Відомі українські дизайнери з перших днів війни стали перед дилемою: закривати виробництво чи ні? Тим, хто вирішив працювати, довелося відповідати на ще одне запитання: залишатися під авіаударами чи релокуватися? Але є унікальні бренди, які не лише продовжили працювати, а й по-новому налаштували виробничі процеси, випустили унікальні колекції та ще й опанували ринки за кордоном. Про паралельний запуск виробництва військового одягу не варто й говорити, це природне. Як бренди встигають забезпечувати і покупців, і наших воїнів на фронті, дізнаєтесь із топ-3.
RITO
За понад 20 років свого існування компанія RITO з маленького ательє виросла у сучасне виробництво повного циклу — від ескізу до прилавка. Фабрика розташована у Броварах, до 24 лютого там працювали 80 людей. Війна застала засновницю бренду Тетяну Абрамову в Італії, де вона перебувала на виставці. Дівчата зателефонували серед ночі, коли на Бровари полетіли перші авіабомби. Повірити у почуте було важко. Ще важче було бачити, як італійське телебачення показувало наживо бомбардування Києва та інших українських міст. Про релокацію засновниця бренду навіть не думала: вага кожної в’язальної машини майже тонна. З 80 фахівців на місці залишилося менше десяти. Люди рятувались і з Бучі, і з Гостомеля. Коли на початку березня під звуки вибухів дівчата запитали дозволу у Тетяни Абрамової зайти на виробництво та почати виготовляти для ЗСУ балаклави, то дати згоду стало найважчим рішенням для Абрамової.
«Я розуміла та поділяла їхнє бажання допомогти захисникам України, але від однієї думки, що вони можуть стати мішенню для обстрілів у мене в жилах стигла кров», — згадує Тетяна Абрамова.
Наприкінці березня співробітники почали поступово повертатись і компанія повністю відновила виробництво. Тож коли у квітні відкрилися крамниці, бренд мав для покупців нові вироби.
Щороку RITO випускає шість колекцій та кілька ліній. Уже кілька років у світових fashion review колекції української марки публікуються як тренди серед трикотажного одягу. Останньою капсульною колекцією RITO сколихнув не лише модний світ, але й мистецький. Дизайнерка Альона Пікуль надихнулася творами Марії Примаченко для створення позачасової колекції. Тригером для створення капсульної колекції 91lab стало руйнування російськими військами Іванківського історико-краєзнавчого музею, в якому зберігалися роботи видатної української художниці ХХ століття. На початку березня дизайнерка зробила перші ескізи колекції. Після знайомства із правнучкою художниці, засновницею Благодійного фонду «Творча спадщина родини Марії Примаченко» Анастасією Примаченко ескізи трохи скоригували. Для колекції взяли не лише найвідоміші твори Марії Овксентіївни, як-от «Звір», «Опудало» (цього року картина представлена на кураторській виставці «Молоко снів» 59-ї Венеційської бієнале), але й роботи з родинної колекції, які раніше не експонувалися. Колекція складається з об’ємних комфортних речей — кардиган, худі, сукня, пальто. До аксесуарної лінійки входять хустки, балаклави, розібрані жилети з капюшоном, шарфи-палантини і шкарпетки.
Речі виготовляють на замовлення всього світу без обмежень у часі: замовники є на усіх континентах, серед них чимало музеїв. Вже зараз ця колекція є рекордсменкою. Так компанія RITO знайшла додатковий шлях на світовий ринок.
