В Еміратах наші жінки не отримують жодного цента підтримки: Василіса Фролова про годування шейха, гостювання Олени Зеленської, номінації у впливовому рейтингу Good Food та унікальні проєкти в Дубаї

Портал Womo.ua вирішив надати слово українкам, які перебувають за кордоном вже півтора року війни. Проєкт має назву «Як ти ТАМ?». Про досягнення та поразки, сміх крізь сльози, адаптацію до умов життя в найекзотичніших куточках планети та тиняння світом у пошуках долі. Перша героїня мала бути відомою особистістю та відрізнятись особливою стійкістю, аби підтримати українок по обидва боки кордону. Саме тому хед-лайнером ми запросили стати телеведучу Василісу Фролову, бо її історія вражає не лише карколомністю перебігу подій.

Василіса Фролова, перебуваючи у декреті, на 2022 рік мала купу планів. Вона уклала річний контракт  зі спонсорами для авторського тревел-проєкту на Ютубі Baby on Board і сама з маленьким сином мала мандрувати світом, розповідаючи про усі нюанси таких поїздок. Але телеведуча встигла лише прилетіти до чоловіка в Арабські Емірати та відсвяткувати свій день народження 16 лютого. А з 24 лютого всі плани були перекреслені вщент. Василіса Фролова опинилась у новій реальності — у чужій країні з однією валізою та дитиною на руках, без підтримки від уряду Арабських Еміратів та ще й в умовах суворих законодавчих обмежень для проявів громадської позиції… 

У нас були контракти для тревел-проєкту Baby on Board до кінця 2022 року

Ви  розповідали у соцмережі, що виїхали з Києва 31 січня 2022 року. Це інтуїція підказала чи бажання відпочити з малюком?

Я не розуміла, що потрібно виїжджати. Але мій чоловік ще до початку вторгнення вже понад три роки був резидентом в Арабських Еміратах і має тут роботу в парку розваг кінокомпанії Warner Brothers. І, оскільки він мав тут перебувати понад пів року, в будь-якому випадку ми б сюди приїхали. Ми тут були  ще під час моєї вагітності. Спочатку я планувала відпочити з сином у більш теплому кліматі, ніж наш у січні. Хоча, і за політичною ситуацію, звичайно, ми стежили. І, якщо я скажу, що ми не передчували війни, це було б неправдою. Полетіти сюди було нашим спільним і, як показав час, правильним рішенням. До того ж, я працювала на своєму Ютуб-каналі над тревел-проєктом Baby on Board, в якому сама з маленькою дитиною мандрую світом та розповідаю про труднощі та цікавинки таких подорожей. У нас були контракти із спонсорами до кінця 2022 року, наробки з відвідування різних країн, бо до цього ніхто не розповідав про подорожі з дітьми та про материнство правдиво. І роботи , і планів було купа.

У ваш День народження вся Україна чекала на вторгнення!

Перед від’їздом, звичайно, мені не давала спокою думка про ймовірність вторгнення росіян, адже  усі випуски новин рясніли повідомленнями про скупчення ворожих армій на наших кордонах. Експерти у студіях ще більше підігрівали передчуття біди, говорячи, що війни не уникнути. Я відпрацювала більш 5 років на «Прямому», і, звичайно, бачила великі теми ефірів. 16 лютого, навіть же в Арабських Еміратах, ми з чоловіком все одно перебували в цьому інфополі. І було передчуття, що щось таки має відбутися.  Але я не тікала з України від війни і навіть планувала повернутись після відпочинку. Тому я і поїхала фактично з однією валізою, але 24 лютого звичайно все життя розділилося на «до» і «після».

Коли ми дізналися про повномасштабне вторгнення, одразу поїхали в український павільйон EXPO

Як українці діяли в Дубаї 24 лютого 2022 року?

Коли ми дізналися про повномасштабне вторгнення, одразу поїхали в український павільйон EXPO , бо саме тоді там перебувало офіційне представництво нашої держави на міжнародній виставці. Жодного іншого місця, де б збиралися українці, тоді в цій країні не існувало. Не було на той час жодного українського ресторану. Але саме в цей день, 24 лютого, я відкрила для себе найактивніших українських громадян, які мешкали в Дубаї  і саме вони стали тим серцем активностей, які потім мені тут додали сили. Серед них були і чоловіки, і жінки.

