Оксана Хромова
Фільм “Три горішки для Попелюшки” вийшов на екрани у 1973 році й одразу не задумувався як “різдвяний хіт”. Це була чергова телевізійна казка для сімейного перегляду, знята у копродукції Чехословаччини та Східної Німеччини. Те, що згодом вона стане щорічним обов’язковим показом у Чехії, Німеччині, Норвегії та Словаччині, для команди було радше випадковістю, ніж планом.
Вацлав Ворлічек не прагнув радикально переосмислювати казку братів Грімм, яку було взято за основу. Адже на відміну від твору Шарля Перро їхні Попелюшки знаходить своє щастя за допомогою горішка, а не доброї феї.
Мета режисера була простішою: зняти динамічну казку без надмірної моралі, з живими героями й мінімумом чарів “з повітря”. Саме тому у фільмі з’явилися не фея і гарбуз, а три горішки із практичним, майже приземленим “ефектом”. Незважаючи на достатню кількість робіт у кіно, Ворлічек вважає “Три горішки для Попелюшки” своєю найкращою роботою.
Лібуше Шафранкова: роль, яка визначила все життя
На момент знімань Лібуше Шафранковій було 19 років. Вона вже знімалася у кіно, але не була зіркою. Саме роль Попелюшки зробила її однією з найвідоміших акторок Чехословаччини. Образ виявився настільки упізнаваним, що надовго визначив її екранну репутацію.
Більшість трюків Шафранкова виконувала сама: їздила верхи засніженим лісом, падала, бігала по дахах. Лук, з якого стріляє Попелюшка, був справжнім: акторка спеціально тренувалася, щоб сцени виглядали переконливо. Пізніше вона не раз зізнавалася в інтерв’ю: ця роль стала для неї водночас подарунком і пасткою. Глядачі роками сприймали її виключно як Попелюшку, попри десятки серйозних театральних і кіноробіт.
Після її смерті у 2021 році у Чехії фільм переглядають уже з іншим відчуттям — як пам’ять про акторку, яка ніколи не намагалася будувати “зірковий образ”.
Павел Травнічек: принц без корони на голові
Він потрапив у фільм випадково. Спочатку на роль принца розглядали іншого актора, але той не влаштував німецьких продюсерів. Травнічек, тоді ще студент театрального вишу, отримав шанс буквально в останній момент.
Цікавий факт, який часто згадують у чеських медіа: актори розмовляли чеською мовою, але Травнічек розмовляв із сильним моравським акцентом. Тому його переозвучили. Сам актор пізніше жартував, що “принц у Німеччині говорить значно кращою німецькою, ніж він сам”.
Після успіху фільму Травнічек надовго закріпився в амплуа романтичних героїв, хоча сам мріяв про драматичні ролі. Утім, саме ця стрічка забезпечила йому впізнаваність на десятиліття вперед.
Зима, якої не мало бути
Зимовий настрій фільму виник випадково через збіг обставин. Знімати планували восени, але різке похолодання та сніг змусили команду змінити графік і візуальне рішення. Бюджет не дозволяв “боротися з погодою”, тож Ворлічек вирішив працювати з тим, що є.
Ключові сцени знімали у замку Моріцбург біля Дрездена. Після виходу фільму це місце стало туристичним магнітом. Щороку взимку там відкривають виставку, присвячену стрічці, з костюмами, реквізитом і кадрами зі знімань. Для німецької аудиторії «Три горішки для Попелюшки» такий самий сезонний ритуал, як для британців “Сам удома”.
Секрет довголіття
«Три горішки для Попелюшки» зазвичай не дивляться від початку до кінця з особливою зосередженістю. Його вмикають фоном до зими: коли надворі рано темніє, коли сніг ще чистий, а чай остигає повільніше, ніж зазвичай. Це кіно не потребує пояснень і не вимагає уваги, воно просто поруч.
У ньому немає відчуття поспіху. Герої рухаються лісом, сміються, мовчать, помиляються — і цього достатньо. Саме тому фільм так добре тримається десятиліттями. Адже він не намагається бути важливішим, ніж є. Не наполягає на символах, не нав’язує настрою, не прагне зворушити будь-якою ціною.
Можливо, в цьому і є його головна сила, у здатності бути зимовою паузою. Короткою, світлою, трохи наївною, але чесною. Такою, до якої завжди легко повернутися, навіть якщо ти знаєш цю історію напам’ять.
Цікаві факти про фільм
- У Чехії, Німеччині, Словаччині та Норвегії «Три горішки для Попелюшки» вже понад 30 років щороку показують по телебаченню у різдвяний період.
- У Німеччині під час різдвяно-новорічних свят 2012–2013 років фільм транслювали 14 разів на різних телеканалах.
- У Чехії стрічку неодноразово називали найкращою казкою XX століття за результатами глядацьких опитувань і кінорейтингів.
- Костюми для фільму створив художник Теодор Піштек, орієнтуючись на моду епохи Відродження та зимові пейзажі Пітера Брейгеля.
- Оригінальні костюми зберігаються в музеї кіностудії «Баррандов» у Празі та регулярно експонуються на виставках у Чехії та Німеччині.
- Чеську версію фільму було відреставровано у 2016 році та переведено в цифровий формат.
- У різних країнах фільм має власні мовні версії та дубляжі, що робить його фактично кількома окремими телевізійними релізами.
- За десять років після виходу стрічки Шафранкова і Травнічек зустрілися у фільмі “Третій принц”, де знову зіграли пару.
- У 2021 році в Норвегії вийшов повнометражний ремейк фільму, створений за мотивами версії 1973 року.