Вже час конкурувати за наших співвітчизниць у багатьох сферах: Василь Бабич про роль жінок у створенні економічного дива України

Війна війною, але урядовці стикнулись з гострою проблемою — без жінок економічного повоєнного дива може не бути. З одного боку, досі немає системних пропозиції для підприємиць-переселенок, які б зацікавили їх повернутися додому або відкрити філії на батьківщині. А з іншого — йдеться про збереження тих українок, які зараз перебувають у країні та докладають неземних зусиль у подоланні ворога, а у найближчому майбутньому після перемоги прагнутимуть мати гідні умови праці та життя. Пропозицій у світі чимало. Країни ЄС вже впроваджують додаткові стимули, щоб залучити нових фахівчинь ІТ-галузі, медицини та освіти. Польща та Румунія розширюють доступ до ринку праці загалом, без фахових уподобань. Що сприятиме створенню історії великого жіночого економічного успіху України, розповів експерт проєкту “Підтримка жінок, миру і безпеки в Україні” Центру економічного відновлення Василь Бабич.

Чи є дослідження про вплив жінок на економіку України до та під час війни?

Дослідження щодо впливу жінок на економіку України проводили лише впродовж останніх кількох років. І найбільшим викликом від самого початку цієї роботи стала наявність актуальних і повних статистичних  даних. У нас застаріла система ведення державної статистики, тому не всі дані є доступними для порівняння. А зараз ситуація ускладнилася ще більше: зважаючи на виклики повномасштабної агресії рф проти України 24 лютого 2022 року і динамічне переміщення мільйонів українців всередині країни і за кордон, статистичні дані не завжди є повними і не передаються вчасно, що може ставити під сумів їхню об’єктивність та достовірність. Тому питання кількісних показників дискусійне. Але, наприклад, Центр економічної стратегії ще у 2018 році досліджував питання рівня зайнятості жінок. За різними оцінками, зайнятість жінок становила приблизно 60%, а чоловіків — 70%. Якби цю різницю у 10% зайнятості вдалося б вирівняти, то, за різними оцінками, це зумовило би зростання ВВП від 7% до 20% . І цей ресурс недовикористаний.

Але зараз, навіть за умови відсутності статистики та багатьох даних,  ситуація така: українки-переселенки з дітьми становлять майже 90% від усіх утікачів від війни за кордон. Тож ринок праці втратив величезні жіночі трудові ресурси. Для забезпечення швидкого відновлення української економіки необхідно буде залучити додатково до 4,5 млн робочої сили.

Василь Бабич на 24-годинному марафоні W2U (Women to Ukraine)

Упродовж 2022 року 51% ФОП створили жінки. Чи є це ознакою формування потужного жіночого тренду в економіці?

У 2022 році в Україні загальна кількість ФОП зменшилась на 42% у порівнянні з 2021-м. І на 32% скоротилась кількість нових зареєстрованих товариств з обмеженою відповідальності. Економічний спад є очевидним, тому про тренд говорити не доводиться. Додайте негативний вплив таких явищ, як внутрішнє переміщення майже 8 мільйонів осіб і втрату значних людських ресурсів, затяжні блекаути та втрати від пошкодження інфраструктури та виробничих потужностей  від обстрілів.

Щодо 51% ФОП жінок у пропорції до кількості населення, то на початок 2022 року кількість жінок в Україні становила 53%, а чоловіків 47%. Тож тут є ще певна перспектива. Хоча будь-яка пропорція від 40 до 60% є цілком адекватною.

Повоєнний досвід війн на Балканах, у країнах Азії та Африки показав, що після завершення військових дій на батьківщину повернулись лише 40% шукачів притулку. Чи не втратить економіка ще й чоловічі трудові ресурси, адже після перемоги у багатьох родинах повстане питання, куди рухатися: ми до тата чи тато до нас?