Ви можете згадати свої відчуття у перші дні війни?

Я пів року була в шоці, ступорі, кризі. Ймовірно, це була депресія.  Я думаю, що  українці, які опинилися за кордоном  на початок вторгнення, пережили екзистенційну кризу.  Я не могла взагалі збагнути: хто я, де я, навіщо я тут опинилась та що можу корисного зробити  в цій ситуації? І лише у серпні 22-го року після великих вагань я вийшла у соцмережах з першим постом. Якщо відверто, мені було просто соромно оприлюднювати інформацію про те, що я весь цей час ніби під пальмами відпочивала. Хоча, звичайно, це вже був зовсім не відпочинок, оскільки ми мали якось пристосуватися до життя в новій країні, де зовсім не планували залишатися надовго.

До вас звертались місцеві медіа з пропозиціями розповісти про ситуацію в Україні?

Українська тема нікому тут на державному рівні не цікава – хоч про війну, хоч про культуру.  Я навіть спочатку мала думки влаштуватись на місцеве телебачення чи просто новинний портал  редактором, щоб надавати правдиву інформацію про Україну. Я шукала такі вакансії, і на власному досвіді зрозуміла, що нікому тут українська повістка,  на жаль, не цікава.

На «Прямому каналі» я перебуваю у чорному списку

А «Прямий канал» вам пропонував стати власним кореспондентом в країнах арабського світу, як це робили інші українські медіа-групи?

Ви будете сміятись, але на «Прямому каналі» я перебуваю у чорному списку. Мені це дуже смішно, бо виходить, я в опозиції до всіх тепер.  Це сталося після моєї відповіді на питання: «Що заважало Порошенку бути більш успішним Президентом?». І я відповіла, що при всій повазі до Петра Олексійовича, його дипломатичних досягнень, шалених зусиль, ділових якостях він оточив себе  трохи не тими людьми. І саме оточення створило йому трохи спотворену реальність. І хоч я жодного поганого слова про самого Порошенка і ні про кого конкретно не сказала, як власне і про «Прямий», але наступного дня мою відповідь розірвали по шматках та розтиражували під різними кутами. А вже за добу я дізналась, що внесена до блек-листа. Виходить, я тепер в опозиції до всіх.

Як дубайський ресторан «YOY» з’явився у вашому житті?

Власне, все виявилось органічно і вчасно. Я була в курсі того, що тут готується до відкриття український ресторан, ми були знайомі з власниками (компанія MODERZA до речі, теж харків’янами) Жоржем Піоновим та Павлом Морозом, які почали будувати його ще до війни. І я, як і всі українці тут, звичайно, чекала на його відкриття. І ось одного вечора власники мені запропонували зустріч. Я була впевнена, що мова буде йти про ведення івенту. Але мені запропонували трохи більше: стати амбасадоркою “YOY” —  і самій вигадувати тут івенти.

Скільки вже працює заклад, адже ви обмовились, що 24 лютого 2022 року не було навіть де зібратись?

«YOY», який я зараз представляю, як амбасадорка і комунікаторка, у лютому 2022 року лише будувався. З дня відкриття  нашого закладу у листопаді 2022 року українці отримали перше і власне єдине місце, де фізично могли б збиратися. Власники, запросивши мене, прагнули розвинути його саме, як культурний осередок, а не лише заклад  харчування. І «YOY» перетворився  на культурно-соціальний хаб, бо ми єдині не лише в Еміратах, а на всьому узбережжі Перської затоки. Тільки уявіть, у жодній країні, які є поруч — Оман, Бахрейн, Катар, Саудівська Аравія —  немає жодного українського закладу, де могли б зібратися українці.

В Арабських Еміратах донати караються ув’язненням

В Арабських Еміратах чинними є суворі законодавчі заборони на проведення мітингів та заходів з прапорами.  Як ви балансуєте, влаштовуючи заходи, в таких умовах?

