Сміливі завжди мають щастя: три жінки про роботу у PR

Світ PR динамічний і постійно розвивається, і український PR не виняток. За останні роки жінки відіграли значну роль у формуванні та розвитку цієї сфери, ставши дійсно успішними фахівчинями. Редакція WoMo поспілкувалась із провідними PR-спеціалістками українських компаній, щоб дізнатися більше про їхній кар’єрний шлях, мотивацію та думки про важливість PR у сучасному світі.

Альона Бабко

Комунікаційниця ЛУН

 

Що спонукало вас обрати саме професію піарника?

Я вчилась в інституті журналістики та з дитинства мріяла бути саме журналістом у класичному BBC-стилі. Попрацювавши на кількох телеканалах, зрозуміла, що реальність мені не дуже до душі. Так почався шлях спроб себе у суміжних професіях. І комунікації припали до душі. Я починала багато років тому в державних комунікаціях, і тоді вони тільки-тільки починали зароджуватись, державні органи починали працювати більш відкрито. Мені дуже подобалось розкривати діяльність, розказувати те, що закрито для загалу, знаходити інфоприводи. Власне в підсвічуванні діяльності компанії, розкритті душі, бренду, людей я і знайшла своє найбільше задоволення. Тому на першому місці завжди були цікаві проєкти. А якщо в компанії їх поки немає — це дише привід їх створити. 

Які найбільші виклики ви зазнали у своїй практиці та як ви їх вирішували? Можете поділитися своїм найвражаючим кейсом, який ви успішно вирішили у своїй кар’єрі?

Я в комунікаціях 13 років, неможливо виділити щось одне. Одним з перших, була робота в Укравтодорі, в період, коли на машинах були наліпки «я ненавиджу Укравтодор». Найбільше ненависті було взимку, коли засипало снігом на дорогах і люди стояли по три доби в заторах, без можливості виїхати. Пам’ятаю, як рятувала жінок, що починали народжувати прям там. І заголовки були «Укравтодор нічого не робить, а МВС всіх врятували». Що було неправдою. Тому я просто почала говорити правду. Всю зиму я прокидалась о 6 ранку і засинала о 3 ночі, адже мені на пошту приходили звіти по погоді й роботі дорожників. І я оперативно давала цю інформацію журналістам і в наші соціальні мережі. Крок перший: сьогодні буде сильно сніжити, по одеській трасі краще не їхати. Крок другий: наразі працює стільки техніки та стільки людей, щоб одеську трасу розчистити. Дуже простий крок, але він розв’язав питання з заторами, і з хейтом в медіа. До речі, ним досі активно користуються всі причетні до доріг по всій країні. Ну і таких прикладів мільйон. Зараз в ЛУН ми дуууже багато уваги приділяємо соціальним проєктам, адже кожен з нас прагне допомогти в супер складні часи. Тому я беру участь не тільки в комунікаціях, а і в створенні речей, які є максимально корисними саме в цей проміжок часу. До прикладу карта інтернет-провайдерів, що забезпечують інтернетом під час відключень. Ми створили її спільно з Міністерством цифрової трансформації. Або ж мапа безбар’єрності, де ми збираємо всі локації, які є архітектурно доступними. Цей проєкт розвивається спільно з ГО Олени Зеленської. Тобто найкраща робота для комунікаційника — створювати щось важливе, а далі вже про нього і так всі розкажуть 

Які поради ви дали б молодим спеціалістам, які цікавляться кар’єрою в піарі?

Механізми роботи в комунікаціях однакові, не важливо це державний орган, політика, великий бізнес чи квіткарня. Я все пробувала))  Тому найкраще, що можна зробити для себе і для клієнта — обрати проєкт та тему для душі. Якщо ви будете любити продукт —  всі це бачитимуть і теж його полюблять.  А ще це завжди робота з людьми, тому людей теж важливо обирати.  І тоді в роботі не буде стресу, нервів, а овертайми сприйматимуться як чергова розвага чи крутий виклик.

Як піар допомагає бізнесу залучати увагу клієнтів та розвивати свій бренд?

Важливо відчувати різницю між маркетингом і комунікаціями. Піар напряму не приводить клієнтів, і важливо, щоб керівництво це розуміло. В мене будли проєкти, де не було геть маркетинг відділу і від мене вимагали прямих продажів. Це так не працює.

