Вихід з ілюзій — це шлях до себе

Тетяна Громова-Годард, психолог

Виходити з ілюзій завжди важко, тому що вони сприймаються як опора, знеболювальне, безпека. Так, знеболювальне може на якийсь час допомогти. Але з часом потрібні дедалі більші дози й одного разу воно перестає діяти. Тоді доведеться зіткнутися з жорсткою реальністю, від якої довго тікав, і платити по повній. Люди тримаються за ілюзії, тому що відкидають, не приймають себе. Та й не знають. І створюють свій ілюзорний образ. Звідси — вічна тривога, напруга і страх викриття. Ілюзорні образи близьких — часто як гарантія безпеки. Бо якщо є «велика бездоганна людина» поруч, то значить, можна не працювати над своєю внутрішньою безпекою, опорами, зрілістю. А перекласти відповідальність на «велику і сильну».

Ілюзії — по суті, відхід від усвідомленого дорослого життя. Від реального життя в принципі. Його замінює хитка конструкція, яка тримається на уявних опорах. І одного разу вони можуть посипатися.

Іноді — всі одразу. Час зараз такий — життя дуже швидко змінюється і вимагає особистих змін кожного, за прискореною програмою. Тому важливо вчасно подивитись на себе і на своє життя — чесно й уважно. Виявити зони ілюзій і замінити уявного себе на справжнього. Ілюзорну близькість на реальну. Ілюзорну самореалізацію — на улюблену справу. Ілюзорні образи — на живих неідеальних людей. Вразливих, не завжди зручних, які іноді з чимось справляються…

Відразу не вийде. У багатьох місцях якийсь час можуть бути порожнечі. Але з часом ти заповниш їх світлом і любов’ю. Впізнаєш себе справжнього. З’явиться гарний зв’язок із собою, з Вищим Я. Прийдуть нові, свої, люди, які приймуть і полюблять тебе таким, яким ти є. І ти, нарешті, прокинешся і почнеш жити реальне щасливе життя. І це буде нове народження. Відродження Душі.