Від усвідомлення до прогресу: Сім стадій змін, які потрібно пройти, щоб опанувати нову звичку

Наполегливість потребує неабияких сміливості й упевненості у власних силах, і в найважливіші моменти їх часто бракує. Ми не можемо відмовити приятелю, попросити підвищення зарплати, відстояти свої права чи поскаржитися на неналежне обслуговування. А все через страх вступати в дискусію.

Книга «Як завжди стояти на своєму» — про критику (як її правильно висловлювати та сприймати), про суперечки (як казати «ні» та згладжувати гострі кути) і про перемовини (як залучити опонентів на свій бік). Будьте певні: ви навчитеся відверто обговорювати свої почуття та бажання з іншими, не зриваючись на агресію й не поступаючись своїми потребами. Публікуємо уривок.

РОЗДІЛ 2

Будьте задоволені собою і нехай інші теж будуть задоволені 

ЗМІНИ 

Коли ви дочитаєте книгу до кінця, то знатимете всі відмінності між асертивною, агресивною, пасивною та пасивно-агресивною поведінкою. Ви також зрозумієте, що до того, чому в деяких ситуаціях можете стояти на своєму, а в інших — ні, є чимало різних причин.

Ви приймете той факт, що в деяких життєвих сферах вам треба працювати над своєю наполегливістю. Ви без проблем визнаєте, що маєте свої сильні та слабкі сторони.

Готові до змін? Не впевнені? Боятись не варто. 

Перспектива зміни моделі своєї поведінки та манери спілкування часто лякає. Якщо людині тривожно, вона часто піддається спокусі триматися за давні звички. 

Однак, якщо не приховувати свої тривоги, щоб залишитись у звичному руслі поведінки, ховати голову в пісок — не варіант, у вас набагато більше шансів змінити свою поведінку, якщо ви визнаєте свої страхи. 

У вас набагато більше шансів змінити свою поведінку, якщо ви визнаєте свої страхи.

 Ці страхи зазвичай ґрунтуються на тому, що зміни можуть принести: 

  • невпевненість; 
  • розрив відносин;
  • нестабільність; 
  • збентеження; 
  • ризик; 
  • втрати. 

Змінювати спосіб, у який ви поводитесь із цим світом, — ризикована справа. Ніхто не може гарантувати вам якихось результатів. Однак, зосередившись лише на можливих негативних моментах, ви паралізуєте себе страхом і не зможете рухатися вперед. 

ВПРАВА 

Звісно, спершу буде дивно поводитись по-новому. Але ви звикнете. Якщо хочете собі це довести, спробуйте такий-от експеримент. Оберіть якийсь предмет, що зазвичай поруч із вами. Скажімо, годинник. Тепер перенесіть цей годинник до іншої частини кімнати. Наскільки часто ви тепер зиркатимете не туди, коли дивитиметесь, котра година? Це трохи збиває з пантелику, правда ж? Утім, за кілька тижнів ви абсолютно звикнете до нової траєкторії погляду.

Якщо ви дійсно вмотивовані щось змінити, ви зосередитесь на позитивних аспектах. А якщо ви зосередитесь на позитивних аспектах, у вас буде більше шансів досягти реальних змін! Позитивні побічні ефекти зміни моделі своєї поведінки та спілкування включають: 

  • нормалізацію ваших стосунків; 
  • підвищення самооцінки та впевненості в собі; 
  • покращення впливу та контролю; 
  • відчуття самореалізації; 
  • нові можливості.

Застереження: різко з головою пірнати в нові методі спілкування з довколишніми — не найкращий спосіб забезпечити фундаментальні зміни у своїй поведінці. Дуже важливу роль відіграє підготовка. 

Дослідження показали, що процес зміни поведінки включає сім стадій. Це стосується і, скажімо, відмови від тютюну, і перетворення на наполегливу людину. 

СІМ СТАДІЙ ЗМІН 

Стадія до усвідомлення 

На цій першій стадії ви навіть не усвідомлюєте, що вам потрібні якісь зміни. Можливо, комусь не подобається ваша поведінка, але це не означає, що ви згодні з цією людиною. Якщо ви не вважаєте щось проблемою, у вас не буде мотивації щось змінювати. 

Стадія визначення та міркування 

На цій стадії людина визнає, що треба щось змінювати. Ваші міркування про зміну поведінки можуть бути емоційним та/ або раціональним рішенням. 

Можливо, ваша поведінка не подобається іншим людям або вам самим. Ви знаєте, що зміни можуть піти вам на користь, але не впевнені, що здатні змінитись. 

Стадія підготовки 

Ця стадія може бути тривалою та включати кілька окремих кроків, таких як: 

  • знайти свідчення та докази того, що вам треба змінитись; 
  • проаналізувати переваги та недоліки; 
  • знайти ідеї та інформацію про те, як поводитись інакше; 
  • вирішити, чи зараз час для цього; 
  • зрозуміти, що вам робити; 
  • сформулювати конкретні позитивні цілі. 

На стадії підготовки ви збираєтесь щось змінити, але спершу вам потрібні знаки, які свідчать, що вам дійсно необхідно якось коригувати свою поведінку. Вам здається, що, щоб почати змінюватись, ви повинні відповідати певним критеріям. 

