Роман «Електра» від авторки бестселерів Дженніфер Сейнт, що вийшов українською у видавництві Yakaboo Publishing, присвячений одній з її улюблених героїнь давньогрецької міфології. У цій історії головними героїнями є три жінки: дружина царя Клітемнестра, її донька Електра та наложниця Агамемнона Кассандра. Клітемнестра не може пробачити чоловікові вбивства Іфігенії, старшої доньки, і прагне помсти. Електра чекає на повернення батька з війни проти троянців, але здогадується про криваві задуми матері. Електра не здатна запобігти трагедії, але розуміє, що не може залишатися осторонь. Троянка Кассандра, яку Аполлон нагородив даром передбачення, чудово знає, які події мають статися, однак її передбаченням ніхто не вірить і вона не може нікого врятувати. Це історія про долю та розплату за скоєні гріхи.

Мікени безгомінні, проте сьогодні я не можу спати. Я знаю, що там, у кінці коридору, мій брат уже скинув ковдри. Щоранку, коли я приходжу його будити, вони обплутують його ноги так, неначе уві сні він біг на перегонах. Можливо, брат успадкував цю рису від нашого батька, чоловіка, якого ніколи не знав.

Це наш батько дав мені ім’я в день мого народження. Назвав на честь сонця: вогняного й розпеченого. Коли я була малою, він сказав мені, що я світло сім’ї. «Краса твоєї тітки славетна, проте ти вже яскравіша за неї. Ти принесеш ще більше слави роду Атрея, моя доню!» І поцілував мене в чоло, перш ніж відпустити. Я не пручалася, хоча його борода й кололася. Я повірила його словам.

Мене не турбувало те, що тронну залу не сповнюють мої нетерплячі женихи. Я чула оповіді про тітку Єлену, але ніколи не заздрила. Бо гляньте лиш, куди її привела врода. До чужого міста, яке вже десять років утримує наших чоловіків. Десять років, що я прожила без батька, чіпляючись за будь-яку нашу перемогу, звістку про яку передають гінці, що проходять повз Мікени… Звістка про кожен тріумф наповнює мене гордістю, піднесенням, адже цього досяг мій батько, Агамемнон, який так довго боровся і який згуртував своїх людей, щоб битися доти, доки високі стіни Трої не обернуться на порох під кроками переможців.

Я постійно уявляю цю картину. Як він штурмує браму міста, як вона нарешті падає до його ніг. І після всього цього він повернеться додому, до мене. Його вірна донька чекатиме на нього, допоки рік минає за роком.