В країні потрібні дозволи на все, навіть на новорічний декор в ресторані. Але тут не можна взяти дозвіл десь у мерії та піти на площу у День Незалежності, тут не можна взагалі прапор іншої країни вивішувати — навіть у залі ресторану, бо це також заборонено законом. Заборонені аукціони, збір коштів, будь-які благодійні акції. До цього складно звикнути, коли водночас зараз всі українці в Європі постійно збирають, але нам доводиться дуже сильно викручуватись аби і допомагати, і не порушувати закони.

Взагалі багато зустрічей для українців проводить організація, Українська жіноча ініціатива, скорочено УЖІ.  Вони розташовані в Абу-Дабі та активно працюють десь 8 років. І хоча ми живемо в різних містах, але УЖІ — одні з найактивніших спільнот українців. Коли у листопаді 2022 року відкрився «YOY» в Дубаї, ми з ними вже тут двічі на місяць проводимо і літературний клуби, і зустрічі з жінками на правозахисні теми. Українки тут отримують консультації і щодо візового законодавства, бо в цьому питанні є дуже багато нюансів, щодо пошуку та оренди житла, отримання медичної допомоги та водійських прав. Вже традиційними в ресторані стали зустрічі від бізнес-спільноти Board- community, на кожній з них дізнаємося щось нове про специфіку життя тут.

Повертаючись до заборон, додам, що навіть в Інстаграмі я не можу звідси опублікувати пост про те, що тут збираються кошти, бо для будь-яких зборів чи заробітка блогерам, в яких понад тисяча підписників, а в мене їх понад 50 тисяч, потрібно сплатити за ліцензію на блогерство. Але і з ліцензією гроші все одно не можна збирати. За це передбачено ув’язнення.

Тож, щоразу, коли ми привозимо артистів, яких вмовляємо привозити з собою якісь речі для аукціону серед українців, ми дуже ризикуємо.  Наприклад, «MamaRika» привозила прапор з підписами «Азовців», і ми його продали. Відома бандуристка Марина Круть продавала намисто, в якому виступала по всьому світові. Її виконання слухали у парламенті Ірландії. Ми його продали за понад 6 тисяч доларів. Сергій Бабкін виступав на День незалежності, і ми продали його гітару за 6 тисяч доларів. Ми не можемо про аукціони та їх результати повідомляти на наших англомовних ресурсах,  щоб ніхто з іноземців не побачив це. Перед кожним концертом я з мікрофоном виходжу до публіки  і прошу, щоб вони не виставляли в Інстаграмі повідомлення, фото чи відео з аукціонів. І я сподіваюсь тільки на єдність та свідомість українців, на їх розуміння та на здоровий глузд, тому що інакше ми не можемо вчиняти. Не допомагати ми не можемо, бо серце крається тут у кожного — і так, ми йдемо на цей ризик.

Росіяни бояться зараз бути депортованими з цієї країни

Росіяни створюють вам якісь перепони?

Емірати є країною з дуже жорстокими законами, через це тут немає злочинності, принаймні відкритої. Країна робить все для того, щоб тут було затишно всім, тому будь-які сварки між індійцями з пакистанцями чи росіянами з українцями неможливі. Росіяни тут мають дуже особливий статус, і вони бояться зараз бути депортованими з цієї країни – як путіністи, так і втікачі від путінського режиму.

Так, нам не можна вивішувати прапор, але і  їм цього не можна робити. Вони в ліфті, коли бачать тризуб на майці чи колір чохла на телефоні у жовто-блакитних кольорах чи інші символи України, одразу ховають очі і прикривають рота, бо скандали їм тут недоречні. Якщо вони їх влаштують, їх одразу посадять до в’язниці або оштрафують на велику суму. Інколи хтось мені якусь дурницю у коментах залишить, але не більше.

Поки що все ж таки українцям в Еміратах надають набагато більше привілеїв, ніж росіянам.  Ми можемо дуже легко та недорого обміняти своє водійське посвідчення, а росіянам потрібно здавати на права, як початківцям. А це потребує кількох місяців платного навчання. Віза для українців коштує зараз набагато дешевше, ніж для росіян.

ОАЕ притягає вже заможних людей та не надає соціальної допомоги втікачам від війни

 

Чи отримують  в ОАЕ втікачі від війни якусь соціальну чи грошову допомогу від держави?

