Оксана Хромова
У європейському календарі є день, коли символи віри, фольклор і щедрість дивним чином сходяться в одному сюжеті. Він об’єднує королів, дітей із зіркою на жердині, пироги з секретом і стару відьму на мітлі. У різних країнах цей день називають по-різному, але всюди він працює як спільна мова: нагадує про дорогу, дари й пошук — не стільки географічний, скільки людський.
Як волхви стали королями
Євангельська історія говорить не про монархів, а про мудреців — тих, хто вирушив за зіркою і визнав у немовляті майбутнього царя. З часом ця оповідь обросла деталями. У середньовічній уяві троє подорожніх отримали імена — Мельхіор, Каспар і Бальтазар — та ролі, що мали уособлювати різні частини світу й етапи людського життя. Так прості волхви поступово перетворилися на королів.
Пояснення було логічним для епохи: дорогі дари — золото, ладан і миро — личили радше володарям, аніж пастухам. Золото вважали визнанням царської гідності, ладан — божественної природи, а миро — майбутньої жертви. Ця символіка закріпилася у популярних середньовічних збірниках легенд і стала частиною європейської культури. Втім, не всі історики погоджуються з буквальністю сюжету. Існує думка, що автор євангельського тексту створив алегорію, покликану підкреслити значущість події.
Діти із зіркою і напис на дверях
У Західній Європі біблійний сюжет отримав напрочуд практичне продовження. У Німеччині, Австрії, Польщі та Швейцарії вулицями йдуть дитячі процесії. У білих накидках і з паперовими коронами вони співають про Вифлеємську зірку, несуть її на жердині й збирають кошти на благодійність.
Вже давно це не лише церковна традиція. Щороку участь беруть сотні тисяч дітей, а зібрані суми спрямовують на гуманітарні проєкти. Найактивніших маленьких «королів» навіть запрошують до столиці на знак подяки за громадянську відповідальність.
Після візиту на дверях будинків з’являється напис крейдою: ініціали трьох королів і рік. Його читають і як формулу благословення — Christus Mansionem Benedicat («Христос благословляє цей дім»), і як символічний оберіг. Так віра, фольклор і соціальна дія зливаються в один жест.
Французька галета й солодка корона
У Франції цього дня майже не говорять про королів, зате говорять про пиріг. «Галета волхвів» з’являється на столі як головний герой. На півночі це листкове тісто з мигдальною начинкою, на півдні — дріжджова випічка з цукатами, а всередині захований сюрприз. Колись це був біб, який згодом замінили на порцелянові фігурки. Той, кому пощастить знайти фігурку, стає «королем» дня, обирає собі пару і за традицією має принести галету наступного року.
Є й правило, яке звучить майже по-сучасному: пиріг ріжуть на один шматок більше, ніж гостей. Цю «частку Бога» віддають нужденним. Навіть президенту республіки пекарі надсилають святкову галету, щоправда, без сюрпризу: у Франції нікого не коронують випадково.
Добра відьма
Італійська версія цієї історії — найіронічніша. В Італії головною героїнею стає Бефана — горбата відьма з бородавкою на носі, що літає на мітлі й кладе подарунки у дитячі панчохи. Легенда розповідає: колись троє мудреців попросили її показати дорогу. Вона допомогла, але не пішла з ними і згодом пошкодувала. Зібравши мішок солодощів, Бефана вирушила на пошуки немовляти, та так і не знайшла його. Відтоді, за переказом, вона мандрує світом, заглядаючи у домівки й даруючи дітям ласощі. Тим, хто бешкетував, дістається «вугілля» — на щастя, з цукру.
Цього дня італійські міста заповнюють «відьми» — діти й дорослі у костюмах Бефани з мітлами в руках. Вони бажають добробуту, збирають солодощі й перетворюють давню легенду на живий карнавал. Тут переплітаються язичницькі мотиви, християнський сюжет і народний гумор.
Одна історія різними мовами
Усі ці традиції, від дитячих процесій до мигдальних корон і цукрового вугілля, різні за формою, але споріднені за змістом. Вони розповідають про дар, дорогу й відповідальність перед іншими. Європа зберегла біблійну історію не як музейний експонат, а як рухливу практику, здатну змінюватися і водночас об’єднувати. Можливо, саме тому цього дня королі можуть бути дітьми, корона — паперовою, а відьма — доброю. Історія, що починалася із зірки над дорогою, продовжується там, де люди готові ділитися часом, солодощами та увагою одне до одного.