Шлях до успіху: найвідоміші автори Нобелівської премії з літератури, які видавалися у видавництві Faber & Faber

Читацькі нотатки Томаса Еліота, лайка і цензура у творчості Семюела Беккета, відмова від «Колгоспу тварин» Джорджа Орвелла, відкриття талантів Кадзуо Ішіґуро, Вільяма Ґолдінґа, Сильвії Плат та інших літературних суперзірок — все це синоніми видавництва Faber & Faber, заснованого у 1929 році в Блумзбері. Але як їх вдалось об’єднати і що насправді відбувалось за лаштунками маленької фірми, яка попри нестачі паперу, період Великої депресії й фінансові кризи, стала одним із найбільших незалежних видавництв у світі, що утримує свою першість і донині?

«Faber & Faber: Нерозказана історія», яка нещодавно вийшла друком у видавництві Лабораторія — це інтимна історія видавництва Faber, сплетена з найцікавіших, найзворушливіших і найдивовижніших листів, щоденників і матеріалів з архіву, розкриває нерозказані досі історії найвидатніших літературних творів, поетів і письменників ХХ століття.

Крізь терни до зірок: яким був творчий шлях Вільяма Ґолдінґа, Семюела Беккета та Кадзуо Ішіґуро до всесвітньої слави й найвищих літературних нагород — читайте у матеріалі.

Вільям Ґолдінґ

Faber & Faber довго розглядало машинопис роману Вільяма Ґолдінґа, перш ніж дати автору остаточну відповідь. Чимало часу пішло й на зміну назви книги. Молодший редактор видавництва Алан Прінгл запропонував перейменувати її на «Володаря мух», яка, на його думку, відображала найважливіший епізод твору. Роман був опублікований у 1954 році і попри те, що у деяких читачів він викликав нічні кошмари, книга все ж стала «видатним романом року».

Вільям Ґолдінґ до Faber & Faber, 14 вересня 1953 року
Надсилаю вам машинопис мого роману «Незнайомці зсередини», який можна описати як алегоричну інтерпретацію біржової ситуації. Сподіваюся, ви зможете його опублікувати.

Читачка Faber вже встигла його переглянути. У верхньому лівому кутку листа виднілися коментарі, написані від руки.
У потязі обирати, що почитати, не доводилося, тож Монтейту залишалося лише продовжувати читати. Однак після першого «безглуздого і нудного» розділу він наткнувся на дещо значно цікавіше.

Чарльз Монтейт до Вільяма Ґолдінґа, 15 жовтня 1953 року
Боюся, ми досить довго не відповідали щодо «Незнайомців зсередини». Пишу лише для того, щоб сказати: ми зацікавлені в цій книзі, хоч ще нічого не вирішили стосовно неї. Сподіваюся, незабаром повідомлю вам щось конкретніше.

Чарльз Монтейт до Вільяма Ґолдінґа, 27 листопада 1953 року
Як я вже згадував у листі від 15 жовтня, ми зацікавлені в «Незнайомцях зсередини» і мені дуже хотілося б поговорити з вами про цей твір.

Вільям Ґолдінґ до Чарльза Монтейта, 6 грудня 1953 року
Додаю кілька фрагментів виправленої версії мого роману: початок, середина і кінець. Я покінчив з окремими частинами — прологом, інтермедією, епілогом — і, як ви побачите,
додав їх до основного тексту. До того ж перший розділ тепер починається із зустрічі Піґґі та Ральфа. Я дозволив розповіді про те, як вони туди потрапили, — всьому найважливішому — випливати з розмови.
Далі попрацюю над Саймоном, тут буде вже важче. […]
Як вам назва «Дитячі крики»? Тут щонайменше приховані два рівні, що вже краще за попередню.

Чарльз Монтейт до Вільяма Ґолдінґа, 11 лютого 1954 року
Щасливий нарешті написати і повідомити, що ми остаточно вирішили прийняти ваш роман. Я не можу нічого обіцяти, але дуже сподіваюся, що нам вдасться опублікувати
його цієї осені.

Чарльз Монтейт до книжкового комітету, 19 лютого 1954 року
Роман Вільяма Ґолдінґа
1) Назва. Алан Прінгл запропонував «Володар мух». Вважаю, це дуже хороша назва, і вона посилається на, можливо, найважливіший епізод роману. Було й багато інших пропозицій, тож передам книжковому комітету весь список.

Чарльз Монтейт до Вільяма Ґолдінґа, 20 травня 1954 року
Щойно закінчив продиратися крізь «Володаря мух» і пишу вам лише, щоб сказати: книга вразила мене ще сильніше, ніж раніше. Хоча я, мабуть, перечитав її вже чотири чи п’ять разів і бачив її на кожному етапі, та все одно просто не міг відкласти коректуру, доки не закінчив читати. Радію, що вона справила такий самий ефект на кількох інших людей, які не читали її раніше. Двоє людей навіть поскаржилися мені, що вона викликала у них нічні кошмари! Приголомшлива книга. Щиро вітаю вас!

