В основі стрічки – історії місцевих мешканців, волонтерів та бізнесменів, які обʼєднались задля допомоги хвилі біженців з центральної та східної частини України

До третьої річниці вторгнення в Україні відбудеться прем’єра документального фільму “Справжні” режисера, військового документаліста Дениса Воробйова (“Загартовані пеклом” та “Війна очима дітей”) та продюсера Дмитра Ципердюка. Стрічка розповідає про жителів Карпат, які стали волонтерами під час війни. 

Які справжні риси українського народу, та що насправді обʼєднує нашу націю у часи важких іспитів? 

На початку 2022 року під час повномасштабного вторгнення російської імперії на територію незалежної України, майже кожен українець відчув в душі справжній поклик стати на допомогу своєї нації, та пліч-о-пліч стримувати ворога. Велика кількість українських сімей зі східних та центральних регіонів України залишили свої будинки, в надії вижити та сховатися від потужних обстрілів, та бойових дій. Більшість з цих людей змогли знайти прихисток на заході України, у карпатських горах, де невелика кількість місцевого населення зробили неможливе, щоб прийняти та забезпечити необхідним безмежний потік переселенців, які потребували допомоги

В основі півторагодинної документальної стрічки “Справжні” лягають історії місцевих мешканців, волонтерів та бізнесменів, які знайшли можливість за власні кошти прихистити в цьому маленькому регіоні велику кількість українських сімей. Спільними силами за допомогою місцевого бізнесу був створений “Карпатський волонтерський центр”, до якого увійшли сотні небайдужих людей, які палали справжнім бажанням надати допомогу кожному, хто її потребував. В найкоротші терміни були прийняті вкрай важливі рішення, щодо розселення, харчування і забезпечення спальними місцями всіх людей які втратили майже все. Чоловіки Прикарпаття, що вступали до лав ЗСУ, ТРО мали можливість безплатно отримати від волонтерського центру все необхідне: від амуніції, одягу та спорядження до підготовлених на передову автівок та квадроциклів.

Протягом року, кожен день, майже двадцять годин на добу звичайні люди, маленькі підприємства та бізнесмени працювали пліч-о-пліч, щоб кожен переселенець мав захист, їжу та тепло, а захисник все необхідне, щоб боронити свою країну.