«Шлях до спокою» — це українська VR-програма психологічного відновлення, створена для ветеранів, військових і цивільних, що пережили травматичний досвід, що тренує саморегуляцію та знижує тривогу. Проєкт поєднує науково обґрунтовані дихальні практики, майндфулнес і арт-терапію з біофідбеком у реальному часі. Сеанс триває 15–25 хвилин і підлаштовується під стан людини — шоломи, підключені до біосенсорів (пульс, дихання, ЕЕГ) і формують віртуальне середовище, яке «дихає» разом із людиною. Ефект обов’язково вимірюється за опитувальниками і фізіологічними показниками. Перша презентація проєкту відбулась в Інституті медицини праці ім. Ю. І. Кундієва НАМН України.
Коли ми говоримо про ментальне здоров’я під час війни, ми більше не говоримо про «опцію» — ми говоримо про інфраструктуру стійкості країни. Повномасштабна війна зробила стрес, тривогу, безсоння масовим викликом. Наразі потрібні безпечні, масштабовані й вимірювані інструменти підтримки — від шпиталів до громадських хабів. «Шлях до спокою» розробляє нову норму допомоги, яку легко інтегрувати будь-де: короткі VR-сесії у шоломах, прості протоколи вимірювання «до/після», етичні практики збереження даних. Це рішення однаково підходить для реабілітаційних центрів, лікарень, ветеранських просторів, університетів і корпоративних програм добробуту.


Деталі проєкту
«Шлях до спокою» – це імерсивна VR-програма тривалістю до 20 хвилин, де дихання, погляд і м’які рухи тіла запускають живу візуально-звукову екосистему, а вбудований біофідбек у реальному часі адаптує досвід під людину. Це не «відео у шоломі» і не «розслаблення за сценарієм»: це керована терапевтична візуалізація, яку не потрібно уявляти — вона розгортається перед очима і тілом, зворотно реагуючи на пульс, дихання та ЕЕГ. За основу беруть міжнародний досвід і доказові методи.
Команда Валерія Коршунова почала пілотні дослідження на базі Інституту медицини праці ім. Ю. І. Кундієва НАМН України, підключає психологів, арттерапевтів і досвідчених VR-розробників. Головна мета проста й амбітна: зробити ефект вимірюваним — поєднати короткі стандартизовані опитувальники з біосенсорними маркерами, аби мати доказ, а не враження — і створити масштабований інструмент допомоги ветеранам, військовослужбовцям і людям із ПТСР.

Чому саме VR?
Тому що це більше, ніж ігри. На відміну від технологій, що додають інформаційного шуму, VR тут працює як «камера тиші»: дозволяє зануритися, зосередитися й безпечно відпрацьовувати потрібні стани.
«Наша мета — дати людям медитацію, яку не треба уявляти. Достатньо вдиху, погляду і кількох кроків — і світ довкола підлаштовується під ваш ритм, допомагаючи тілу згадати спокій. Якщо ми допоможемо хоча б частині людей повернути спокій — це вже перемога. Але наша амбіція — рішення, яке допоможе мільйонам. І почати це саме з України», — говорить автор проєкту Валерій Коршунов.
Команда Валерія Коршунова працює з VR уже багато років і нині фокусуються на тому, як мозок реагує на занурення: що глибше довіра до побаченого, то стійкіший ефект відновлення. Проєкт створюються у тісній співпраці науковців, психологів та арт терапевтів, за підтримки Українського культурного фонду.

Позитивні ефекти VR
За останні роки у світі накопичено переконливу базу доказів: імерсивний VR зменшує тривогу, гострий і процедурний біль, підтримує реабілітацію після інсульту, а у психіатрії допомагає подолати агорафобічну поведінку й соціальну тривогу.
Свіжі огляди й метааналізи підтверджують ефекти VR у зниженні стресу, тривоги та болю в різних клінічних сценаріях, зокрема і поза спеціалізованими центрами; зростає і кількість досліджень про ефективність самокерованих VR-сесій, що важливо саме для масового доступу. PubMed+1
Але наука дає і тверезе застереження: сам по собі VR-формат не «чарівна паличка». Там, де зміст і протокол однакові – вирішальними стають дизайн, персоналізація та зворотний зв’язок із фізіологією. Саме тут «Шлях до спокою» робить якісний стрибок: він закладає замкнуту петлю біофідбеку (closed loop), що підлаштовує досвід під поточний стан людини.
Зараз «Шлях до спокою» — у фазі пілотного проєкту. Команда відкрита до співпраці з реабілітаційними центрами, клініками, університетами та донорами. Завдання — разом довести: українське рішення може дати світу новий стандарт доступної, вимірюваної й по-справжньому ефективної психологічної допомоги.