Леся СайкоХристина Алчевська, видатна педагогиня та організаторка народної освіти, народилася 16 квітня 1841 року у Борзні на Чернігівщині. Її ім’я нерозривно пов’язане зі створенням у Харкові першої безкоштовної жіночої недільної школи.
Попри те що батько, вчитель повітового училища, не підтримував жіночу освіту, Христина з дитинства виявляла велику жагу до знань. У листі до Івана Франка вона згадувала, як самостійно навчилася читати, підслуховуючи уроки братів, і згодом читала краще за них.
Ця особиста боротьба за освіту спонукала Христину Алчевську присвятити своє життя навчанню жінок і дівчат. Ще в юності вона навчала грамоти сільських дітей і писала вірші, які публікувалися в періодиці. Один із її віршів випадково потрапив до харківського підприємця Олексія Алчевського, який був настільки вражений, що запропонував їй одружитися.
У шлюбі з Олексієм Алчевським, меценатом та громадським діячем, Христина мала велику та дружну родину. Їхні діти стали відомими в Україні та за її межами: науковець Дмитро, композитор Григорій, оперний співак Іван, укладач абетки для дорослих Микола, поетеса й педагогиня Христина, художниця Ганна.
Завдяки фінансовій підтримці чоловіка Христина Алчевська 1862 року заснувала у Харкові жіночу недільну школу, де навчання велося за абеткою Пантелеймона Куліша. Згодом, отримавши дозвіл на офіційну діяльність, її приватна недільна школа відкрилася 1870 року. Навчання було безкоштовним і проводилося у вихідні дні педагогами-волонтерами. Програма школи містила не лише читання й письмо, а й географію, природознавство, літературу та історію України.
Христина Алчевська активно впроваджувала новаторські методи навчання, як-от бесіди, пояснювальне та позакласне читання. При школі діяла велика бібліотека та музей наочних посібників. Її педагогічні розробки здобули міжнародне визнання, зокрема трирічний навчальний посібник «Книга дорослих» та покажчик «Що читати народу?», відзначений на Паризькій всесвітній виставці. Саму Христину Алчевську було обрано віцепрезиденткою Міжнародної ліги освіти.
Школа Христини Алчевської приймала як дорослих жінок, так і дівчат від десяти років, надавала значно ширшу освіту, ніж звичайні недільні школи, і багато її випускниць ставали народними вчительками. 1896 року родина Алчевських збудувала для школи окреме приміщення.
Окрім освітньої діяльності, родина Алчевських активно підтримувала українську культуру, популяризувала народну пісню, українську мову та творчість Тараса Шевченка.
Христина Алчевська померла 1920 року, залишивши значний слід в історії української освіти та культури. На її надгробку викарбувано: «Просвітителька народу». Її меморіальні речі зберігаються у Національному музеї історії України.