«Особливість цієї колекції полягає в тому, що для нас вона гімн стійкості і життєлюбності нації. Тут ти думаєш навіть не про комерційний успіх, а про те, що є можливість доторкнутися до чогось величного та вічного. Для кожного українця Примаченко — це не просто картини на стіні: коли ти читаєш написи на цих роботах, то розумієш, що це «зашито» у нашій ДНК, ти з цим виріс. І те, що вийшло, великою мірою навіть перевершило мої очікування від ескізів. Трикотажне виробництво унікальне тим, що ти будь-яку ідею можеш реалізувати так, як на намальовано, ти малюєш це полотно. А тут виходить, що ти сам торкаєшся мистецтва великої художниці, вслід за нею малюєш її картини. Щоб створити одне таке полотно, дизайнерка все прописувала вручну: кожен піксель, кожну клітинку, кожну петельку, тобто майже все вив’язане полотно. Це наново намальована картина. Це титанічна праця і дизайнера, і програмістів, і вишивальниць, і в’язальниць, але результат того вартий!» — розповідає засновниця та СЕО RITO Group Тетяна Абрамова.
Вперше бренд експериментував із новою для себе, але старою українською технологією, — вибійкою. Футболки в капсулі виконані не промисловим способом принтування, а крафтовим — за допомогою спеціальної дерев’яної форми, зробленої народним майстром із Полтави Володимиром Маркар’яном, олійних фарб і методу ручного відтиску. Крім картин, на речах є і скетчі, і тексти, і правопис Примаченко. Обличчям колекції стала правнучка художниці Анастасія. Частину прибутку від продажу колекції бренд перераховуватиме на будівництво арт-резиденції і музею Марії Примаченко в її рідному селі Болотня на Київщині (архітектурний проєкт Yakusha Studio), яке ініціює Maria Prymachenko Family Foundation, що опікується популяризацією, охороною та захистом мистецтва Марії Примаченко.
Після початку війни бізнес-партнери RITO почали робити більші за обсягами замовлення. Так і кажуть: хочу підтримати Україну. У бренду трохи більше часу зараз йде на логістику, але команда адаптувалась та врахувала всі ці нюанси, тому немає зривів як щодо поставок пряжі чи фурнітури, так і щодо надсилання готових колекцій.
«У мене — найкрутіша команда в світі. Для кожного з нас зараз робота не лише робота. Через відсутність світла люди приходять на фабрику на годину на дві раніше, хоча в нас є генератори. І ті дівчата, які виконують ручну роботу, наприклад, у нашій останній колекції дуже багато вишивки, беруть її додому та доробляють серед ночі, коли є електрика. Бо вони торкаються чогось величного – творчості великої місткині», — зазначає Тетяна Абрамова.
Зараз бренд готує новий подарунок для свої покупців. Валерій Залужний на аркуші паперу написав цитату із свого звернення: «Єдність — це наша головна зброя». І бренд випускатиме шалики з цим надписом, зберігши каліграфію Головнокомандувача ЗСУ. Цей проєкт також не буде обмеженим у часі. Частина коштів перераховуватимуть на потреби армії.
VIKA ADAMSKAYA
Бренд VIKA ADAMSKAYA з перших днів війни діяв рішуче — просто відкрив склад та передав теплих речей на суму у понад 1,5 млн гривень для постраждалих. І зараз частину коштів команда спрямовує на підтримку волонтерської організації Peace for Kharkiv. Крім цього, співробітники компанії разом з дизайнеркою Вікторією Адамською роблять внески у збори на військові потреби, як від бренду, так і від себе особисто.
Кажуть, що зберегти виробництво одягу в Україні було принциповим питанням. Без релокації не обійшлось: зараз засновниця торгової марки Вікторія Адамська працює не у Харкові, а у Хмельницькому. Спеціалісти роз’їхалися, але більшість у лічені дні відновили роботу дистанційно. І вже у березні, завдяки підрядникам із Західної України, бренд випустив першу патріотичну капсулу BORN IN UKRAINE.
Символами колекції стали зображення голуба, значок UA, вписаний у серце, а також принти Volunteer, Peace і напис «Я їду додому». До капсули ввійшли знакові для марки моделі: спортивні костюми, кардигани, джемпери, футболки, шкарпетки та бейсболки. Обличчям нового кампейну стала волонтерка Ілона Іванчук.
