Втрата та невизначена втрата: як зарадити

Тема смерті в нашому суспільстві доволі табуйована. Коли ми були дітьми, дорослі не говорили з нами на цю тему. Коли ми самі стали дорослими, ми навчились її уникати. Про смерть важливо говорити з дітьми, тому що як би довго батьки не намагались вберегти дитину, втрата рано чи пізно стане частиною їх досвіду. І краще мати щодо цього інформацію та уявлення від значимих дорослих. Тому що смерть і смуток – важлива частина нашого життя.

Дорослі, що осмислили цю тему стають менш тривожними, можуть підтримувати себе і у них вистачає душевних сил, щоб говорити з людьми, для яких це важливо і які потребують емпатії та підтримки.

Надія Юр‘єва, клінічний психолог

Особливість втрати на війні полягає у тому, що цієї втрати могло не бути. Гинуть молоді люди, які мали б жити, любити та створювати родини. Дуже важко змиритися зі смертю молодої людини, зі смертю раптовою. А ще важче людям, що не мають можливості побачити цю людину, попрощатися та виконати всі пов’язані з цим ритуали. Мова йде про відсутність тіла. І тоді запустити процес горювання може певний ритуал – приміром, написання листа загиблому.

Етапи скорботи:

• Шок і відмова

Приклад: коли близькі відмовляються приймати факти.

• Біль і провина

Приклад: якби я вмовила чоловіка не їхати у той регіон, цього б не сталося.

• Злість і торг

Злість дуже важлива. Ці сили є рушійними. Гірше – заціпеніння.

• Депресія

Стадія усвідомлення.

• Прийняття (толерантність)

Так, це сталося.

Я у роботі використовую модель дуального або подвійного процесу. Згідно цієї моделі процес горювання не є поетапним. Він є лінійним. Людина перемикається від орієнтування на втрату (робота над почуттями горя, приміром, спогади про загиблого) до орієнтування на відновлення (відволікання від горя, приміром, повернення на якийсь час до звичної діяльності).

З втратою близького, людина часто зазнає вторинних втрат:

• втрата сімейної структури
• втрата будинку (приміром, чоловік сплачував кредит)
• втрата ідентичності (як дружини)
• втрата можливості отримати пораду та підтримку
• втрата звичного стилю життя
• втрата спільного з померлим майбутнього

Важливо знати, що кожен член родини може проживати втрату по-своєму. Приміром, жінка хоче про це говорити, а чоловік з головою поринає в роботу. І це не означає, що він не сумує. Важливо розуміти різницю переживання у різних членів сім’ї, щоб уникнути додаткових конфліктів.

При переживанні втрати людям властиво «заморожувати» емоції. Та значно краще працювати з ними в режимі «тут і зараз». Наше тіло накопичує стрес. І непрожиті емоції обов’язково нагадають нам про себе в майбутньому. Важливо пам’ятати, що будь-яка емоція при переживанні втрати є нормальною, адекватною до такої складної ситуації, з якою стикається людина.  І що, якими б бурхливими не були наші емоції, ми здатні їх витримати.

Однією з найважчих типів втрат є невизначена втрата.

Мова йде про зниклих безвісти. Тоді близьким доводиться утримувати чи перемикатися між двома думками: мій рідний живий та мій рідний загинув. При невизначеній втраті не має можливості закрити процес горювання. І це виснажує надзвичайно. У цій ситуації психолог допомагає людині витримати цей біль, пропонує способи підвищення життєстійкості та резильєнтності, покращення функціональності (повернення до діяльності). Поки немає доказів ми витримуємо невизначеність та зберігаємо надію.

Часто проживання втрати ускладнюють думки рідних про те, що вони могли якось цьому запобігти, уберегти рідного. А при проживанні невизначеної втрати близькі думають, що роблять замало, недостатньо, щоб знайти свого близького. Почуття провини – це дуже сильна емоція. Вона заважає людям справлятися.

Щодо дітей:

• не приховуйте від них правду
• надавайте просту та точну інформацію
• не відмовляйте у можливості попрощатися з близьким

Що можна почитати на тему втрат:

• «Чоловік на імя Уве» Фредріка Бакмана
• «Імперія янголів» Бернар Вербер
• «Чому? Питання, яке залишається завжди» Філіп Янсі
• «Зовсім не страшна книга про життя, смерть і все, що поміж ними» Анастасія Леухіна

Як підтримати людину в горюванні:

• нагадати про базові потреби. Пропонувати воду, їжу
• бути поряд. Говорити: «мені дуже шкода»
• бути щирими. Так і казати «я навіть не знаю, що у цій ситуації сказати, але дуже хочу тебе підтримати».
• запропонувати свою допомогу. Запитати «що я можу зробити для тебе сьогодні?» Наприклад, забрати дитину з садочка. Або «Я піду в аптеку, магазин. Що тобі купити?»

Щодо загальних рекомендацій по проживанню втрати та невизначеної втрати наведу такі:

• звертайтесь по допомогу
• не заперечуйте свій біль, визнайте, що вам погано
• будьте з людиною, яка може вас підтримати
• шукайте сенси у своїй тузі та стражданні
• зосереджуйтесь на тому, що доступне вам як ресурс
• допомагайте іншим
• звертайтесь до мистецтва
• знайдіть та станьте учасником відповідної групи підтримки

Головне пам’ятати, що рішення продовжити жити життя не означає забути людину, яку ви втратили чи на яку чекаєте.