Леся СайкоВсеукраїнська прем’єра — 22 січня 2026 року, у День Соборності України.
«Вічник» / The Eternity Man — це філософсько-історична драма тривалістю 2 години, що розкриває долю реального карпатського мольфара Андрія Ворона. Але ця стрічка не лише про минуле. Це дзеркало, в яке дивиться кожен, хто ставить собі вічні запитання: «Хто я? Звідки я? Для чого я? Куди я йду?»
Про фільм
Це сповідь людини, яка пройшла крізь епохи, що змінювали нації й перекроювали кордони. У центрі — мольфар з Верховини Андрій Ворон, чия тиха сила і духовна стійкість стали відповіддю на буремні часи.
Сюжет створено за мотивами однойменного бестселера Мирослава Дочинця, перекладеного 19 мовами й визнаного духовною класикою сучасної української літератури.
Кожен герой «Вічника» — це не просто роль, а жива постать, крізь яку проходить пульс історії, філософії та людських переживань.
Павло Текучев, актор Національного академічного театру ім. Лесі Українки, зіграв молодого Андрія — у період пошуків, бунтів і перших втрат. Його виконання — чутливе, світле, сповнене юнацької сили й сумнівів.
«Головним викликом було зіграти людину поза часом — Ворон міг би жити і сьогодні, і століття тому. У ньому — сила цілої нації. Кілька днів самотності в Карпатах стали для мене ключем до образу. Я зрозумів, що Ворон говорить тишею», — коментує Павло.
Олег Мосійчук, народний артист України, головний режисер Тернопільського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, втілив дорослого Андрія Ворона — мольфара, що пройшов через десятиліття, зберігши в серці тишу і мудрість. Його гра — глибока і гідно стримана.
Анастасія Іванюк, акторка кіно та Київського академічного театру драми і комедії на Лівому березі, зіграла Терку — жінку, яка стала любов’ю всього життя Андрія. Її образ — це вогонь, що зігріває навіть тоді, коли довкола холод історії.
«Для мене ця роль — здійснення давньої мрії: зануритись у живу історію України й оживити героїню, яка любить так глибоко, що її кохання переходить у духовний вимір. Терка стала для мене живою людиною — я лише прийшла й дозволила собі відчути її серце», — ділиться Анастасія.
Даниїл Мірешкін, актор, продюсер, офіцер полку «Азов», зіграв Шугая — реального історичного героя, українського Робіна Гуда, за яким полювали угорці, румуни та чехи. Після знімань Даниїл повернувся на фронт. Його присутність у фільмі — це жива правда.
Роман Мацюта, кіноактор, музикант, співак, боєць ДУК, виконав роль Скобала — сотника, що навчає молодь боротися й помирати з гідністю, навіть якщо сам знає неминучість втрат.
Олександр Польченко, актор театру й кіно, журналіст, зіграв Джордже — філософа-аптекаря, який бачить сенс у найменших речах і навчає головного героя радіти простому.
Режисер фільму Іван Ніколайчук, автор ніжної, але глибокої візії, який зумів поєднати історичну правду з метафізичним відчуттям вічного. Його підхід — це спроба не просто розповісти історію, а відкрити у ній ключ до самоусвідомлення.
«Я не додавав у фільм свій сенс, а лише намагався донести світло й доброту реального Андрія Ворона. Його життя — доказ того, що немає альтернативи любові», — поділився режисер.
У стрічці звучить «Мелодія» Мирослава Скорика, а також записи хору ім. Верьовки та Національного президентського симфонічного оркестру — усе у форматі Dolby Atmos, вперше в історії українського кіно.
Звук створено у співпраці з фінською Matila Röhr Production, що надала фільму технічну майстерність європейського рівня.
Фільм створено за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України та Інституту національної пам’яті й має статус національного фільму.