Редактор WOMO.uaДар’я Кузюткіна — організаторка й артдиректорка, яка пройшла шлях від шкільних ініціатив і балетної виучки до міських фестивалів та великих культурних проєктів. У 2019 році ми поговорили з нею про те, як хореографічна дисципліна допомагає в івент-індустрії, чому університетські ініціативи стають трампліном у професію і що означає бути «режисеркою емоцій» на подіях.
Дар’є, з чого почалося ваше захоплення організацією подій?
Усе почалося в школі: я була старостою, з 12–13 років допомагала проводити свята у Палаці культури, а паралельно багато років займалася балетом. Дисципліна сцени й розуміння темпу уваги глядача дуже згодилися, коли я почала ставити номери та курувати сценарії шкільних і міських заходів.
Балет – це про форму і точність. Як це перейшло в подієвий менеджмент?
У балеті важливі ритм, мізансцена, переходи – те саме в події: таймінг, логістика виходу спікерів чи артистів, світло, музика. Ти ніби диригент і режисер одночасно: збираєш емоції людей у цілісну історію.
Чи зіграв університет роль у вашому професійному виборі?
Так. Я вступила на «міжнародні відносини», увійшла до студентської ради, ініціювала «Міс Університет» і запускала танцювальні та культурні проєкти. Там же народився фестиваль MyDance – масові хореографії до 50 осіб у кожному номері. Це був мій перший досвід великої команди, спонсорів, майданчиків і безпеки учасників.
Що дало вам спрямування «міжнародні відносини» у практичній площині?
Комунікації й системність. Згодом, працюючи у відділі міжнародних зв’язків університету, я займалася прийомом іноземних студентів і організацією заходів. Мене відправляли у відрядження до Італії для підписання угоди про академічну співпрацю – ми запускали обмінні програми. Це навчило готувати документи, вести переговори й поєднувати протокол із креативом.
Коли ви зрозуміли, що хочете професійно займатися подіями?
У певний момент проєктів стало так багато, що стало очевидно: це – професія. У 2015 році я перейшла до культурно-громадської сфери в ролі артдиректорки. Там уже не один концерт чи показ, а річний календар подій, різні формати, партнери, бюджетування, команда.
Артдиректорка – це більше про «картинку» чи про процеси?
І те, і те. Спочатку – ідея й візуальна концепція (сцена, декор, пластика, світло), потім – продакшн: кошториси, підрядники, брифи, таймінг і репетиції. Мені важливо, щоб задум працював на емоцію глядача і водночас був реалізовним у наших ресурсах і строках.
Найяскравіший проєкт до 2019 року?
Фестивальні історії – за масштаб і енергію. Там складна логістика і багато людських сценаріїв: учасники, волонтери, сім’ї, діти. Люблю, коли майданчик «дихає»: від інтро на вході до фінального треку – у події є драматургія.
Ви продовжуєте використовувати хореографію в проєктах?
Так. Хореографія – це мова. Навіть коли немає танцю, ми «хореографуємо» рух публіки у просторі: як люди входять, де затримуються, які ракурси відкриваються фотографам, де посилюється світло й музика. Це робить подію цілісною.
Як будуєте команду?
Потрібні надійні координатори й чіткі ролі. Я люблю докладні брифи з референсами, чеклістами та схемою простору. Водночас залишаю місце для імпровізації – життя на майданчику завжди вносить корективи.
Три правила якісної події від Дар’ї Макєєвої.
Перше: чітка концепція, сформульована одним реченням. Друге: продуманий шлях гостя – від анонсу до «післясмаку». Третє: безпека й комфорт команди – без цього не буде ні швидкості, ні якості.
З якими складнощами найчастіше стикаєтесь?
Недооцінка таймінгу та «невидимих» завдань. Декор – це не лише красиво, це логістика транспорту, електрика, пожежні норми. Добрий план Б на випадок дощу чи затримок – це не перестраховка, а професіоналізм.
До якого формату хочете прийти далі?
Більше мультижанрових культурних подій, де поєднуються сцена, візуальні інсталяції та соціальна місія. Хочеться робити проєкти, після яких люди йдуть натхненними й об’єднаними.
Що порадите тим, хто хоче увійти в індустрію?
Робіть. Спершу маленьке, але цілісне. Зберіть команду, придумайте ідею, прорахуйте бюджет, знайдіть партнерів і чесно відпрацюйте зворотний зв’язок. І вчіться говорити мовами – це завжди розширює горизонти.