Політикою бренду після 24 лютого стало збереження цін та якості, незважаючи на перевезення виробництва, роботу з підрядниками на відстані та зростання вартості матеріалів. Принциповою також була позиція щодо збереження команди. Люди рятувались від війни не лише по містах Західної України, але й у країнах ЄС. Бренд свідомо нікого не звільняв — давав кожному роботу, за яку співробітники були готові взятися. Відстань проблемою не стала. Менеджери, контент та СММ-менеджери, фахівці відділу продажу перейшли на роботу в онлайні. Загалом, спеціалісти стали мультизадачними і паралельно виконують ті обов’язки, що навіть не передбачені їхньою посадою. Наразі бренд розвиває онлайн формат — саме тому відбувається навіть розширення штату відповідними фахівцями.
Невпинно триває робота з розширення торгової мережі, як на просторах України, так і за її межами. Наразі ведуться перемовини з різними містами Європи, але вже на карті бренду з’явилась Прага. Серед перемог 2022 року варто відзначити не лише зростання продажів на платформах, але й збереження бутіка в Дніпрі, який продовжує працювати, хоча місто регулярно обстрілюють загарбники.
Активно триває пошук підрядників, які здатні на відстані працювати та демонструвати високу якість, яка є принциповою для VIKA ADAMSKAYA.
Головна ціль 2023 року – повернутися до улюбленого Харкова якнайшвидше. Вікторія Адамська вже відбудовує там фірмовий бутік, який був зруйнований ракетою. Поки приміщення відновлюють, його новий формат тримають у секреті.
А сама дизайнерка про власні плани каже так: «Моя мета — продовжувати займатися улюбленою справою, бо це не просто моя робота, а моє натхнення та віддушина, двигун, який мотивує не опускати руки та рухатися далі».
VOROZHBYT & ZEMSKOVA
Дизайнерки українського бренду VOROZHBYT & ZEMSKOVA Олена Ворожбит і Тетяна Земскова, розповідають, що балаклави, розгрузки та інша військова амуніція, з’явились на їх виробництві на третій день від початку війни.
«Перші дві доби ми просиділи біля телевізору і не могли оговтатися, бо не вірили, що війна, обстріли справді можуть відбуватися. «Такого не могло бути, бо такого не може бути ніколи», — вважали ми. На третій день надійшов перший запит від оборонців на пошиття балаклав, а оскільки вони були у тодішній колекції, то нам здалося, що не складно буде їх робити. Виробництво ми зберегли повністю. Наші дівчата у повному складі вийшли на волонтерських засадах — і ми почали відшивати балаклави з італійської тканини, що закуповували для нашого одягу. Потім завдання ставали складнішими: перейшли на розгрузки, а потім і плитоноски за зразками НАТО», — кажуть дизайнерки.
У березні третина колективу таки поїхала із столиці, але дизайнерки зберегли за співробітниками робочі місця. І, аби не втратити швидкість виготовлення мілітарі-замовлень, довелось змінювати технологію виробництва. Швачки, які залишились у Києві, почали працювати поточним методом: шили операційно, а не індивідуально, як звикли до цього. Від бренду вимагали ідеальної фурнітури, допоки дизайнерки не сказали, що це їх авторське рішення. Виникали і певні курйози, одного разу дівчата відмовилися шити, бо не було ідеально підібраних по кольору ниток.
Модний дім Vorozhbyt&Zemskova залишається та працює у Києві – про релокацію Олена Ворожбит і Тетяна Земскова навіть не думали. У них виникла ще одна несподівана проблема через війну. Від початку логотип бренду включав літери Z і V, які російські військові використовують на своїй техніці.
Тоді дизайнерки вирішили тимчасово, до нашої перемоги, змінити торговий знак, залишаючись при цьому тими самими Vorozhbyt&Zemskova.
Вже у квітні співробітники повернулись до столиці. Це не лише сприяло швидкому виготовленню замовлень для ЗСУ, але й не зірвало довоєнні фешн-плани бренду. Vorozhbyt&Zemskova взяли участь у Віденському тижні моди, відшивають колекції для бутиків США. Зараз готується спеціальна колекція для крамниці у Берліні.
Тетяна Марінова
