Оксана Хромова“Шість три вісімки” – таку назву має стрічка, присвячена 6888-му Центральному поштовому батальйону. Фільм Netflix заснований на реальних подіях. Він розповідає про унікальний підрозділ з 855 чорношкірих жінок, яких відправили до Європи під час Другої світової війни. Про це розповідає NBC News.
У ті часи їхнє завдання здавалося непосильним. Жінки мали розібрати 17 мільйонів листів від американських солдатів, що накопичилися за три роки бойових дій. Проте вони змогли це зробити.
«Їх попросили вирішити цю проблему, коли вже ніхто не міг упоратися з нею. Але ці жінки прийшли і з’ясували, як виправити ситуацію, яку, здавалося, неможливо виправити. Вони повернули солдатам надію, мету та любов, щоб покласти край цій війні», — розповіла в інтерв’ю актриса Керрі Вашингтон, яка виконала у картині головну роль, главу 6888-го батальйону.
Майор Чаріті Адамс знала, що ця місія не мала провалитися. Не лише заради морального духу військ Другої світової війни, а й задля репутації чорношкірих в очах вищого військового керівництва країни.
Батальйон 6888
Мери Маклеод Бетьюн була головою Національної ради негритянських жінок та членкинею так званого «негритянського кабінету» президента Франкліна Рузвельта. У фільмі її грає Опра Вінфрі. В ті часи вона виступала за те, щоб чорношкірі жінки служили на війні. Вони вступали до армії, але їх відокремлювали від білих жінок і давали дуже мало роботи. Вище військове керівництво вважало чорношкірих людей загалом “неповноцінними”. До того ж багато хто сумнівався в успішному результаті вирішення проблеми з надто перевантаженою поштою. Адже тоді листи були єдиним засобом зв’язку між людьми. Отже, коли солдати не отримували пошту, вони більше не мали надії. Вони втрачали почуття мети.
Вони розібралися із затримкою в 17 мільйонів поштових відправлень за три місяці — удвічі менше запланованого терміну. Батальйон продовжив службу у Франції, перш ніж повернутися додому. Проте їхні подвиги ніколи не привертали уваги, яка приділялася їхнім білим колегам. Незважаючи на здобутки, підрозділ піддавався питанням та критиці з боку тих, хто не підтримував чорношкірих жінок в армії.
Історія жіночого підрозділу довгий час була забута, поки про неї не написали в історичному журналі в 2018 році. Стаття журналіста Кевіна М. Хаймела лягла в основу сценарію картини “Шість три вісімки”. 2022 року батальйон удостоїли Золотої медалі Конгресу США — найвищої нагороди для цивільних осіб та військовослужбовців.