На ваше рішення може вплинути деяка упередженість. Імовірно, ви радо прийматимете факти, що підтверджують висновки, які ви вже зробили стосовно своєї поведінки, і відкидатимете решту фактів, що могли б свідчити на користь інших висновків. 

Наприклад, вашій матері не подобається ваша поведінка, але брат каже, що проблема в ній, а не у вас, і ви радо висновковуєте, що змінюватись вам не варто. Після цього ви намагаєтесь не звертати уваги на свідчення того, що таки варто! 

Що ще може вплинути на ваше рішення переходити чи не переходити на наступну стадію й починати діяти? Якщо ви розумієте, що вам робити, і можете передбачити результат своїх дій, є велика частка ймовірності, що ви таки почнете рухатись. Якщо ви відчуваєте, що потенційні зміни відповідають вашим потребам, можливостям та цінностям, ваші шанси змінитися зростають. 

Вдалий момент — теж важлива штука. Можливо, ви думаєте, якщо тепер у вас на роботі нестабільна ситуація, то наразі не час для більшої асертивності на робочому місці. 

На стадії підготовки ви маєте чітко визначити, яку саме поведінку хочете змінити (тест із першого розділу допоможе вам це зробити), і поставити перед собою конкретні цілі, а потім і завдання.

Ви маєте чітко визначити, яку поведінку хочете змінити, і поставити перед собою конкретні цілі.

Скажімо, визначити, що ви хочете бути менш агресивними та більш асертивними, — це чудово, але треба бути конкретнішими. Наприклад, ви можете поставити мету перестати підвищувати голос щоразу, коли хочете, щоб хтось щось для вас зробив. Або, навпаки, якщо хочете навчитись стояти на своєму, непогана мета — спершу перестати бурмотіти собі під ніс, коли про щось просите людей.

Стадія дії 

На цій стадії, ви, власне, запроваджуєте зміни. Ви трансформуєте свою поведінку чи змінюєте один її стиль на інший. Стадія дії досить напружена та вимагає часу й енергії, але з хорошою підготовкою вона може бути навіть цікавою, а її результатом стане ваша нова модель поведінки та спілкування. Залежно від цілей та планів, які ви собі намітили на стадії підготовки, стадія дії може мати вигляд або невеличких поступових кроків, або глобальних змін. 

Стадія звикання 

Тут ви працюватимете над засвоєнням своїх нових моделей поведінки та манери спілкування. Ви уникатимете давніх звичок та поведінкових патернів, шукатимете можливі шляхи уникання спокуси повернутись до попередньої, менш асертивної поведінки. 

Стадія припинення 

Станом на цей момент ви вже матимете нову модель поведінки. Ви назавжди засвоїте більш ефективні способи спілкування та поведінки. Колишні звички ви навіть не розглядатимете (скажімо, ви не підете зі зборів розгніваними та засмученими, бо не побоїтеся встати й висловити свою позицію). 

Будь-які зміни в поведінці та спілкуванні мають бути покроковими й проходити стадії послідовно. Кожна стадія — це підготовка до наступної, тож поспішати чи взагалі пропускати їх не слід, щоб не втрачати ефективності процесу. 

Стадія прогресу, змін і рецидиву 

Попри будь-які зміни, існує ймовірність того, що ви оступитесь і знову почнете поводитись та спілкуватись як раніше. Рецидив — цілком природна та очікувана річ. Коли він трапляється, у людини виникає відчуття провалу та розчарування. Ключ до успіху в тому, щоб не давати періодичним помилкам підривати вашу рішучість і впевненість. Дуже важливо це зрозуміти. Не здавайтесь і не дозволяйте помилкам вас спинити! 

Якщо ви повернулись до попередньої моделі спілкування з довколишніми, спробуйте розібратись, чому це сталося. Що спричинило рецидив? І що ви можете зробити, щоб уникнути подібного в майбутньому? 

Можливо, ви взяли на себе більше, ніж варто було, а може, ваші цілі були надто розмитими. Наприклад, вирішити «бути добрішими з людьми» — це надто амбітне завдання! «Я не зриватимусь на свою колегу щоразу, коли вона казатиме щось недоречне», — це вже краще. 

Заново проаналізуйте свою мотивацію, підхід і цілі. Сплануйте, як ви даватимете раду майбутнім рецидивам. Намагаючись досягти мети, ви повинні пам’ятати, що ефективність — це визначити, як вам до цього підготуватись, як діяти і як виробити нову модель поведінки.

Взагалі, якщо ви й зробили чи сказали щось, як і раніше, це ще не означає, що всі ваші зусилля були марними. 

Зазвичай люди роблять, скажімо, так: два кроки вперед і один назад. Вони прогресують, потім оступаються, а потім учаться на помилках і рухаються далі. 

Імовірно, вам доведеться кілька разів пройти цей цикл, перш ніж ви закріпите нову модель поведінки. 

Вам потрібна практика, тож будьте терплячими. А що давні звички не зникають миттєво, то цілком можливо, що у вас трапиться кілька рецидивів.