Один із найвизначніших українських поетів минулого століття, журналіст і “шістдесятник” Василь Симоненко прожив недовге життя. Проте ми й досі пам’ятаємо його емоційні вислови, щемливу прозу й ліричні віршовані рядки. До творчості поета неодноразово звертались українські музиканти й виконавці. Серед них Джамала, Артем Пивоваров, Сестри Тельнюк, «Піккардійська терція», Spiv Brativ та KOZAK SYSTEM. Тож не дивно, що твори Василя Симоненка продовжують жити серед нас і тепер.

До дня народження Василя Симоненка друкуємо один з улюблених творів поета. Він був написаний понад 60 років тому. Проте залишається актуальним як ніколи, адже в його рядках одвічна тема: про любов до рідної землі та со свого краю.

Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік…

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.

Бачиш, з ними щогодини б’юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю…
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.

1962 рік