Образ української жінки, загартований війною, назавжди увійде в історію як символ стійкості, рушійної сили та підтримки. Українки воюють, рятують життя, волонтерять і дбають про близьких. А ще — досягаюсь професійних успіхів і навіть знаходять час на себе у такому шаленому ритмі життя. Тетяна Комісарчук — дружина колишнього військовополоненого та ветерана Артема Комісарчука. Останні півтора року вона присвятила лікуванню та відновленню чоловіка після важкого поранення. А її історія ще раз нагадує: якщо за воїном стоїть сильна жінка — вистоїть і сам воїн. 

Подружжя Комісарчуків живуть у Тернополі, виховують 4-річну доньку Яну. 14 жовтня 2022 року, коли жінка дізналася про поранення коханого, їхнє життя докорінно змінилось.

“О 5-й вечора мені постукали у двері незнайомі люди. Повідомили, що Артем важко поранений. Але де він зараз — невідомо.  Я почала обдзвонювати всіх, кого знала по службі чоловіка. Пізно ввечері ми дізналися, що Артем у Харківському військовому госпіталі, у комі”, — пригадує той день Тетяна. 

Після важкого поранення

За чотири дні військовий вийшов з коми та подзвонив дружині. З лікарняної виписки Тетяна дізналась, що всі частини тіла Артема були сильно ушкоджені, окрім правої ноги. Тоді для родини Комісарчуків розпочався довгий шлях у госпіталях в надії врятувати чоловіку життя. 

“Півтора року Артема лікували у Польщі від рідкісної інфекції, яка з’їдала кісткові тканини лівої ноги. Йому зробили 130 операцій, щоразу відрізаючи по 1-1,5 см кістки. Коли хвороба зруйнувала кульшовий суглоб, лікарі допускали ремісію. Але я розуміла, з чоловіком щось не так, бо замість звичних 115 кг він важив 70 кг”, — розповідає Тетяна. 

Лікарі у Львові радили ампутувати кінцівку, оскільки терапія антибіотиками не давала результату. Тетяна вмовила чоловіка піти на цей крок. Під час операції в Артема стався септичний шок, інфекція почала поширюватися на всі органи — шанси вижити були мізерними. Тетяна пригадує, що була на емоційному дні, адже це вона вмовила чоловіка погодитися на ампутацію.

На щастя, Артем вижив. Після ампутації ноги хворобу вдалося подолати й чоловік почав швидко одужувати. Утім морально йому було дуже важко прийняти себе з інвалідністю. Він дуже дратувався, коли Тетяна пропонувала свою допомогу в побуті. 

“Він хотів зі мною розлучитись, не розмовляв з донькою тривалий час. Навіть не хотів повертатися у наш дім після операції. Відчуття, що тепер він неповноцінний господар і навіть сніданок дружині приготувати не може, його руйнувало”  

Усе змінилося, коли чоловіку запропонували пройти протезування та реабілітацію у США від фонду Future for Ukraine. У провідній американській клініці MCOP Артему виготовили сучасний протез лівої ноги за його індивідуальними потребами. Протягом 6 тижнів з ветераном інтенсивно працювали фізичні терапевти та протезисти, аби максимально підготувати його до ходіння на протезі. 

Життя триває

За відсутності Артема Тетяна облаштувала дім під потреби коханого. І коли чоловік повернувся додому, перше, що він зробив — приготував дружині сніданок. 

1,5 року напруженого ритму життя дуже виснажили жінку емоційно та фізично. На власному досвіді Тетяна переконалась, що реабілітацію для військових з інвалідністю треба проводити в парі з дружиною. Адже якщо здасться жінка — чоловік залишається без підтримки і впадає у депресію. 

Не падати духом Тетяні дуже допомагало волонтерство та поїздки на фронт, живе спілкування з військовими на передовій. Там жінка знаходила розуміння та підтримку.

“Якось я усвідомила, що серед цивільних у мене немає нікого, кому б можна було вилити душу. Переважно всі казали, що я сильна і маю думати про Артема, бо йому зараз важче”

Сьогодні Тетяна Комісарчук мріє разом із чоловіком відкрити реабілітаційний центр у Тернополі. Вона прагне допомагати іншим ветеранам відновлюватися після війни. А ще разом із сім’єю сісти у машину й поїхати у подорож. Донька дуже хоче до Африки. І чоловік Тетяни пообіцяв виконати її бажання після закінчення війни.