Ні, країна прагне бути економічним світовим хабом, який притягає вже заможних людей. Українська діаспора в Еміратах складає майже 50 тисяч мешканців. Багато українців опинилися тут саме через те, що тут можуть заробити.  Якщо ти тут не маєш роботи, то тобі ніхто не допоможе.

У законодавстві цієї країни немає таких термінів  як «біженець» чи «втікач від війни». Відповідно тут взагалі немає соціальної допомоги. Тут немає навіть для своїх громадян таких понять, як «прожитковий мінімум» чи «соціальні виплати». Так, це не Європа. Тут живуть зовсім за іншими законами. Стратегія цієї країни полягає у тому, що є свої громадяни та іноземці-експати, які повинні бути резидентами Еміратів. З якої причини громадяни інших країн тут перебувають – розвивати бізнес чи рятуватись від війни – для влади значення немає, якщо з візою все добре. Бо іноземці самі себе утримують. А жити у цій країні дорого, тому бідні люди сюди за захистом не приїдуть. А якщо приїдуть та швидко не знайдуть роботи, то звідси поїдуть. Експати складають зараз 85% населення країни. Вони не отримують жодної безкоштовної соціальної послуги від держави, бо вони не передбачені взагалі. По факту ти сплачуєш на кожному кроці: лікарів, аналізи, дитсадки та школи за комерційною вартістю. Тут навіть смішно уявити безкоштовний виклик «швидкої». Я спочатку дуже дивувалась, а тепер вже навіть не маю звички ні на що за жалітися.

Чому? Це ж ваші враження від сервісу в країні, де ви сплачуєте податки!

В Україні все одно ваші читачки викривлять і перекрутять інформацію по-своєму, бо  зараз всі живуть у величезному стресі. І я розумію їх стан.  В Україні важко з одних вагомих причин, тут важко — з інших.  Порівнювати це неможливо, але будь-яке жаління про труднощі життя тут виглядає в Києві, який потерпає від цілодобових тривог та авіанальотів, надуманими. Тому навіть якщо українки тут і плачуть, то напевно не показують цього.

Це схоже на комплекс вцілілого…

Можливо. Це не комплекс, це досвід. Українська аудиторія особливо в соцмережах зараз дуже токсична.

Філіппінська няня коштує, як 10 українських, але вона набагато дешевша за місцевий садочок

Розкажіть, як ви влаштували свій побут?

Ми живемо з чоловіком та сином в малесенькій орендованій квартирі. І хоча працюємо офіційно вдвох, покращити житлові умови не можемо. Поки я на роботі, мій син перебуває  з філіппінською нянею, тому що дитячий садок коштує шалених грошей.  І хоч філіппінська няня коштує, як 10 українських, але вона набагато дешевша за садочок. Спілкуючись з нею, Родіон почав розмовляти вже виключно англійською. Але ж все одно в Україні нікого це не бентежить, що ми не отримуємо жодного цента від країни перебування. Всі рахунки сплачуємо самі. Але з коментарів у соцмережах я бачу, що багатьом здається, ніби ми тут лише засмагаємо під пальмами.

Звідки коріння хибного уявлення про казкове життя в цій країні?

Емірати — країна без податків, тому сюди їдуть вкладати гроші, які вже певним чином зароблені. Через економічну політику, розраховану на вже грошовитих людей, тут немає безхатьків та жебраків.  Це для мене також було шоком. Через те кошти в місцевій економіці швидкі та великі. Якщо ти хочеш заробити, маєш певні збереження, якщо ти знаєш, що тобі робити та виявляєш певну активність, то бізнес-клімат для цього сприятливий. Емірати є однією з найдорожчих країн світу. Але тут і легкі гроші, з іншого боку, бо тут високі зарплати за українськими мірками. Тут пахне грошима, як в Швейцарії – киснем.  І, як кажуть в Швейцарії, такий кисень можна на хліб намазати. І ось тут так само з грошима.