Свобода пересування є базовою демократичною цінністю. Обмежувати її не можна за будь-яких умов, окрім як з питань національної безпеки та виконання військового обов’язку із захисту Батьківщини. Очевидно, що, чим довше триватиме війна, то більше будуть втрачені соціальні зв’язки тут та встановлені нові у державі перебування наших співгромадянок і співгромадян за кордоном. Від червня до кінця серпня урядовці мають суттєве за часом вікно можливостей масово повернути жінок із дітьми, поки триватимуть літні канікули. Підкріпити ці прагнення треба швидкими механізмами та стимулами для підтримання підприємництва. Йдеться про пільгові кредити для малого бізнесу для відкриття крамничок, мануфактур, кав’ярень, майстерень, салонів краси. Адже саме підприємці рухають економіку в усьому світі. Також актуальним залишається питання забезпечення житлом, доступ до якісної освіти у садочках, школах та університетах. За попередніми розрахунками Центру економічного відновлення та громадської організації EasyBusiness, для забезпечення швидкого відновлення української економіки на рівні 7% на рік Україні необхідно буде залучити додатково до 4,5 млн робочої сили протягом 10 років.

Василь Бабич з урядовою уповноваженою з питань гендерної політики Катериною Левченко

Після перемоги Україна має стати донором або партнером із розвитку для інших країн

Очевидно, що варто швидко сприяти утриманню трудових ресурсів, адже родинам з ущент зруйнованих населених пунктів нема де возз’єднатися.

Не всюди так, але зараз часто чоловік в окопі, а його дружина з дитиною за кордоном. І якщо держава не створить систему швидких стимулів для таких родин та підприємців, логічно припустити, що після перемоги така родина, возз’єднавшись, житиме в іншому українському населеному пункті або чоловік поїде до дружини за кордон. Йдеться про дешеві кошти на відкриття своєї справи, гранти та пільгові кредити на здобуття додаткової кваліфікації та освіти. Через економічний спад внаслідок війни Міністерство фінансів змушене займатися латанням дірок щодо вчасних соціальних виплат, витрат на сектор безпеки та оборони. Водночас залучення донорської допомоги, коштів партнерів з ЄС, США та Канади, транші від міжнародних інституцій не впливають на прагнення України відновити територіальну цілісність у кордонах 1991 року та стати сталою економікою, аби не потребувати донорських коштів. Навпаки, після перемоги Україна має стати донором або партнером із розвитку для інших країн, які тільки стають на шлях демократичних та економічних трансформацій.

Під час війни жінок активно просувають кар’єрними сходами, бо вони можуть виїздити за кордон та представляти там компанії, беручи участь у виставках, пітчингах та самітах. Як жінкам зберегти набуті професійні позиції після перемоги?

На макрорівні це питання культури суспільства та гендерних стереотипів. Різні опитування показують, що до 2022 року від 60 до 80% респондентів підтримували гендерні стереотипи: наприклад, про так звану традиційну роль чоловіка та жінки у родині, про розподіл професій на чоловічі та жіночі. А тепер ситуація змінилася: ми перемагаємо завдяки синергії  чоловіків та жінок у ЗСУ, дипломатії, бізнесі, волонтерстві. Держава активно підтримує фемінітиви: президент постійно використовує їх під час щоденних звернень.

На мікрорівні це питання організаційної культури бізнесів, підприємств і команд та внутрішніх політик і процедур. Чи захоче рада директорів чи власник або власниця бізнесу зберегти обох фахівців — і чоловіка, і жінку — на посадах «заступника». Інша річ, що не може бути двох керівників, наприклад, юридичного відділу, і керівництву доведеться ухвалювати певне рішення. Водночас чимало досліджень показують, що збалансований гендерний склад ради директорів більш сприятливий для розвитку та генерування прибутку компанії.

Покращення становища жінок в Україні під час війни покладається на реалізацію Резолюції ООН 1325 «Жінки. Мир. Безпека». Але цей документ не має грантового фінансового підґрунтя від ООН. Через це активістки мають вичавлювати з чиновників кошти з бюджетів різного рівня на реалізацію проєктів. Чи бачать фахівці центру додаткові джерела фінансування?

