Оксана Хромова
Майже через вісім з половиною десятиліть після смерті Вірджинії Вулф одна з найвпливовіших письменниць ХХ століття знову повертається до читачів. Американське видавництво Princeton University Press оголосило про публікацію збірки «Життя Вайолет» — трьох оповідань, які довгий час вважалися безповоротно втраченими. Книжка вийде 7 жовтня і, за словами дослідників, відкриє несподівану сторону авторки, яку звикли бачити радше суворою хронікеркою людської самотності та болю.
Рукопис, написаний у 1907 році, тобто за вісім років до дебютного роману «Подорож», виявила професорка Урміла Сешагірі з Університету Теннессі. Вона натрапила на тексти випадково у графстві Вілтшир, працюючи над іншим есе Вулф. Лонгліт, що належав сьомому маркізу Батському, зберігав не лише архіви аристократичної родини, а й несподівану літературну спадщину: двоюрідні тітки маркіза були близькими подругами письменниці.
«Життя Вайолет» розповідає історію велетки, яка перемагає морських чудовиськ і водночас долає суспільні упередження. Її сила полягає не лише у гігантському зрості, а й у внутрішній рішучості. Дослідники вбачають у цьому прозорий натяк на Вайолет Мері Дікінсон, подругу й наставницю Вулф, яка справді була майже двометрового зросту. В одній зі сцен героїня мріє про власний котедж. Ця деталь передує знаменитому есе письменниці «Власна кімната», яке десятиліттями потому стане феміністичним маніфестом.
Знахідка рукопису, на думку Сешагірі, здатна змінити уявлення про постать Вулф:
«Вона не була лише суворою хроністкою трагедій і складних психологічних станів. Це була блискуча, іронічна й життєрадісна жінка, чий гумор наскрізь пронизує ці оповідання».
Відкриття «Життя Вайолет» нагадує, що навіть через десятиліття після смерті Вірджинія Вулф продовжує вести розмову з читачами. Цього разу у легкому, іронічному й неочікувано грайливому тоні, який додає нових штрихів до портрета письменниці.