«Володаря мух» опублікували 17 вересня 1954 року. Хоч спершу продажі йшли повільно, серед рецензій був і відгук Е. М. Форстера, який назвав книгу «видатним романом року».

Чарльз Монтейт до Вільяма Ґолдінґа, 26 січня 1955 року
Відгук Форстера просто надзвичайний, правда? Між іншим, я розповідав вам, що Т. С. Е. також читав книгу? Йому дуже сподобалося.

Кадзуо Ішіґуро

Австралійський письменник Пітер Кері та британський письменник японського походження Кадзуо Ішіґуро, за словами молодшого редактора Роберта Маккрама, станом на 1980 рік займали сильні позиції у шортлісті видавництва. І він не прогадав. Друга половина 1980-х років стала золотим часом для Faber & Faber у багатьох сенсах. Роботи видавництва два роки поспіль вигравали Букерівську премію: «Оскар і Люсінда» Пітера Кері у 1988 році та «Залишки дня» Кадзуо Ішіґуро у 1989 році. Саме з дебютного роману Ішіґуро «Там, де в серпанку пагорби», які погодився видати Faber & Faber, почався успішний літературний шлях автора, який у 2017 році врешті-решт привів його до отримання Нобелівської премії.

Кадзуо Ішіґуро до Роберта Маккрама, 31 грудня 1979 року
Нещодавно Малкольм Бредбері розповів мені, що ви зв’язалися з ним через нову збірку у вашій серії «Нові письменники», і порадив написати вам. Тож надсилаю вам три оповідання, які написав протягом останніх місяців. Сподіваюся, вони зацікавлять вас. […]
P.S. Додаю конверт з маркою та адресою.

Ставлю на них. Р. Мк.

Роберт Маккрам до Кадзуо Ішіґуро, 14 квітня 1980 року
Радий повідомити, що ми обрали ваш твір для «Вступу до прози 7». Якщо можете зателефонувати мені у зручний для вас час, то хотів би домовитися про коротку зустріч. Обговорили б деталі публікації у січні 1981 року.

Кадзуо Ішіґуро до Роберта Маккрама [без дати]
Надсилаю вам перші п’ять розділів і початок шостого з роману, над яким нині працюю. Це все, що у мене є, для решти вже склав план.
Які б у вас не були враження, мені дуже цікаво почути вашу думку. Як розумієте, мені зараз важко відійти від твору на таку дистанцію, щоб критикувати себе.

Роберт Маккрам до Кадзуо Ішіґуро, 29 вересня 1980 року
Цього тижня з великим задоволенням прочитав перші п’ять з половиною розділів вашого роману, хоч і похапцем — перед від’їздом до Німеччини. Загалом він розвивається вкрай цікаво, але хотілося б зробити декілька детальніших коментарів, коли повернуся і перечитаю текст. Тим часом передам вашу роботу одному або двом іншим редакторам для коментарів, щоб ми стали максимально корисними для вас, коли дамо остаточну виважену думку.
Та головне — вітаю вас з такою плідною працею цього літа. «Там, де в серпанку пагорби» подає великі надії.

До записки, яку Роберт надіслав про роман Ішіґуро колегам з редакційного відділу, Чарльз Монтейт дописав власний комент, що сильно нагадує запис Т. С. Еліота на подібній записці від самого Чарльза двадцять п’ять років тому.

Роберт Маккрам до Розмарі Ґоуд, Френка Пайка, Чарльза Монтейта, Джайлза де ла Маре, 29 вересня 1980 року
«Там, де в серпанку пагорби», Кадзуо Ішіґуро
Додаю перші п’ять з половиною розділів роману Кадзуо Ішіґуро. Хотілося б обговорити його якомога швидше.

Гарно і захоплююче — Ч. М. 11/10/80

Літературний агент Дебора Роджерс до Роберта Маккрама, 15 жовтня 1980 року
Щиро сподіваюся, контракт з Ішіґуро вийде укласти якнайшвидше. Мені б дуже хотілося, як ви знаєте, щоб у нього було мав якомога більше часу для нових творів. Він страшенно радий, обіцяє завершити роботу максимум у лютому. Схрестимо пальці.

Лист від Роберта Маккрама до Роберта Готліба, американського видавця Alfred A. Knopf, 21 жовтня 1980 року
Знаю, що Дебора Роджерс надсилає вам чудесний дебют Кадзуо Ішіґуро «Там, де в серпанку пагорби». Ми збираємося опублікувати три оповідання в нашій серії «Вступ».
Я знайшов його минулого року і вважаю, що він прекрасно доповнює наш список художньої літератури. Тож, як би там не було, просто вставив свої п’ять копійок ентузіазму.

Роберт Маккрам до Чарльза Монтейта, 12 листопада 1980 року
Ішіґуро прийде о 12:30 у понеділок 17-го числа. Ми плануємо пообідати, але ви наче казали на книжковому комітеті, що дуже хотіли б з ним познайомитися. Може, перед зустріччю вип’ємо всі разом?