Є ціла низка країн серед наших міжнародних партнерів з розвитку, які мають більший досвід у просуванні прав людини та захисту прав жінок. Наприклад, скандинавські держави, Нідерланди, Канада і Велика Британія часто надають гранти громадському сектору для просвітницьких заходів і правозахисної діяльності, аналітичних досліджень. США та країни G7 через міжнародні фінансові інституції надають пільгові кредити та гранти для підприємиць-початківців. Є досвід Центру економічного відновлення з локалізації 1325 у трьох областях — Сумській, Чернігівській та Київській — за підтримки Посольства Великої Британії. Від грудня 2022-го до березня 2023-го для ОДА та громад області ми провели стратегічні сесії, проаналізували нові виклики, спричинені війною. За підсумками стратегічних сесій, експертної роботи та консультацій напрацювали понад 120 заходів для кожної з трьох областей. Київська область вже прийняла відповідні зміни до обласного плану дій 1325 програми. Очікуємо, що у Сумській та Черкаській областях процес успішно завершиться у травні. Йдеться про центри та супроводжувальну інфраструктуру для соціального захисту жінок та сімей, внутрішніх переселенців і переселенок, нові можливості для підприємництва і перекваліфікації, удосконалення механізмів реагування на безпекові виклики, реагування на випадки сексуального насильства під час війни, активнішу участь жінок у процесах відновлення і відбудови та багато іншого.

Чи стосується Резолюція ООН 1325 «Жінки. Мир. Безпека» українок за кордоном?

Багато українських жінок тікали від війни до країн ЄС, де реалізація Резолюції 1325 є складовою національного законодавства щодо дотримання прав і свобод людини. Саме тому допомога українським біженцям  і переселенцям унаслідок війни за кордоном, зарахування наших малюків у безкоштовні дитячі садочки, дітей до шкіл, надання житла, юридичного захисту та супроводу, надання дозволу на роботу — це, на мою, думку, у ширшому розумінні також є реалізацією порядку денного «Жінки. Мир. Безпека». І тепер завдання  нашої держави полягає в тому, щоб, отримавши такий потужний комплекс заходів та адаптувавшись за кордоном, українки захотіли повернутись додому. Адже конкурувати нашій державі доведеться за наших співвітчизниць у багатьох сферах. У питанні працевлаштування, наприклад, країни Балтії впроваджують додаткові стимули, щоб утримати після перемоги у себе наших фахівців і фахівчинь ІТ-галузі. Польща та Румунія розширюють доступ до ринку праці.  На шляху до перемоги та під час повоєнного відновлення Україні доведеться продовжити реалізацію реформ, спрямованих на розширення економічних свобод, збільшення можливостей для самореалізації жінок і чоловіків та підвищувати економічні і соціальні стандарти життя. І це спільна синергетична місія влади, місцевого самоврядування, бізнесу і громадянського суспільства, яка має і повинна стати історією нашого великого успіху.

У ФРН у «Партії зелених» два співголови — чоловік та жінка

Чи є гендерне квотування виходом у збереженні набутих жінками досягнень у громадському житті?

Гендерне квотування — це тимчасовий механізм, який використовують, коли є дисбаланс . І будь-яке квотування має як негативні наслідки, так і позитивні результати. До попереднього скликання парламенту було обрано лише 12% жінок, це був чи не найгірший показник у Європі. У поточному скликанні — майже вдвічі більше (21% жінок). І їхній голос став однозначно потужнішим у законодавчій гілці влади. Але це не означає автоматично, що ситуація суттєво покращилася на місцевому рівні.

Зараз набув чинності закон про вибори, де частка жінок у партійних списках до парламенту повинна становити не менше 40%. Чи спрацює ця квота, адже жінок можуть внести до непрохідної частини списку!

Політика — це конкурентна та відкрита сфера. І ми не можемо примушувати громадян чи громадянок брати участь у виборах. Наші партії наразі переважно вождистського типу. Є лідер, навколо якого гуртується решта членів і членкинь. Нашим партіям часто бракує стабільної ідеологічної основи, а також організаційної спроможності: не мають молодіжного крила, якісної системи рекрутингу та аналітики, розвинутої партійної структури від села до столиці з відповідною підтримкою місцевих громадянських активісток під час їхнього сходження політичними сходами. Варто вивчати європейські кейси політсил, які налічують сотню років існування. Наприклад, у ФРН у «Партії зелених» два співголови — чоловік та жінка. Але цій політсилі понад 40 років.

