Оксана Хромова15 травня о 19:00 у просторі «ВЕЖА на Почайні» відбудеться презентація нової книги відомого українського мислителя, поета та доктора культурології Володимира Нікітіна (Африканича) «Глоси і маргіналії» від видавництва «Колесо Життя».
«Глоси і маргіналії» – це філософський щоденник душі, в якому автор представляє свої роздуми про життя, тишу, війну, Бога, присутність і любов. Книга містить короткі нотатки (глоси) та коментарі (маргіналії), що відображають особистий досвід мислення й споглядання у відповідь на прочитані твори та наповнена алюзіями до текстів Сковороди, Гуерри, Борхеса, Яна Твардовського та інших мислителів.
«Ця книга народилася з глибокого осмислення буденності, де віра проростає в найпростіших речах – коли дивишся на дерево за вікном, коли кіт треться об ногу, коли п’єш каву», – розповідає Володимир Нікітін.
На презентації відвідувачі матимуть можливість:
- Послухати наживо історії автора про книгу та її створення
- Поставити запитання Володимиру Нікітіну
- Долучитися до відкритого діалогу про глибинні філософські питання
- Придбати книгу з автографом автора
Уривок з книги
«Купив колись давно в букіністичній крамничці книжку «Апофеоз безґрунтовності» Льва Шестова, київського, світового за силою думки філософа, і мене вразила не лише сама книга, а й безліч позначок на берегах і між рядками. Хтось змістовний і допитливий читав її до мене й активно відгукувався на думки автора, сперечався, сварився і дякував. Книга про важливе і більшості людей непотрібне збентежила мою душу і пробудила до розуміння того, як і навіщо мислю і пишу. Та книга давно загубилася в численних переїздах, але маргіналії та глоси, що їх залишив невідомий читач, стали прообразом того способу думати і викладати свої думки – абзацами роздумів упереміш із віршами, без виразно послідовного сюжету, яким я створюю свої книжки.
У нашому короткому і повільному часі життя ми переживаємо разом з іншими не аж так багато справжніх перетворень. Речі часто переживають нас, гори нерухомі й мовчазні, на круги своя повертається вітер, а ми йдемо, зникаємо з очей і душ тих, що нині живуть. Але ми маємо змогу у своєму творенні власних світів трансформувати свій час і включати в нього інші світи, часи, ландшафти, історії…
І в цьому своєму великому часі я почуваюся малим згустком величезного потоку в неосяжному океані життя, в безкрайньому космосі багатьох всесвітів. Я згусток, один із багатьох інших згустків, і незабаром розчинюся для можливих інших перетворень. Тому моя миттєва унікальність зникне і, може, якось відгукнеться, залишить відбиток на інших. Усі ми – відображення одне одного, наших світів і часів. І я розумію, що описання цих моїх перетворень, зустрічей, взаємин – лише маргіналії, нотатки на берегах багатьох рукописів, рукотворних речей, що творяться життям людей і життям інших сутностей – птахів, котів, дерев, струмків…
