Леся Сайко
20 серпня в український прокат вийшла психологічна драма Міґеля Анхеля Хіменеса «День народження». Стрічка отримала схвальні відгуки після прем’єри в Локарно. The Guardian назвав її «сильним, упевненим фільм» та Cineuropa, де відзначили «чудовий дует батька та доньки».
На поверхні це історія про розкішне родинне свято, яке поступово перестає бути святом. За столом збираються люди, які давно звикли приховувати справжні причини своїх вчинків. В основі сценарію лежить роман Паноса Карнезіса «Вечірка з нагоди Дня народження». Образ Тімолеона частково натхнений Арістотелем Онассісом – грецьким магнатом, чиє ім’я стало синонімом великого багатства, а роман із оперною дівою Марією Каллас неодноразово потрапляв на перші шпальти..
Віллем Дефо грає Тімолеона Мейнаса – мільярдера, який влаштовує на своєму острові пишне свято з нагоди 25-річчя доньки Софії (Вік Кармен Зонне). На грецькі схили з’їжджається еліта: дипломати, бізнес-партнери та найближчі родичі, серед яких мати Софії у виконанні Емми Суарес, а також герої Джо Коула та Карлоса Куеваса.
Візуально «День народження» нагадує класичні кримінальні драми, зокрема «Хрещеного батька». Втім головна напруга тут виникає не через криміналіні розбірки, а всередині самої родини. У розпал святкувань Софія готується повідомити батькові те, що може серйозно вдарити по його фінансовій імперії й поставити під загрозу його репутацію. Але для дівчини йдеться не про бізнес. Вона хоче нарешті перестати жити за правилами батька, який звик вирішувати за неї, з ким їй спілкуватися, що робити і яке місце вона має посідати в його житті.
Чим довше триває свято, тим менше цей острів схожий на місце для відпочинку і тим більше на простір, із якого Софії нікуди подітися. Найстрашніше в поведінці Тімолеона те, що він не сприймає свій контроль як насильство. Він переконаний, що точно знає, як для доньки буде краще. Але щойно Софія намагається самостійно вирішувати, як їй жити, батько сприймає це як особисту образу. Після цього свято вже важко назвати святом. Замість тостів починаються погрози, замість розмов – взаємні звинувачення, а старі сімейні секрети стають зброєю.
Хіменес не поспішає підсилювати конфлікт музикою чи великими емоційними сценами. Напруга виникає в паузах, поглядах і коротких репліках, особливо в сценах Дефо та Зонне. Фільм поступово підводить Софію до простого, але болючого висновку: якщо вона хоче самостійно вирішувати власне життя, їй доведеться піти проти людини, від якої вона найбільше залежить. І в цьому головна напруга «Дня народження»: Софія не намагається перемогти батька. Вона просто хоче жити за своїми правилами, а не на батьківських умовах.