Дехто навіть з українських гостей питають: «А чому у персоналу дуже сумні очі?». І я відповідаю, що у всіх українців зараз сумні очі

Але якщо не маєш десь зароблених статків…

Тут буде важко. Дуже багато українок виживають, працючи з нерухомістю, бо багато людей з усіх куточків світу купують або винаймають житло та приміщення для бізнесу. І через високий попит в сфері нерухомості дуже багато хто з українок себе знаходить. У нашому закладі також працюють лише українці. І це є найкращою відповіддю на питання про працевлаштування. Наші кухарі та офіціанти – з України. Троє втікали з Маріуполя, є дівчатка з Харкова.  Їх історії ми виклали на Інстаграм-сторінці «YOY» у рубриці «Портрети». Розпитувала я їх сама, бо готувала тексти, тому  сльози на очі навертались багато разів. Дехто навіть з українських гостей, які до нас заходять, питають: «А чому у персоналу дуже сумні очі?». І я відповідаю, що у всіх українців зараз сумні очі.

Про Емірати  ходить багато міфів, що через іслам жінкам тут не можна ходити у коротких спідницях чи в шортах… 

Це зовсім не так Дубаї — не тільки діловий центр, а й курортне місце. Тут є  райони, де можна побачити аж надто відверто одягнутих (чи скоріше роздягнутих) дівчат. Поруч з пляжами нормально ходити в купальниках. Але в мечеті чи державні установи, звичайно, треба одягати все за правилами. Я за півтора року тут жодного разу не відчувала дискомфорту з цього приводу.

Після зустрічі у нашому закладі Емірати на державному рівні почали надсилати літаки з гуманітарною допомогою в Україну

Чи відвідували ваш заклад поважні гості?

Звичайно, Олена Зеленська під час свого офіційного візиту навесні тут проводила зустріч з шановними в Еміратах жінками – міністерками, дипломатками. І в Instagram про цю зустріч є пост та світлини. Головне результат – після зустрічі у нашому закладі Емірати на державному рівні почали допомагати Україні, надсилаючи літаки з гуманітарною допомогою. Тут вже і шейх був, коли ми влаштовували спільну поп-ап вечерю з місцевою шеф-кухаркою.

Чим український ресторан дивує відвідувачів в Арабських Еміратах?

«YOY» є першим українським закладом. До цього у власників був успішний досвід ведення ресторанного бізнесу: мережа Argentina Grill є в Харкові та у Києві.  Ще у 2021 році власники вирішили тут побудувати перший українські ресторан. Всі казали, що це доволі дивна ідея. Але власники створили концепцію, обрали дизайн  Володимира Непийводи YOD-Design — і почали будівництво,  використавши 4 тисячі тонн будівельних матеріалів українського виробництва. Наші відвідувачі потрапляють не лише у заклад харчування, а в осередок української культури та місце нашої сили. Тут є косівська кераміка, українська трембіта, 13-метровий стіл з цільної української колоди, гончарські вироби. Ми навіть відкрили куточок-крамничку з українським медом та іншими смаколиками. Там є і книжки про Україну та нашу кухню. Ремонт в Еміратах вже добігав кінця, як в Україні почалось повномасштабне вторгнення. І тому мені дуже зараз неприємно чути, коли кажуть, що український ресторан побудували на хайпі.

Сало з м’якоті кокосу навіть м’ясники з України не можуть відрізнити від справжнього

Якими смаколиками дивуєте?

Оскільки Емірати є мусульманською країною, то сала арабські віряни не вживають. Але його смак вони можуть відчути, бо ми робимо сало з м’якоті кокосу. Навіть м’ясники з України кажуть, що не можна відрізнити від справжнього. Ця страва є  нашим бестселером. І хоча у меню є традиційні борщ з печі, банош, котлета по-київськи та купа видів вареників, але ми пропонуємо сучасну українську кухню, бо наш заклад є модерновим. Ми хоча б раз на місяць запрошуємо відомих українських шефів на поп-ап вечері, де разом створюємо нові страви.

Що у вашому закладі зацікавило іноземців з різних країн, крім кухні?