Комунікації це про любов. Це те, як говорить бренд, про що він говорить.

Якщо ви знайдете цінність і сфокусуєтесь не лише на звітних матеріалах про діяльність — вас побачать, почують і полюблять. І до вас прийдуть. Сьогодні ходять до тих, хто щирий, відкритий і щиро робить щось корисне. І дуже швидко кенселять тих, хто такими не є. Тому важливо бути обережними, відчувати тонкощі сьогодення і не кринжувати. Комунікаціями можна зробити дуже багато добра, круто обирати цей шлях.

Антоніна Яковлева

 Керівник PR-департаменту AGT plus

Що спонукало вас обрати саме професію піарника?

Я за освітою тележурналіст, так випадково вийшло що я потрапила в компанію, на позицію піар-менеджер, але мені це подобається, це моя сфера, я себе тут відчуваю вільно. Я люблю людей, спілкування, заходи. Піар це завжди щось про нове. Нові заходи, виставки, проекти, нові квести які я люблю проходити успішно.

Які найбільші виклики ви зазнали у своїй практиці та як ви їх вирішували?

Так як я працюю в активній компанії AGTplus , ми займаємось виробництвом меблевих фасадів, стінових панелей, дверей міжкімнатних. То один виклик – важко описати. з крутих викликів які на даний момент були, це креативні прояви на меблевих тусовках, ми були в різних костюмах, що привертали увагу до бренду. Один з них це сукня з нашого матеріалу.

Можете поділитися своїм найвражаючим кейсом, який ви успішно вирішили у своїй кар’єрі? Ми запустили новий бренд серійних меблів GARDI та потрапили на участь у міжнародній  виставці, наймаштабнішій  в Італії Isalony. Представляли Україну. Я вважаю це завдяки крутому продукту та успішних комунікацій.

Які поради ви дали б молодим спеціалістам, які цікавляться кар’єрою в піарі?

Завжди дізнаватися щось нове, підтримувати щиру  комунікацію з усіма людьми які вам у майбутньому допоможуть у вирішенні будь-яких питань. Не боятися нічого.

Як піар допомагає бізнесу залучати увагу клієнтів та розвивати свій бренд?

Через піар приходить зовсім інший Клієнт, не такий як через відділ продажу. Піар привертає увагу, викликає довіру до бренду та бажання з вами співпрацювати, а після вже він готовий з Вами на підкорення будь-яких вершин.

Вікторія Гончаренко

Керівник напрямку PR Молокія

Що спонукало вас обрати саме професію піарника?
У дитинстві я дуже любила казки, у мене була потерта книжка “Казки народів світу” і деякі з них я вже знала на пам’ять. Мама і старша сестра дуже часто перед сном розповідали повчальні історії. Вони не просто присипляли, а запалювали в мені цікавість до світу, людей та їх думок й емоцій. Мене захопив світ фантазій і я почала вигадувати власні історії. Друзі любили мене слухати, а мені подобалось бути оповідачем.

Я бачила, як мої історії змушують їх задуматись про щось важливе, або під іншим кутом поглянути на буденні речі.

Так я спробувала перетворити це хобі в професію. На другому курсі університету влаштувалась в редакцію нішевого видання про нерухомість, де розповідала як протидіяти незаконному будівництву, згодом була редакторкою суспільно-політичної програми на телебаченні. Навіть закінчила магістерку в УКУ з журналістики. Однак з часом я чітко усвідомила, що журналісти — це лише спостерігачі, які об’єктивно описують події. Мені ж хотілось не просто фіксувати факти, а творити їх, впливати на думки людей, формувати уявлення про світ. Так я і потрапила в PR. Професія сама обрала мене, а життя підкидало класні проекти.

Які найбільші виклики ви зазнали у своїй практиці та як ви їх вирішували?

Мені складно працювати з особистими брендами. У мене були випадки, коли я погоджувалась на співпрацю, але з людиною ми не знаходили порозуміння і на ціннісному рівні були зовсім різними. В роботі з особистими брендами важлива довіра клієнта до фахівця, коли є певні погоджені правила в рамках яких діють обоє, водночас у піарника є свобода дій. Завдання піарника підсвітити правильні сторони, але на першому плані завжди особистість людини. Коли мені кажуть: я не маю часу спілкуватись, напиши пару постів, вигадай щось ти ж піарник, я відмовляю у співпраці.

