Умови життя українців у Чехії: розповідь волонтерки

За даними ООН, на кінець серпня 2022 року кількість українців, які виїхали з країни після початку повномасштабної війни, перевищила 7 мільйонів людей. Понад 400 тисяч з них евакуювалися до Чехії. З них — жителька Дніпра Інна, яка наразі працює волонтеркою на уряді праці у Голешовіце.

Вона розповіла, як змінилося її життя після війни, чому вона вирішила волонтерити та які наразі умови перебування українців у Чехії. 

«Мирне життя поки залишилося у минулому»

До війни я працювала в будівельній (проектній) галузі заступником директора з правових та фінансових питань. В планах було працювати за фахом, подорожувати, розвивати своє творче хобі. Звісно, те життя поки що залишилось в минулому.

24 лютого я зустріла в себе вдома, у Дніпрі. Я не пам’ятаю звуків вибухів, але іншої причини пробудитися о майже п’ятій ранку в мене не було.

Восьмого березня я виїхала евакуаційним потягом з Дніпра (інших потягів вже не було). Це був один з найдовших евакуаційних рейсів Укрзалізниці на той час. Ми їхали протягом повних двох діб. На той час, мене дуже непокоїла ситуація з ЗАЕС. На превеликий жаль, загроза її руйнації зберігається й досі. З мого оточення одиниці прийняли рішення евакуюватися. Більшість залишилися жити та працювати там, де були.

Перші тижні війни та ставлення чехів до українців

Після початку повномасштабної війни я намагалася зберігати рештки мірного життя. Робити те, що вдавалося робити за звичкою. Розуміння та поступове приймання поточної ситуації приходило поступово. Безумовно, багато часу витрачалося на різношерстні інформаційні канали. Звикнути до реальності не виходить й досі.

Після приїзду мені знадобилося опановувати багато нової інформації стосовно перебування на території Чеської Республіки. Пошук надійних джерел та не занадто складних роз’яснень привів мене на декілька груп в телеграмі, де адміністратори-волонтери терпляче допомагали новоприбулим орієнтуватися в нових обставинах, наводячи офіційні джерела інформації та допомагаючи з перекладом. Іноді їм доводилося майже цілодобово відповідати на однакові запитання. Коли в мене накопичився вже власний досвід, я стала допомагати адміністраторам цих груп. У мене є навички роботи з інформацією та бажання допомогти тим, в кого на це зовсім не вистачає ресурсів. У першу чергу це мами з дітьми або ті, хто дійсно має обмежені можливості. Потім це привело мене до некомерційних фондів та організацій, де допомогу надають системно.

Більшість чехів з якими я стикалась дійсно шоковані тим, що все це насправді відбувається. Чеська Республіка на державному рівні та її громадяни на особистому рівні надавали і надають допомогу українцям. Я вдячна за все, що було зроблено нам у допомогу. Але ж я розумію, що війна торкнулася не тільки нашої країни. Світова економіка в цілому зазнає збитків. Це не може не впливати на настрої чехів. Їхнє життя теж ускладнюється. Звісно, ми будемо бачити зміни стосовно евакуйованих українців. На мою думку, це закономірно.

Українці у Чехії: робота, житло та адаптація

Тим, хто буде евакуюватися згодом, буде легше в інформаційному плані, але значно складніше в побутовому. Знайти житло зараз дуже важко навіть тим, хто тут живе декілька років, знає мову, орієнтується у правилах, але має український паспорт. Це одна з найболючіших тем. За ці півроку приїхало доволі багато українців у Чехію. Житла бракує. Люди живуть у дуже різних умовах.

У деяких невеликих містах ще є можливість отримати житло через центри допомоги біженцям (KACPU). Але в великих містах це вже давно проблема.

Доволі багато є тих, хто евакуювався навесні та згодом прийняли рішення повернутися в Україну. Причини у кожного свої. Деякі повертаються, але зберігають візу, щоб мати можливість виїхати в Чеську Республіку в разі ускладнення військової ситуації вдома. Деякі повертаються закрив тут всі справи та навіть анулював візу. Вимушена еміграція, це не легко. В умовах постійного стресу відчувається брак ресурсів на адаптацію.

Тим, хто має проблеми зі здоров’ям або з вивченням мови влаштуватися на роботу дійсно складно. Є низькокваліфікована робота для фізично сильних та морально витривалих. Значно краще тим, хто може продовжити займатися своєю справою, в змозі перевезти свій бізнес або працювати дистанційно. Тим, хто вимушений змінювати напрямок роботи або не має безумовно затребуваної професії — складно. Треба швидко опановувати нову справу, перекваліфікуватися та доволі часто освоїти спілкування двома мовами: чеською та англійською.

Запити, з якими звертаються українці у Чехії

Частіше за все це питання взаємодії з державними органами. Оформлення фінансової допомоги, влаштування дитини до школи чи садочку, страхові та медичні питання, процедура обліку на біржі праці, зміна адреси реєстрації, сплата податків.

Процедура виплат біженцям декілька разів ускладнювалась та перероблялась і має свої правила. Нещодавно почав роботу оновлений інтерфейс. Зараз оформлюється практично виключно електронний запит на спеціальному сайті. Для цього потрібно мати додаток мобільної ідентифікації (або банківську ідентифікацію) та чеський розрахунковий рахунок. Розмір фінансової допомоги покриває наймінімальніші потреби.

Центри оформлення біженців працюють по всій території Чеської Республіки, але в деяких містах є свої обмеження. Наприклад, у столиці приймають запит на візу тимчасової охорони тільки у випадку, якщо людина має документально підтверджене місце реєстрації.

Як війна змінила звичне життя

Зараз я працюю за тимчасовими трудовими угодами та маю змогу планувати свій робочий час. Даю собі відпочивати та опановувати мову. Це не дозволить отримувати навіть середній дохід, але я не маю змоги фізично працювати по 10-12-14 годин.

Я знаходжу своє оновлення в спілкуванні з близькими мені людьми, новими прекрасними друзями, моїми тваринами. Полюбляю прогулянки по Празі. Чекаю можливості повернутися до свого улюбленого хобі — машинного плетіння. Зараз мені важко дається побудова довгострокових планів — життя вимагає активних дій та постійного руху. Іноді важко сконцентруватися, зібрати себе до купи та діяти.

Унаслідок війни, ми, безперечно, всі травмовані. Це забирає багато душевних сил та звісно не дає повноцінно жити. Кожен день приносить з собою страшні новини. Стикання з чужою бідою у місцях допомоги теж залишає слід, але мене оточують чуткі та доброзичливі люди, яки турбуються про мене і я їм дуже вдячна.

Після нашої перемоги, сподіваюся, зможу мандрувати. Також є бажання втілювати у життя свої творчі плани і обов’язково підтримувати тих, завдяки кому це стане можливим.