139 років тому над нью-йоркською гаванню здійнявся величний жіночий силует. Статуя Свободи, одна з найвідоміший в США та світі, символізує й поєднує поняття свободи, демократії та справедливості. Втім, вона вже давно є незаперечним символом не лише Нью-Йорка, а й усієї країни. Хто став обличчям леді Ліберті та що зберігає історія про грандіозний монумент?
Прообраз леді Ліберті
Фредерік Бартольді, автор монумента, задумував його як алегорію свободи — Libertas, римську богиню, що тримає факел просвітлення. Існує дві версії щодо прототипу, який став основою для створення скульптурної особи. За однією з них, досить популярною, Бартольді позувала Ізабелла Бойер – вдова відомого винахідника та промисловця Айзека Зінгера.


Після смерті чоловіка колишня модель переїхала до Європи, вела активне світське життя, підтримувала мистецтво, подорожувала і залишалася однією з найвідоміших жінок Парижа свого часу. Її врівноважені риси, спокійний погляд і гідна постава привернули увагу Бартольді. Багато хто важає, що саме вона позувала йому для створення обличчя Статуї Свободи.

За іншою версією дослідників, скульптор не хотів, щоб зовні леді Ліберті була схожа на жінку з картини Делакруа, тому риси обличчя він ліпив зі своєї матері. Автору потрібна була не зовнішність рафаелівської мадонни з її материнською ніжністю й не бунтівна француженка на барикадах. Скульптор прагнув створити образ рішучої та цілеспрямованої жінки. Саме такою він бачив свою матір Шарлотту Бейсер, у портреті якої він лише трохи посилив риси.
Свобода, що освітлює світ
Бартольді завершив роботу над статуєю ще 1884 року, але ще тривалий час залишалася у Парижі. За рік монумент розібрали на 350 частин та запакували у 214 ящиків. На військовому фрегаті статуя вирушила до Нью-Йорка.