Була історія, коли до одного з клієнтів прийшли в коментарі хейтери. Тоді було важливо підтримати людину і не дати засумніватись у собі, а це можна зробити лише коли у вас гарні стосунки і є довіра.

Для мене досі стресово, коли я готую спікера, але в останній момент організатори змінюють програму, формат, кількість відведеного часу і тд. Тому напрацювала для себе чек лист, де на старті попереджаю організаторів, якщо менше ніж за 24 години будуть зміни — спікер відмовляється від участі. Зараз у більшості я працюю з корпоративним PR, тут зовсім інші виклики.

Можете поділитися своїм найвражаючим кейсом, який ви успішно вирішили у своїй кар’єрі?

На мій погляд, все те що я робила було вражаючим в той чи інший момент. Різні кейси мали різний вплив як на суспільство, так і на мою кар’єру. Для прикладу у громадській організації, я зробила вірусну інфографіку — інструкція боротьби з незаконними вирубками, щороку цей допис повторно збирає тисячні охоплення.

Була історія коли спікер хотів вносити правки в інтерв’ю і переписувати цілі фрази. Журналістка була обурена і мені кілька днів доводилось балансувати і вести перемовини між сторонами. В підсумку ми досягли порозуміння, внесли кілька правок, однак відтоді спікер для того медіа і журналістки більше не дає ані коментарів, ані інтерв’ю. Ця історія навчила, чітко проговорювати на старті очікування від взаємодії, бути готовим, що в будь-який момент все може піти не по плану, тому треба мати інший план, а також слухати і намагатись зрозуміти кожну зі сторін, для того аби знайти компроміс.

Я вважаю, що інтерв’ю це найбільш ризиковий формат співпраці між експертом і журналістом. Потрібно бути на 100% впевненим, що журналіст розбирається в темі, а також в, тому що експерт зможе пояснити простою мовою, аби і читачі видання зрозуміли про що йдеться.

Мені подобається, коли навіть у патовій ситуації виходить знайти користь і додаткове проявлення для проекту, або додаткову цінність для команди. В Ескулаб так було з рекламою на Таймс-Сквер. У мене було внутрішнє відчуття що це треба брати і робити, так за кілька годин у нас був креатив, і розуміння як це запускати. Хоч інші бізнеси не підтримали флешмоб, а ЗМІ про це не написали, однак колеги дуже зраділи. Відділ розвитку жартував, що вже шукають приміщення для відкриття лабораторії в Нью-Йорку.

Які поради ви дали б молодим спеціалістам, які цікавляться кар’єрою в піарі?

Повторю слова Івана Багряного “Сміливі завжди мають щастя” і це дійсно так. Піар — це не про тихе сидіння в куточку. Це про активну комунікацію, вміння чітко й аргументовано висловлювати свою думку, навіть спілкуючись із зірками, політиками чи ТОП-менеджерами.

Раджу не боятись першим написати журналісту і вчитись приймати відмови. Будь-яку професію можна освоїти, якщо є бажання вчитись, а поруч вчителі чи ментори, які підтримають, направлять, підкажуть як краще. Мені пощастило, у мене були неймовірні вчителі. Раджу не боятись знайомитись з колегами і просити пораду. Це легко зробити в LinkedIn. Коли у мене є така потреба, то шукаю фахівців з галузі та прошу допомоги. Ще жодного разу не отримувала відмови.

Критичне мислення — це супер сила важлива у будь-якій професії, а особливо в PR. Уміння аналізувати інформацію, відділяти факти від маніпуляцій та передбачати можливі наслідки — це справжня суперсила в піарі. Мабуть, останнє, не сумніватись у собі. Пам’ятайте, люди вас наймають, бо у вас є цінні знання і ви володієте інструментами, яких не мають ваші клієнти, тому треба вчитись пояснювати як PR працює і які результати принесе.

Як піар допомагає бізнесу залучати увагу клієнтів та розвивати свій бренд?

Завдання піарника  — робити все для того аби люди не лише знали про продукт чи послугу, а хотіли цим скористатись і радили іншим. Піарники вміють створювати історії, які люди хочуть обговорювати і якими хочуть ділитись. Ми знаємо, що говорити в кризових ситуаціях, і говоримо це так щоб під час кризи нас підтримували. Ми як ніхто інший знаємо, які фактори допоможуть клієнтам полюбити ваш бренд.