У Голлівуді її називають «акторкою зі старою душею». Таблоїди проголошують «роковою блондинкою». А у списках найвпливовіших актрис сучасності вона десятиліттями зберігає перші рядки. Та за видимою легкістю її кар’єри залишається довга історія рішень, відмов, рольових ризиків і ретельно виважених кроків.

Скарлетт Йоганссон і досі залишається акторкою, чия присутність у кадрі стає подією не тому, що вона зірка, а тому, що вона бездоганно працює.

«Я просто намагаюся бути чесною перед глядачем. Він платить за квиток, а я відпрацьовую цю довіру», — говорила вона в одному з інтерв’ю. І в цьому реченні, здається, — весь її професійний кодекс.

Сьогодні, коли акторка святкує день народження, WoMo згадує її шлях від дев’ятирічної дебютантки до супергероїні, яка стала символом покоління.

Дитинство між мистецтвом і Нью-Йорком

Скарлетт Йоганссон народилася у Нью-Йорку в родині архітектора та продюсерки. Її назвали на честь героїні роману «Віднесені вітром» — Скарлетт О’Гари. У неї є брат-близнюк Гантер і старша сестра Ванесса, яка теж стала акторкою.

Її перші спогади про кіно пов’язані з прослуховуваннями: «Я пам’ятаю, як чекала у коридорах кастингів, ковтала сльози і дуже хотіла, щоб мене помітили». Помітили — і вже у десять років вона знялася у фільмі «Північ» разом з Елайджою Вудом.

Справжній прорив настав зі стрічкою «Труднощі перекладу» Софії Копполи (2003). Тоді всій індустрії стало очевидно: Йоганссон — акторка, здатна тримати на собі фільм без спецефектів і гучних трюків. Її характерні ролі у «Дівчині з перловою сережкою», «Матч-пойнті» Вуді Аллена та «Престижі» закріпили статус «акторки з серйозним амплуа».

Аллен неодноразово повторював: «Скарлетт — це рідкісний тип акторки, яка одночасно природна й блискуче технічна».

Від драми до блокбастера

Десять років потому світ побачив іншу Скарлетт. Чорна вдова з кіновсесвіту Marvel — жінка, що рухається між силою і вразливістю, демонструючи не лише бойову підготовку, а й характер, драматизм і внутрішню історію.

Комерційний успіх не завадив їй зніматися в авторських проєктах — від «Побачення з Джо Блеком» до роботи з братами Коенами. А у 2019 році прийшло професійне визнання, яке навіть скептики назвали історичним: Йоганссон отримала дві номінації на «Оскар» в один рік — за «Шлюбну історію» та «Кролика Джоджо».

Це досягнення, яке вдалося небагатьом.

«Я не женуся за нагородами. Я хочу ролей, після яких я сама себе впізнаю і водночас ніби бачу вперше», — казала вона.

Особисте життя без зайвих коментарів

На відміну від багатьох колег, Йоганссон ніколи не дозволяла публічності диктувати, що говорити про її стосунки. І багато історій, які роками гуляють у жовтій пресі, залишилися непідтвердженими або перебільшеними.

Райан Рейнолдс — її перший офіційний шлюб (2008–2011). Пара не коментувала причин розлучення, заявивши лише, що «вони зберігають повагу один до одного».

Ромен Доріак, французький журналіст та галерист, став батьком її першої дитини, доньки Роуз Дороті (2014). Подружжя розлучилося у 2017 році, спільна опіка вирішувалася мирно, попри численні спекуляції в пресі. А потім настала нова глава.

Історія з Коліном Жостом, сценаристом і зіркою SNL, почалася непомітно і стрімко переросла у стосунки, які акторка називає «найспокійнішими у житті». Пара одружилася у 2020 році, а в 2021-му народився син Космо.

Жост жартував зі сцени: «Я боявся одруження, доки не зустрів Скарлетт. Потім я просто зрозумів — це відчуття дому».

Відвертість без виставляння на показ

Попри статус секс-символу, Йоганссон завжди говорила про тіло з максимальною чесністю.

«Я багато років боролася з невпевненістю. Я не досконала й ніколи не намагалась бути. У мене був хрипкий голос, я гнулася не так, як хотіла, я нервувала через дрібниці. Але з віком усвідомила: це теж частина мого образу».

Її образ «недосяжної красуні» завжди був медіа-міфом. Реальна Йоганссон — стримана, з гумором, захищає особисті кордони, займається благодійністю, підтримує програми для жінок та ветеранів, відкрито виступає проти харасменту в індустрії.

Жінка, яка грає на своїх умовах

У світі, що постійно вимагає від жінок бути зручними, однозначними, «правильними», Скарлетт Йоганссон обрала інший шлях. Вона будує кар’єру без метушні, особисте життя без надмірної публічності, а образ — без спроб подобатися всім. Скарлетт ніколи не була «тією самою ідеальною блондинкою», яку десятиліттями форматували журнали. Вона стала акторкою, яка вміє витримати паузу і жінкою, яка знає свою силу. Йоганссон не є символом або іконою. Вона просто стала історією про свободу бути собою, навіть коли весь світ дуже хоче тобі пояснити, як це зробити краще.