблять наше життя кращим.