Вже зовсім скоро початок нового навчального року у школах та садочках. Для дошкільнят і першачків — це важлива та особлива подія, адже вона відбувається вперше. Діти такого віку потребують підтримки дорослих. Практикуюча психологиня, психологиня проєкту «Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців» від ГО «Громадський рух «Жіноча Сила України», ведуча груп підтримки Катерина Павлишин про особливості цього періоду спеціально для Womo.ua.
У чому проблема?
Невідомість що буде і як це буде, може викликати неспокій та розгубленість. І тут виникає питання, як це зробити в умовах війни, коли дорослі самі часом перебувають у стресі та тривозі, важко розслабитися та дозволити собі відчути свято разом з дитиною?
Катерина Павлишин
Працюючи психологом на телефонній лінії Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців, я часто зустрічаюся зі словами матерів та родичів: “я не можу радіти”, “дозволити собі посміхатись”, “брати участь у заходах”, “мене дратують люди, які навколо оточують і говорять якісь дивні коментарі, які мене зовсім не підтримують”. Важко підтримати дитину, коли самій стає складно жити, а ресурси просто на нулі. Проте це бажання підтримати є надзвичайно великим, оскільки рідні розуміють, що наслідки війни відчувають на собі не лише дорослі, а й діти. Складний психологічний стан рідних чи близьких передається також і дитині.
Що може допомогти?
Приймаємо власні відчуття та емоції
Перш за все слід розуміти, що відчуття тривоги та страху, роздратування, розгубленості та смутку є природними емоціями. Війна значно впливає на стан людини, і цілком нормальним є відчувати ці різні емоції.
Залученість дорослих є великою підтримкою для дитини
Коли ми беремо участь в урочистостях, ми не те, що розважаємось, а в першу чергу підтримуємо дитину у момент, коли вона цього потребує, даємо їй відчуття безпеки у час, коли її і так мало. Тим самим ми їй повідомляємо, що вона важлива і її почуття нам цінні. Попри війну дитина має потребу відчувати безпеку, радіти, гратись, мати свій режим, щоб почуватися стабільно і комфортно.
Стоп синдром відкладеного життя!
Під час консультацій, часом, чую слова на зразок : “дозволю собі радіти та жити більше, лише після перемоги”. Саме так проявляється синдром відкладеного життя. Життя наше та наших дітей все ж таки триває, і тут важливо дозволяти собі та їм приємні та хоча б невеликі радощі, які принесли б задоволення та заспокоєння. Це може бути відпочинок, свято, проведений час у кафе, стрибання на батутах тощо.
Обговоріть із дитиною, як вона уявляє собі це свято, можливо, вона не потребує багато і їй достатньо буде лише вашої присутності.
Дбаємо про власний ресурс
Для того, щоб мати сили брати участь у перших кроках дитини у школу чи садочок, в першу чергу, дорослим, які поруч, важливо подбати про себе. На групових зустрічах, які ми проводимо для дружин і матерів, ми присвячуємо окрему зустріч темі ресурсів і як їх поповнити.
Чому це так важливо? Уявімо собі глечик із водою, коли нам треба нею поділитися, то ми маємо чим. А коли глечик порожній, то ми самі потребуємо цієї води, щоб могти жити далі та ділитись з іншими.
Опираючись на ізраїльську модель Basic Ph, у кожної людини є свій потенціал подолання стресових навантажень. Згідно з цією моделлю виділяють шість модальностей: віра, емоції, соціальні зв’язки, уява, розум та фізична активність. Саме тут важливо визначити, які з них допомагають саме Вам. Для когось це — духовні практики, а для інших — творчість, спілкування, спорт тощо.
Варто подумати про підготовку до важливої події
Перед подіями, які вимагають певної участі чи просто присутності, варто подбати про відпочинок. Психоемоційне самопочуття також залежить від фізичного стану. Коли тіло є напруженим, рекомендуються різні вправи та техніки, які сприяють розслабленню та заспокоєнню. Наприклад: вправа «Метелик”, техніка релаксації Джейкобсона, “Квадратне дихання” тощо.
Розмова — ключ до розуміння
Іноді трапляється так, що батьки не можуть бути присутніми на урочистостях через певні важливі обставини, наприклад: коли батько чи матір на війні або з інших причин. Відсутні батьки, якщо є можливість, можуть у цей день вийти з дітьми на зв’язок (телефоном чи за допомогою відеозв’язку) і поцікавитись, як проходить чи пройшла подія, а також пояснити, що думками та серцем вони завжди залишаються поряд. Важливим є пояснити дитині, що ви б дуже хотіли бути на святі, що на це є свої причини і немає вини дитини. У такому випадку було б добре залучити до цієї події людину, яка є близька дитині (бабуся, дідусь, інші), тоді вона зможе відновити для себе опору та підтримку.
По можливості радійте з дитиною. Якщо у вас це не виходить, тоді просто побудьте з нею, можете бути відвертими та щирими у розмові. Тоді варто пояснити дитині, що вам зараз важко через певні причини чи події, але ви продовжуєте її любити, турбуватися про неї та підтримуєте її за будь-яких обставин у житті.
Якщо є відчуття, що самотужки важко відновити власний ресурс, чи подолати розгубленість, чи дати раду емоціям, то варто подумати про розмову із фахівцем. Так, дружини та рідні військовослужбовців можуть звернутися за підтримкою на телефонну лінію 0 800 332 720 для безкоштовних консультацій та психологічної підтримки (щодня з 10:00 до 20:00). Також є багато різних громадських та державних ініціатив, де можна знайти підтримку та поспілкуватися зі спеціалістами. Звернення за допомогою — це прояв сили та відповідальності, а також можливість подивитися на ситуацію чи виклик з іншого боку.