Після початку вторгнення дуже було багато іноземців, які вперше почули про Україну та її історію з телевізорів. Їх вразив той спротив, який чинять українці агресору, який тричі більше за населенням та у сорок разів перевищує за територією.  Їм було цікаво доторкнутись до історії України, її  культури та  висловити свою підтримку. Зараз ситуація змінилася. Іноземців менше не стало, але вже такої пильної уваги, як у 2022 році до України немає. Тому ми розробили міжнародні формати: відома арабська шеф-кухарка взяла участь у нашому заході та привела з собою відомих в Еміратах діячів, щоб вони скуштували українську кухню. А вони коштували  мікс української та еміратської кухні — в одній страві!  Ми дозволяємо знімати, розповідаємо про інгредієнти – і відчуваємо, що до нас ходять вже більше і більше корінних мешканців Емірат.  Іноді ми іноземців прямо за руки заводимо, щоб вони відчули на смак, що таке «Ukrainian».

Чи високою є конкуренція за відвідувачів?

В Дубаї вже працюють сотні тисяч ресторанів. І дуже багато відкриваються щодня, включно з мішленівськими. І хоча дуже важко стати лідером, але нам за неповний рік роботи вже вдалося потрапити до двох номінацій відомого видання BBC Good Food . Ми вже в номінації «Кращий новий ресторан» і «Рекомендація для обіду». І це велика наша перемога, зараз ми заохочуємо українців віддавали за нас голоси, бо ми дуже хочемо перемогти в обох номінаціях.

Чи планується перетворення «YOY» з одного закладу до мережі по країнах арабського світу, можливо, за рахунок франшизи?

Зараз поки що про це не йдеться, але ми плануємо рости і мріємо стати великим культурним центром.

Ми поки що будемо чекати тут перемоги, маючи обов’язки перед роботодавцями

Ви відчуваєте гармонію у душі, займаючись комунікацією у закладі?

Оскільки всі активні українці приходять до нас із своїми ідеями, то я відчуваю себе в якомусь сенсі  амбасадоркою українців у Дубаї. Ми співпрацюємо з посольством України, але воно у столиці, тому в нас багато власних  бізнес-зустрічей, жіночих івентів, кулінарних чи гастрономічних акцій. І я відчуваю себе тут на своєму місці, бо дуже надихаюся тою атмосферою, яка створюються навколо закладу. Крім того, моя родина живе у цій країні, тому ми поки що будемо чекати тут перемоги, маючи обов’язки перед роботодавцями. Я, як і кожен українець, не живу довготривалими планами, і, звичайно, поки триває війна і гинуть гідні, ні про яку гармонію не може йти мова. Чекаємо на перемогу.

Як в Еміратах ви підтримуєте свій лайф-баланс?

Я жартую, що допомагають спорт та вино. Насправді, коли є чим займатися, то й про баланс цей якось не замислююсь, в мене  дуже цікава робота, багато цілей, в мене росте дитина. Я почала займатися з українським тренером та одразу відчула прилив сил. Вода дуже класно допомагає: негативну енергію та втому забирає. Тут в кожному будинку є зал та басейн, просто злочин з такими умовами не займатися спортом. А ще після насиченого тижня краще не ридати від втоми та жаліти себе, а дозволити келих прохолодного вина, яке дозволить розслабитись.

А що вас надихає, коли ви спостерігаєте за еміратками?

В Еміратах дуже велика кількість багатодітних родин. Я зараз дуже надихаюся всіма мамами, яких бачу навіть з двома, не говорячи про більше дітей.  Я абсолютно по-іншому тепер дивлюсь на всіх жінок з дітьми. Навіть можу запросто підійти на вулиці до будь-якої з них та сказати щирі слова захоплення, бо я не розумію взагалі, як можна виховувати людину і залишатися при цьому більш-менш в адекваті.  Іноді я просто не розумію, як жінки мають стільки сили, щоб і працювати, і ростити багато дітей. Для мене це просто за межами можливостей.

За останніми повідомленнями ви плануєте переїзд до Швейцарії…

Ні, ми перебуваємо в Еміратах вже півтора роки, але ми їздили у двотижневу відпустку до Європи. Йдеться про дві країни — Німеччина і Швейцарія. У ФРН мешкає зараз моя мама, яка доглядає мого собаку. Але про переїзд не йдеться. Хто спостерігає за правдивим перебігом мого життя, я можу порадити слідкувати за моїми сторінками в Instagram  і Facebook, де я викладаю і дописи, і світлини, і відео про події. Ми б радо планували краще переїзд до України, ніж до якоїсь іншої країни.

Тетяна Марінова