«Дивлячись у розриви» — це виставковий цикл, що дивиться на історію та сучасність українського мистецтва як на орнамент розривів, втрат, пустот, де те, чого немає, — не менш важливе, ніж те, що є. Попередні частини проєкту були показані в Києві, Дніпрі, у  Соколовсько в Польщі, у парку Тіргартен у Берліні, на острові Тешіма та в Токіо в Японії. Виставка у Львові, у Jam Factory Art Center, розгортається навколо теми самотності та розчиненні індивідуального досвіду у реаліях російсько-української війни.

Куратор виставки, художник Нікіта Кадан, поділився під час відкриття, що львівська глава циклу «Дивлячись у розриви» почалася з роздумів про «я» та «ми» у час війни, про стосунки між одиничним та колективним, а продовжилася темою самотності. «Самотності у нескінченно переписуваній історії. Самотності у тій суспільній угоді, яку за звичкою весь час зраджують. Самотності у розірваній сучасності, в обставинах, коли не на часі говорити про самотність». 

«Тема самотності видається мені важливою, тому що про неї ніби недоречно говорити. Бо чим є «ниття про самотність» на тлі того, що переживають люди у безпосередній зоні воєнних дій, хлопці й дівчата на фронті. Але і у них є свої самотності. Всюди, на дні пекла, самотність є. У будь-яких обставинах. У цьому гігантському спектрі людських обставин у війні самотність проживається. І так, коли рвуться причинно-наслідкові зв’язки в історичному наративі, з’являється самотність в історії. З’являються об’єкти, явища, імена, які виявляються ніби підвішеними. Бо та ниточка, за яку вони тримались, була обрізана, і вони ніби зависли у повітрі», — поділився куратор виставки Нікіта Кадан.

На виставці роботи вступають у діалог чи полілог на тему самотності, поєднання «я» та «ми» у часі війни. Часом це оприявнюється дуже прямо та буквально, а часом це складні, навіть парадоксальні стосунки.

Наприклад, робота Ярослава Футимського, присвячена легендарній львівській фігурі — Мирославові Ягоді. Це портрет, на якому написано: «Ми» — Мирослав, «Я» — Ягода. Або ж розміщені поряд роботи Маргарити Половінко і Олега Голосія. Художниці, яка загинула у російсько-українській війні у квітні 2025 р., і митця, який був для Маргарити орієнтиром у творчості, і який загинув у 1993-му. Маргарита, запитувала себе не раз, чи пішов би Олег добровольцем на фронт. Ми не знаємо відповіді на це запитання, але бачимо роботу «Братик» Олега Голосія про рідного брата художника, Дениса, який зараз є військовим ЗСУ. 

Усі митці й мисткині, чиї роботи представлені на виставці:

Андрій Бойко, Андрій Бояров, Андрій Сагайдаковський, Антон Саєнко, Аттіла Гажлінскі, Богдан Сокур, Богдана Косміна, Василь Ткаченко, Весела Найденова, Владислав Плісецький, Володимир Воротньов, Галина Жегульська, Давид Чичкан, Дана Кавеліна, Жанна Кадирова, Зоряна Козак, Ілля Тодуркін, Катерина Єрмолаєва, Катя Копєйкіна, Ксенія Гнилицька, Майя Ніколаєва, Маргарита Половінко, Марія Примаченко, Марта Сирко, Мирослав Ягода, Михайло Палінчак, Нікіта Кадан, Олег Голосій, Олег Перковський, Олександр Гнилицький, Оля Єрємєєва, Павло Бедзір, Павло Ковач, Павло Маков, Саша Долгий, Севіля Наріман-Кизи, Сергій Ануфрієв, Станіслав Туріна, Федір Тетянич, Юрій Болса, Юрій Іздрик, Юрій Лейдерман, Ярема Малащук та Роман Хімей, Ярослав Футимський.

Виставку можна переглянути до 17 травня у Jam Factory Art Center у Львові за адресою вул. Б.Хмельницького, 124.

Фото з відкриття: Софія Соляр