Оксана Хромова
Коли знайома реальність руйнується, а життя розколюється на «до» і «після», знайти себе знову непросто. Але інколи шлях до нової впевненості лежить там, звідки все й починалося. Історія Поліни Приходько саме про це: як дитячі спогади про мамину професію стали ключем до навчання й нового шляху.
Проєкт «Краса для всіх» від L’Oréal Україна продовжує допомагати жінкам відкривати в собі нові сили, знаходити професійний шлях і повертати віру в майбутнє. Історія Поліни — ще одне свідчення того, що інколи варто лише зробити перший крок, аби змінити все життя.
«Війна перекреслила мою професію»
— Моя мама — перукар, і можна сказати, що я виросла між кріслами, дзижчанням машинок і запахами фарби. Спочатку в перукарнях, а згодом — у салонах краси. Для мене ця професія завжди була чимось буденним, без ідеалізації. Я бачила її зсередини і знала, що це не лише про красу, а й про важку роботу та відповідальність. Проте мій власний шлях склався зовсім інакше.
«Я працювала конферансьє й режисером естради, 22 роки виступала з цирковими та естрадними колективами. Моя сцена, моя аудиторія — це було моє життя. І навіть думки не мала, що колись усе зміниться настільки кардинально».
Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми з дочкою змушені були виїхати. І ось я опинилася в чужій країні — без знання мови, без розуміння місцевих традицій і, головне, без власної професії. Те, чим я займалася все життя, стало просто неактуальним. Саме тоді я згадала мамині слова про те: що професія перукаря завжди матиме сенс. І замислюватися: а може, настав час спробувати піти іншим шляхом? Може саме це справді моє?
«L’Oréal Україна дала мені новий старт»
Навчання мене ніколи не лякало. Я завжди намагалася відкривати для себе щось нове, шукати те, що мене надихає. Але програма «Краса для всіх» від L’Oréal Україна стала справжнім відкриттям. Жодні інші безкоштовні курси не дали мені стільки знань, упевненості й віри в себе, як цей проєкт.
Все почалося дуже спонтанно. Після Нового року я вночі побачила оголошення про набір. Подумала: це ж моя мрія… хоча, мабуть, вона ніколи не здійсниться. Але вже наступного дня подала заявку. І буквально через день мені зателефонували й запитали, чи я не передумала. Для мене це був справжній подарунок долі.
«Тут навчають не лише фарбувати, а й не боятися»
Пам’ятаю, що найбільше на курсах мене вразив підхід викладачів. Вони буквально вкладали знання нам у голови, повторючи стільки разів, скільки було потрібно. Тут не існувало варіанта залишитися без знань чи впевненості в собі.
«Усе навчання було побудоване так, аби ми не лише вивчили теорію, а й позбулися страхів і якнайшвидше перейшли до практики. А націннішим було те, що викладачі та дівчата з групи завжди залишалися на зв’язку».
Якщо щось не виходило чи виникали сумніви вже під час самостійної роботи, то завжди можна було зателефонувати і запитати: чи правильно я розрахувала фарбувальну формулу? І мені завжди допомагали. Не було жодного випадку, щоб залишили без відповіді чи підтримки.
Окремою, надзвичайно важливою частиною програми стала робота з психологинею. Вона навчила нас, як справлятися зі стресом і вигоранням, які бувають навіть у такій творчій професії, як перукарська справа. На інших курсах про це зазвичай навіть не згадують.
«Нас завжди підтримували словами: «Ви талановиті. Подивися, як чудово вийшло». І це справді надавало крила. У мене майже не залишилося страхів, і все це завдяки нашим наставникам, які вірили в нас навіть тоді, коли ми самі в собі сумнівалися».
«Я можу впливати на власне життя»
Я не зупиняюся в навчанні ні на день. Навіть дорогою на роботу дивлюся відео, читаю книжки про колористику, збираю матеріали, шукаю щось нове. І досі відчуваю захват від кожного нового знання.
«Для мене ця програма стала тією межею, яка відділила старе життя від нового. Я стала спокійнішою, впевненішою і головне — незалежною. Тепер я можу сама обирати, де працювати, з ким і скільки. І це відчуття свободи для мене безцінне».
Минуло півтора року після участі в програмі. Я багато чого досягла, проте поки ще не можу сказати, що вже стала професіоналом. Мама казала мені: «Ти маєш пропрацювати три роки, і тільки тоді зможеш сказати, що ти майстер».
Я багато дивлюся відео майстрів, надихаюся ними, але найсильніше мене мотивує моя викладачка й наставниця Саша Костенко. Вона насправді живе своєю професією, а її двадцять років досвіду — це безмежне джерело знань і натхнення для мене.
«Мрію про день, коли скажу: “Я щаслива”»
Моя мрія — дійти в професії до тієї межі, коли я скажу собі: «Боже, яка я щаслива. Я вже нічого не боюся. І попри повний запис всі мої клієнти задоволені».
Хоча щодо мене, то я ніколи не буваю повністю задоволена собою. Завжди відчуваю, що можу ще краще. І вважаю, що це нормально у будь-якій професії. Якщо зупинитися і нікуди не рухатись, то весь шлях взагалі втрачає сенс.
Звісно, було непросто. Це й моменти, коли майже не було грошей, коли не могла добре заробляти, бо ще тільки вчилася. Часто доводилося себе в чомусь обмежувати. Та якщо заробила щось, то кожного разу думала: витратити на інструмент чи на інші потреби? І найчастіше обирала інструменти, бо це інвестиція в мою майстерність.
«Клієнти — мої найкращі ліки від сумнівів»
Бувають дні, коли здається, що нічого не виходить, коли навалюються сумніви і втома. Але варто лише побачити посмішку клієнта після стрижки чи фарбування, і світ знову набуває барв. Сьогодні у мене вже досить велика клієнтська база, що додає сил і натхнення. Тож продовжую активно розвиватись, рухатись вперед і, користуючись нагодою, запрошую на свою сторінку та до нашого салону.
Я кайфую від того, що можу зробити людину щасливою. І це повертає відчуття щастя мені. Бо розумію: якби не ця професія, я б не подарувала ту радість людині, яка приходить до мене. Тож для себе я вирішила одне: йти тільки вперед. Не озиратися і впевнено будувати своє нове життя. Бо хоч шлях і непростий, але для мене він безцінний.