Статуя Свободи: жіночі обличчя головного символу Нью-Йорка

139 років тому над нью-йоркською гаванню здійнявся величний жіночий силует. Статуя Свободи, одна з найвідоміший в США та світі, символізує й поєднує поняття свободи, демократії та справедливості. Втім, вона вже давно є незаперечним символом не лише Нью-Йорка, а й усієї країни. Хто став обличчям леді Ліберті та що зберігає історія про грандіозний монумент?

Прообраз леді Ліберті

Фредерік Бартольді, автор монумента, задумував його як алегорію свободи — Libertas, римську богиню, що тримає факел просвітлення. Існує дві версії щодо прототипу, який став основою для створення скульптурної особи. За однією з них, досить популярною, Бартольді позувала Ізабелла Бойер – вдова відомого винахідника та промисловця Айзека Зінгера.

Після смерті чоловіка колишня модель переїхала до Європи, вела активне світське життя, підтримувала мистецтво, подорожувала і залишалася однією з найвідоміших жінок Парижа свого часу. Її врівноважені риси, спокійний погляд і гідна постава привернули увагу Бартольді. Багато хто важає, що саме вона позувала йому для створення обличчя Статуї Свободи.

За іншою версією дослідників, скульптор не хотів, щоб зовні леді Ліберті була схожа на жінку з картини Делакруа, тому риси обличчя він ліпив зі своєї матері. Автору потрібна була не зовнішність рафаелівської мадонни з її материнською ніжністю й не бунтівна француженка на барикадах. Скульптор прагнув створити образ рішучої та цілеспрямованої жінки. Саме такою він бачив свою матір Шарлотту Бейсер, у портреті якої він лише трохи посилив риси.

Свобода, що освітлює світ

Бартольді завершив роботу над статуєю ще 1884 року, але ще тривалий час залишалася у Парижі. За рік монумент розібрали на 350 частин та запакували у 214 ящиків. На військовому фрегаті статуя вирушила до Нью-Йорка.

Для збирання фігури на постаменті знадобилося ще чотири місяці. Зрештою, після десятирічного запізнення було призначено дату урочистої церемонії. 28 жовтня 1886 року президент США Гровер Клівленд офіційно відкрив подарований Францією пам’ятник.

Фредерік Бартольді власноручно перерізав мотузки величезного французького прапора на монументі. Спочатку фігура була яскравого золотисто-жовтогарячого кольору. Згодом мідна обшивка окислялася під впливом вологи, і пам’ятник став набувати знайомого нам зеленого кольору.

Символ Америки

• До роботи над проєктом було залучено Гюстава Ейфеля, автора знаменитої вежі в Парижі.
• Богиня Свободи тримає у правій руці смолоскип, а у лівій – табличку з написом «4 липня 1776 року». Цього дня американці щороку відзначають День Незалежності.
• Висота статуї складає 46 метрів, а вага – 125 тонн. Висота основи з п’єдесталом у вигляді зірки з 11 променями – 47 метрів, що на один метр перевищує розмір пам’ятника.
• До корони леді Ліберті ведуть 356 ступенів, а звідти відкривається неймовірний краєвид на всю нью-йоркську гавань.

• У короні статуї розташовано 25 вікон, що символізують дорогоцінне каміння, а сім променів, що висвітлюють світ, символізують сім морів та сім континентів.
• Декілька років статуя на острові виконувала функцію маяка, але технічні складності не дозволили використовувати її в цій якості постійно.

Ще кілька фактів

• Національний символ США часто зображували на банкнотах, монетах, марках і номерних знаках Нью-Йорка.
• Копії статуї Свободи в усьому світі вже налічують кілька сотень. Найпопулярнішими на території Штатів залишаються скульптури біля будівлі казино «Нью-Йорк» у Лас-Вегасі та Бруклінського музею в Нью-Йорку.
• Найменша модель у світі знаходиться в Ужгороді, її висота складає лише 30 сантиметрів. Але найпрестижнішими з усіх копій вважаються паризькі.

• У 1889 році американці на знак подяки подарували французам копію, зменшену в 4 рази. Її встановили в Парижі на Лебединому острові, неподалік Ейфелевої вежі.
• 1983 року відомий ілюзіоніст Девід Копперфільд продемонстрував блискучий трюк, який був включений до Книги рекордів Гіннесса. На очах величезної аудиторії Статуя Свободи зникла. Для цього фокусник використав дві вежі, сцену, що повертається, арку та завісу, яка приховувала скульптуру. Звісно, в результаті він повернув монумент на місце при повному захваті численних глядачів.