Церковна еліта часто практикує одностатевий секс з молодими, інколи неповнолітніми прислужниками: відкритий бісексуал, стрілець-зенітник «Падре» про життя ЛГБТ-мілітарі під час війни

На сьогодні у рамках повномасштабного вторгнення робота щодо захисту прав ЛГБТ-спільноти значно ускладнена. В мирний час було право на мирне зібрання, як один з інструментів та адвокацій з захисту прав та привернення уваги суспільства до проблем, з якими стикаються ці спільноти. На сьогодні це право є обмеженим через воєнний стан, але менш гострими проблеми не стали. Знаючи, що представники спільноти захищають Україну зі зброєю, Міністерство оборони України заявило, що представників ЛГБТ+ у складі ЗСУ немає. Представників немає, а об’єднання «Українські ЛГБТ- військові за рівні права» є. Судячи зі сторінок у всіх соцмережах, українці дякують цим оборонцям за захист, не дивлячись на  їх сексуальну орієнтацію. Це спілкування почалось із посту на ФБ-акаунті Військові ЛГБТ+. Портал Womo.ua поспілкувався з автором — відкритим бісексуалом, стрільцем-зенітником з позивним «Падре».

 

Привіт! Мене звати Владислав, позивний «Падре». Військове звання – солдат. Я служу в одній із зенітних ракетних бригад ЗСУ, моїм завданням є охорона повітряного простору нашої столиці, міста-героя Києва. Я бісексуал.

Свою сексуальність я прийняв зовсім недавно, адже раніше я був пов’язаний із церквою і підтримував її занадто консервативні погляди. Можна сказати, я жив подвійним життям.

Мені завжди подобалися і хлопці, і дівчата, деякий час навіть був заручений з однією дівчиною. Також час від часу намагався побудувати стосунки з хлопцем, але моя релігійність брала гору і я марно боровся із самим собою.

Зовсім недавно я зрозумів, що боротися зі своєю сутністю все одно, що боротися з вітряками, я ж не Дон Кіхот. Після довгих роздумів і вагань я нарешті наважився прийняти себе.

Доєднався до спільноти ЛГБТІК+ військових, де знайшов багато гарних друзів і, найголовніше, кохану людину, заручився підтримкою всієї спільноти — і це стало для мене поштовхом до камінг-ауту.

Я дуже хочу, щоб нарешті наш уряд прийняв законопроєкти №5488, для захисту прав усіх дискримінованих груп населення, та №9103, для узаконення реєстрованих партнерств. Адже ЛГБТІК+ люди повинні мати такі ж самі права як усі решта громадян.

Тільки тоді ми зможемо побудувати справді сильну країну та європейське демократичне суспільство, де усі громадяни будуть рівні між собою. Усім добра та скорішої Перемоги! Слава Україні!

При оформленні соцвиплат та інших документів виникають проблеми особистого ставлення командування до ЛГБТ-військовослужбовців

Головною метою Об’єднання ЛГБТІК+-мілітарі спільноти під час створення у 2018 році боротьба за рівні права та допомога ветеранам-учасникам бойових дій. Які досягнення ви вважаєте вагомими?

На мою думку, усі досягнення нашої спільноти з моменту заснування є дуже важливими. Зокрема це просвіта людей як у рядах силових структур (ЗСУ, НГУ, ДПСУ та інших), так і в цивільному суспільстві, що сексуальна орієнтація чи гендерна ідентичність не є перешкодою для проходження військової служби, що це ніяким чином не може впливати на службові стосунки між військовослужбовцями та колегами по роботі. Також дуже важливою роботою є захист прав ЛГБТІК+ військовий, юридична, психологічна та волонтерська допомога, допомога у прийнятті себе. Наша спільнота постійно співпрацює з медіа, політиками та  іноземними представниками ( послами, консулами, медіа). Усе це неабияк сприяє прийняттю суспільством ЛГБТІК+ людей. Щодо допомоги членам спільноти, то у нас часто проводяться збори на придбання амуніції, автомобільної техніки, приладів, необхідних для виконання бойових завдань тощо.

Чи мають додаткові правові проблеми ветерани ЛГБТІК+-мілітарі, оформлюючи соціальні виплати чи інші документи за станом здоров’я?

Наші ветерани часто мають такі ж правові проблеми, як і решта ветеранів та чинних військовослужбовців. Найчастіше при оформленні соцвиплат та інших документів виникають проблеми особистого ставлення командування до військовослужбовців та корумпованість відповідних інстанцій, які займаються питаннями соціального забезпечення. Тобто «спробуй доведи, що проблеми зі здоров’ям з’явилися під час виконання службових обов’язків чи бойових завдань, а не з якихось інших причин». Цими питаннями займаються юристи, з якими ми співпрацюємо.

