Усиновлення-2024: чому подарувати дитині родину вийде не у всіх охочих

Здавалося б, про потребу дітей у сім’ї кричить кожен рекламний ролик — з екранів телевізорів, на YouTube та навіть у маршрутках. Але якщо ви, зворушені поглядом блакитних оченят, вирішите подарувати дитині родину, на вас чекає гірке розчарування.

Консультацій з питань усиновлення як таких не надає фактично ніхто — рекламні буклети, ролики, пости в соцмережах. У соцслужбі теж не церемониться: «Хочете усиновити? Збирайте документи. Без паперів — ніяких дітей, тільки час даремно витратите».

На папери, якщо не тягнути кота за хвоста, доведеться витратити приблизно місяць часу, після чого  вас обов’язково очікують курси, які проходять всі усиновлювачі, опікуни і патронатні вихователі. Курси проводяться не постійно, а через певний час, тому треба дочекатися своєї черги (приблизно ще  три місяці). 

Після курсів вам видадуть довідку про те, що ви готові стати усиновлювачами. І лише тоді починається пошук дитини. Але не будь-якої, а такої, яку вказали у довідці: стать, вік, кількість дітей та їхній стан здоров’я. Мріяли про трирічну дівчинку, а зустрівся чудовий хлопчик того ж віку? На жаль, його вам не віддадуть, адже у довідці чітко написано «дівчинка». Те ж саме, якщо дівчинці не три, а чотири роки. Або якщо у неї є братик, а у вас вказана лише одна дитина.

І саме на етапі пошуку ви будете вкрай шоковані, бо діти нібито як є, на сайтах з усиновлення їх тисячі, а реально їх..нема. І вкластися у термін «поки довідки не прострочені» — це квест із підвищеним рівнем складності. І дитину шукаєте ви, а не соцпрацівники, хоча в принципі, це їхня робота, але у більшості випадків «воно їм не треба».  Ми обдзвонили практично усі обласні служби у справах дітей і перезнайомилися з усіма працівниками, які відповідають за всиновлення. На жаль, переважна більшість їх сидить там лише аби отримувати зарплату. Хоча були і такі, які ставляться до своєї роботи сумлінно. . Є багато історій про те, що «за нормальну дитину треба заплатити хабар, бо будеш чекати роками», але у нашому випадку такого не було. 

Коли дитина вже знайдена, до суду треба подати позовну заяву. Вартість послуг адвоката, який цю заяву складає, коливається від 3 до 8 тисяч гривень залежно від регіону. Також треба сплатити державне мито (логіка просто вбивча: ми всиновлюємо «державних», як їх називають у соцслужбах дітей, на які цій державі більше не потрібно буде витрачати кошти, і ми ж платимо ще за це державне мито судам). Причому оскільки позовна заява одна і справа одна, але позивачів двоє (подружжя), то держмито платитиме кожен — по 600 гривень, разом 1200.

Щодо строків розгляду заяви, то зазвичай це від трьох тижнів до двох-трьох місяців. Усе залежить від того, який суддя вам трапиться і як швидко знайдуться присяжні.

За законом усиновлювачі отримують таку саму допомогу, як і при народженні дитини. Але парадокс у тому, що дитину ви  отримуєте зразу, а гроші — колись потім. Розмір допомоги — 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами. Цікаво, що через три роки можна буде купити 17-річній дівчині на 860 гривень в місяць?

Підсумуємо: держава підтримує усиновлювачів лише одноразовою виплатою 40 тисяч гривень, що розподіляється на три роки. Натомість, майбутні батьки витрачають на документи, суди та поїздки практично ту ж суму, і це лише на етапі усиновлення, який триває щонайменше рік. Жодних пільг для усиновлювачів не передбачено — ні додаткових відпусток, ні вихідних, які так необхідні для відвідування всіх інстанцій. У соцслужбах вони найчастіше стикаються або з байдужістю, або з відвертим хамством. Законодавство про усиновлення явно потребує змін, а спрощення процедури через «Дію» на 90% залишається лише гучним гаслом.

Повну версію матеріалу читайте на сайті parlament.ua за посиланням