Цей «напій» складався з влучно підібраного хересу, причому Роберт і Метью, здавалося, добряче доклалися. Пізніше з’ясувалося, що вони (невиправдано) переживали, як Чарльз Монтейт відреагує на автора японського походження, враховуючи його досвід Другої світової війни. Роберт згадує, що «Іш взагалі не звертав уваги. Але ми потім часто жартували з ним про це».

Роберт Маккрам до Кадзуо Ішіґуро, 1 червня 1981 року
«Там, де в серпанку пагорби»
Коротенький лист, щоб сказати: я перечитав ваш роман і вважаю, що ви шедеврально вирішили всі проблематичні моменти. Направду чудесний перший роман, який ми з гордістю опублікуємо наступної весни.

Семюел Беккет

У 1960-х роках у видавництві відбулися значні зміни. Продажі зросли втричі, видавництво почало новий вектор — видання музичних творів. Тоді ж Нобелівську премію отримали ще кілька фейберівських авторів: Сен-Жон Персе (1960) та Семюел Беккет (1969). Творчий шлях ірландського письменника був довгим і тернистим, та попри численні вимоги й правки, яких зазнала п’єса-абсурд «Чекаючи на Ґодо», твір мав великий успіх та інтерес.

Чарльз Монтейт до Розіки Колін, агента Семюеля Беккета у Великій Британії, 9 вересня 1955 року
Можливо, пам’ятаєте, як ми розмовляли телефоном кілька тижнів тому про «Чекаючи на Ґодо» Семюеля Беккета? Ви казали, що з’ясуєте, чи ще можна купити британські права. Просто хочу підвердити, ми все ще вкрай зацікавлені у цій книзі, і дуже сподіваюся, ви зможете нам її запропонувати.

Чарльз Монтейт до Діани Пуллейн-Томпсон, агенція Розіки Колін, 11 жовтня 1955 року
Щиро дякую вам за примірник «Чекаючи на Ґодо» з поправками, які відповідають вимогам лорда-камергера. Негайно починаємо виробництво. Як ви знаєте, хочемо видати книгу якомога швидше наступного року.

Чарльз Монтейт до Семюеля Беккета, 16 лютого 1956 року
Перепрошую, що знову турбую вас, однак, може, вам цікаво дізнатися, що «Чекаючи на Ґодо» має направду великий успіх. Продається блискавично і викликає чималий інтерес та обговорення.
Між іншим, можна поділитися з вами ідеєю, яка нещодавно прийшла мені в голову? Просто цікаво, а ви колись задумувалися про написання мемуарів? Якщо так, то ми
надзвичайно раді, якби ви дозволили нам розглянути можливість їх публікації.

Семюел Беккет до Чарльза Монтейта, 27 лютого 1956 року
Радий чути, що ваш Ґодо добре поживає. Шкодую тільки, що він не завершений. Деякі уривки зовсім безглузді через дірки. Можна б трохи переписати і виправити їх. Але що вже.
Боюся, що навряд варто чекати на мої мемуари. Jʼai moins de souvenirs que si jʼavais six mois.

Чарльз Монтейт до Семюеля Беккета, 29 січня 1957 року
Хотілося б також сказати, якщо дозволите, наскільки ж я шкодую через наше торішнє рішення надрукувати «Ґодо» із заувагами від лорда-камергера, а не повну версію. На той час це здавалося, зрештою, наймудрішим рішенням. Ми перебували в епіцентрі одного з тих переслідувань з боку Міністерства внутрішніх справ, які час від часу вибухають. Саме тривали кілька кримінальних переслідувань відомих і авторитетних компаній. Дійшло до того, що всі ми ходили обережно і заразилися тим, що тепер, озираючись назад, можливо, можемо назвати надмірною і невиправданою боязкістю. Усе це нас не виправдовує. У найкращому випадку, це лише слабке благання про пом’якшення відповідальності. Однак я хотів би запевнити вас: нам дуже прикро, що це взагалі сталося.

Семюел Беккет до Чарльза Монтейта, 13 січня 1964 року
Окремо повертаю вам два «Ґодо» та виправлені правки «П’єси».
Остаточний текст Ґодо, який я пропоную, — це текст Гроува, який я виправив (виправлення чорним кольором, на червоне не зважайте). Написання англіцизоване там, де це необхідно.
Заперечення лорда-камергера, наскільки мені не зраджує памʼять, стосувалися слів «стулися», «лобок», «ерекція», «шльопати», «дупа», «мочитися», «яйця» і «перднув» на с. 7, 8, 12, 15, 21, 38, 50 і 52 відповідно у виданні Гроува.

Семюел Беккет отримує Нобелівську премію, The Times, 24 жовтня 1969 року
Стокгольм, 23 жовтня. Семюел Беккет, письменник ірландського походження, визнаний одним з найвидатніших драматургів сучасності за винахід нових способів театрального вираження, сьогодні став лауреатом Нобелівської премії з літератури 1969 року.