За напад на ЛГБТ- військового зловмисники повинні нести відповідальність саме за злочин, вчинений на ґрунті ненависті, а не банальне хуліганство чи розбій

 Які нові юридичні та правові питання виникли у тих, хто потребував допомоги впродовж 18 місяців війни?

Найважливішим питанням для нас є захист від злочинів на ґрунті ненависті, тобто це має бути на законодавчому рівні, щоб, наприклад, за напад на ЛГБТІК+- військового зловмисники несли відповідальність саме за злочин, вчинений на ґрунті ненависті, а не банальне хуліганство чи розбій. Саме прийняття законопроєкту  № 5488 може попередити та запобігти вчиненню цих злочинів.

 Які причини прояву нетолерантності до ЛГБТІК+-захисників у війську, Нацгвардії ви бачите?

У першу чергу це неприйняття, булінг з боку колективу. Бували такі випадки, коли командир без вагомих причин переводив військовослужбовця з одного підрозділу в інший, просто через те що він член ЛГБТІК+ спільноти. Конкретно у моєму підрозділі спершу були насмішки після мого камінг-ауту, але загалом ставлення не змінилося. Переважний відсоток колективу ставиться толерантно або байдуже.

На бойових позиціях частіше підтримають ЛГБТІК+-побратима після розкриття статусу

Чи є випадки, коли після розкриття статусу побратими підтримали ЛГБТІК+-захисника?

Так, такі випадки мають місце. Найчастіше це буває у тісному, дружньому колективі, наприклад, на бойових позиціях. Тут важливо, щоб військовослужбовець професійно виконував поставлені завдання та службові обов’язки. Ще важливо, коли у твоєму колективі є друзі, які знали про тебе ще до розкриття, і підтримають у випадку проявів нетолерантності  з боку інших.

Як ви розцінюєте останню заяву ЗСУ, що ЛГБТІК+-спільнота в армії не служить?

Я думаю, що тут зіграла роль необізнаність вищого командування ЗСУ. Вони не знали, що в армії, як і в кожній частині суспільства, є певний відсоток представників ЛГБТІК+ спільноти. Ну, або робили вигляд, що не знають. Тим більше, що дуже мало хто з ЛГБТІК+- військових може чи хоче відкритися у своєму колективі — як у військовому, так і цивільному житті. Тому нам необхідно створювати і підтримувати нашу видимість.

 Чи фахово готові військові психологи та гендерні радники надати ЛГБТІК+-військовому необхідну допомогу?

Не всі. Великий відсоток військових психологів підтримує консервативні та гомофобні погляди. Це може стати причиною аутингу — примусового публічного викриття. Тому за підтримкою і допомогою краще звертатися до ЛГБТІК-френдлі психологів.

Які міфи спільноті доводиться долати, спілкуючись з побратимами?

 Найпоширеніші та найбезглуздіші міфи, з якими я стикався, — це те, що, нібито геї хочуть кожного хлопця, якого бачать, або що «пропаганда ЛГБТ руйнує традиційні цінності та демографічну ситуацію в країні», «пропаганда ЛГБТ є таємною операцією США та Сороса (іноді москви) для знищення української нації». Якщо хтось чув «мудрі» монологи пані Ірини Фаріон та прихильників теорії світової змови можуть зрозуміти.

У європейських країнах партнерства були перехідною ланкою на шляху до узаконення одностатевих шлюбів

Петиції щодо реєстрації одностатевих шлюбів постійно набирають необхідну кількість голосів. Чи вважаєте ви виходом реєстрацію не шлюбів, а цивільних партнерств?

 Як відомо, повноцінні шлюби надають ширші права, ніж партнерства. Президент у своїй відповіді до даних петицій зауважив, що за Конституцією України, шлюб є союзом між чоловіком і жінкою, і під час воєнного стану вносити зміни до Конституції не можна. Як альтернативу було запропоновано законопроєкт  № 9103, про реєстровані цивільні партнерства, який на жаль, досі не підтримала Верховна Рада. У розвинених європейських країнах партнерства були перехідною ланкою на шляху до узаконення одностатевих шлюбів. Маю надію, що в нашій країні суспільство «доросте» до цього.

 Останні заяви Православної церкви вразили своєю непохитною ортодоксальністю. Чи відбувається якийсь діалог між спільнотою та представниками церкви?

Церква завжди користувалася середньовічними гомофобними наративами, тож це не дивно. Але, на мою думку, краще б вони навели порядок у своїх структурах, де церковна еліта часто практикує одностатевий секс з молодими, інколи неповнолітніми прислужниками.  Наскільки я знаю, то ніяких діалогів не проводиться, бо церква по-фарисейськи не хоче мати справу з «грішниками».

Тетяна Марінова