Чим ви пояснюєте, що жінок у парламентах Руанди та Болівії 50%, але ці країни не є політично та соціально стабільними?

На африканському континенті є чинник, якого немає в Україні, — належність до певної етнічної групи. І в країнах є внутрішня боротьба між представниками різних племен чи етнічних груп – навіть за наявності у парламенті гендерної рівності. У Латинській Америці багато втрачених можливостей щодо індустріалізації, яка могла би стати локомотивом в економіці.

У нас ще не було жодного уряду, де склад жінок і чоловіків був би 50 на 50

Як ви оцінюєте гендерну ситуацію в Україні у виконавчій гілці?

Щодо виконавчої гілки влади, то у нас ще не було жодного уряду, де склад жінок і чоловіків був би 50 на 50. В Україні штамп, що політика — це суто чоловіча справа, вже подоланий, але не зник повністю. Зараз з 22 осіб в уряді  лише 5 жінок, тобто менше чверті. Хоча з 4 віце-прем’єрів, три – жінки. Також багато заступниць міністрів та керівниць департаментів. Що відображає в цілому певний прогрес на шляху до гендерної рівності.

 Чому, на вашу думку, Юлія Тимошенко не скористалася наданою двічі можливістю сформувати гендерно рівноправний уряд?

Звичайно, це питання варто задати самій політикині. Але враховуймо, що  Кабмін формується за партійним та коаліційним принципом.  Якщо політсили не висунули жінок-кандидаток, так і сталось. Це їхня політична відповідальність. Інша справа, що варто розрізняти професійні призначення та політичні. В нас це — різні сегменти української бюрократії. Наприклад, у дипломатії зараз багато жінок на посадах посолок. Переважна більшість з них пройшла шлях у державній та дипломатичній службі. Наприклад, посолка України у США Оксана Маркарова працювала у фінансовому блоці уряду. Посолка України в Канаді Юлія Ковалів свого часу була заступницею Міністра економічного розвитку і торгівлі та заступницею Керівника Офісу Президента. Водночас призначення людини без досвіду від політсили на урядову посаду – це ризик, за яку політичну відповідальність перед виборцями нестимуть Президент та політсили на наступних виборах.

В яких групах впливу в Україні ви вважаєте роль та кількість жінок вагомою?

Через наслідки війни роль жінок у громадському секторі, благодійних та волонтерських організаціях стала ще вагомішою. Це і гуманітарна сфера, і допомога ЗСУ, освітні та інші ініціативи. Зростає роль жінок у підприємництві. Не можна не згадати надпотужніший вплив  українських-жінок лідерок на міжнародній арені та їх внесок в наближення перемоги України. Згадаймо хоча б правозахисницю Олександру Матвійчук, яка здобула Нобелівську премію миру 2022, і разом із Першою леді Оленою Зеленською та Оленою Шевченко увійшла до списку 100 найвпливовіших людей планети за версію журналу TIME у 2023 році. І таких прикладів українських жінок-лідерок не сотні, а тисячі.

Гендерні стереотипи у певних професіях гальмують розвиток всієї економіки

Фахове середовище є рушійною  силою у подоланні гендерної нерівності?

Так, бо завдяки цьому чиннику не лише жінки отримають ширші можливості, але і чоловіки. Наприклад, жінки починають активніше опановувати професії у оборонному секторі, ІТ-галузі. А чоловіки –  в освіті, індустрії краси, сфері культури. Адже гендерні стереотипи у певних професіях гальмує  розвиток всієї економіки.

Чи спостерігаєте ви проблеми гендерної рівності у родинах?

Зараз зростає частка цивільних шлюбів, партнерських стосунків, а  ролі всередині родини вирівнюються. Навіть на просте запитання, хто йде на батьківські збори, є багато варіантів рішень. Варіант перший: той, хто у зазначений час та день може відпроситися з роботи. Варіант другий: той, кому ближче до школи з місця роботи. Третій: йдуть і батько, і мати, бо збори одночасно у двох дітей, які навчаються у різних класах. Це цілком нормально, що жінки також будують кар’єру, створюють бізнеси та заробляють, тому меншою є їх матеріальна залежність від чоловіка.

Тетяна Марінова