WoMo-книга: Мистецтво відпочинку. Як перевести подих у сучасному світі

Що, як і чому найбільш заспокійливо діє на різних людей

21.04.2021

У цій книжці британська письменниця Клаудія Гаммонд акумулювала всі свої знання про недооцінене і мало досліджене, але життєво необхідне мистецтво відпочинку, і щедро ділиться його неочікуваними секретами. Детально розглядаючи й пояснюючи психологію та нейромеханіку десяти найпопулярніших способів релаксуючого дозвілля Клаудія пояснює, що, як і чому найбільш заспокійливо діє на різних людей. У книжці можна знайти чіткі та дотепні дороговкази до збалансованішого життя, де мрія справді відпочити й нарешті розслабитися стане дійсністю.

Пропонуємо вам прочитати уривок з книги.

Брак відпочинку

Уявіть гамак — пістрявий і смугастий. Він легенько погойдується туди-сюди від легкого тропічного вітерцю. Повітря приємно тепле. Під балконом готельного номера виблискує на сонці лазурове море.

Для багатьох із нас це класичний образ відпочинку. Але є одна проблемка. Освоїти гамак непросто. Щоб не гепнутися, потрібно залізти в нього, правильно розподіливши вагу. Посоватися вгору чи вниз, знайти позицію, в якій лежати зручно. Можливо, доведеться підвестися, щоб узяти подушку під голову, а потім знову повторити це вовтуження і мороку. Нарешті ви знаходите потрібний баланс. Все огортає почуття безтурботності. Ви можете розслабитися.

Чи не можете? Навіть якщо в гамаку зручно, часом складно віднайти спокій. Це почуття загалом віддзеркалює наше ставлення до відпочинку. А воно суперечливе. Ми прагнемо відпочинку, а запопавши його нарешті, тривожимося через те, що б’ємо байдики й не витискаємо максимуму зі свого життя.

Одна з рис, що відрізняє нас, людей, від інших тварин,— це допитливість. Навіть тепер, коли багато з нас мають усе необхідне для виживання, ми й надалі жадаємо довідатись,

що розташоване за наступним пагорбом, за океаном або на віддаленій планеті. Нам притаманне жадібне прагнення досліджувати, відкривати більше, знаходити сенси. Цікавість була вирішальним чинником для виживання й успіху нашого виду. Я не кажу, що це погано. Але недоліком цієї допитливості є те, що вона позбавляє нас спокою. Ми повсякчас відчуваємо, що мусимо щось робити. І окреслюємо оце «щось робити» дуже вузько. Для більшості з нас це означає завантаженість. І не періодичну, а постійну.

Однак іще Сократ застерігав нас від марноти заклопотаного життя. Якщо ми увесь час перейняті справами, то збиваємося з природного життєвого ритму, стираємо межу між діяльністю й бездіяльністю. Насправді ж це має бути несилуване і здорове чергування. Ми маємо гойдатися між активністю й відпочинком, наче в гамаку, і ставитися до спочинку так само серйозно, як і до діяльності.

Ми мусимо більше відпочивати. І відпочивати краще. Звісно, відпочивати слід заради самого відпочинку, але також і заради життя в ширшому сенсі. Відпочинок корисний не лише для здоров’я, але й для продуктивності. Швидкий пошук в інтернеті підказує, що ми живемо в епоху самоопіки.

Хоч би яку думку ви мали про цей термін, а концепція таки непогана. І, скажу я вам, найкращий спосіб опікуватися собою — це відпочивати.

Але нині ми потерпаємо через брак відпочинку. І це, мабуть, найважливіше відкриття опитування, яке становить підґрунтя цієї книжки. В опитуванні «Тест на відпочинок» погодилися взяти участь 18 000 людей, що мешкають у 135 країнах світу. Я ще повернуся до цього тесту згодом у вступі, але повторю один із його найважливіших висновків: багато хто з нас усвідомлює, що не відпочиває достатньо. Про це повідомили дві третини респондентів, які визнали, що хочуть відпочивати більше. Жінки щодня відпочивають на десять хвилин менше за чоловіків, а люди, що їхнім обов’язком є догляд за іншими, відпочивають іще менше. Але саме молоді люди, жінки та чоловіки, які працюють позмінно або в традиційні робочі години, відчували, що відпочивають найменше.

Це відкриття перегукується із відомим фактом, що молодь украй стресована через намагання витримати тиск сучасного життя. У січні 2019 року стаття «Чому міленіали найбільше страждають від вигорання» на інтернет-порталі BuzzFeed стала вірусною. Журналістка Енн Гелен Петерсен почала з того, як через безкінечний список справ у неї розвинувся «параліч дії» — нездатність впоратися із жодним завданням.

Деякі люди старшого віку не можуть збагнути цього страху і зневажливо називають міленіалів «сніжинками». Але я вважаю, що з Петерсен та її поколінням щось таки діється. Звісно, я можу зрозуміти, чому вона називає свою електронну пошту «скринькою сорому», позаяк у моїй папці «Вхідні» зараз 50 499 листів.

Безсумнівно, нині двадцятирічним із гаком непереливки, зважаючи на напружену конкуренцію за місця в університетах та робочі вакансії й надто реальну перспективу (залежно від місця проживання), що через нинішні ціни на нерухомість вони назавжди приречені вести кочове життя квартирантів. Ба більше, тане надія на те, що це покоління стане успішнішим за власних батьків, адже міленіали не можуть сподіватися на щедрі пенсії, які й досі отримують деякі представники старших поколінь. Однак поколінню Х та бебі-бумерам живеться теж несолодко. Можливо, міленіали це визнають відвертіше, але я думаю, що більшість (якщо не всі) із нас часто страждає від стресу через, здавалося, нескінченний потік завдань. На початку ХХІ століття сучасний режим роботи, стиль життя й сучасні технології об’єдналися і змовилися перетворити людське існування на безупинну зливу вимог.

Ми хочемо відпочивати більше, і ми могли б цього досягти, а можливо, ми й відпочиваємо більше, ніж нам видається,—але напевно не почуваємося відновленими.

Я й сама не надто добре вмію розслаблятися, тобто не вміла, поки не почала досліджувати цю тему. Коли я розповіла друзям, що після написання книжок про емоції, сприйняття часу та психологію грошей, почала писати про відпочинок, вони здебільшого реагували так: «Але ж ти завжди безвилазно працюєш».

Якщо хтось запитує, як мені ведеться, зазвичай я відповідаю: «Чудово, дуже завантажена, надміру перевантажена, якщо чесно». Це описує моє справжнє життя, але про що свідчить цей статус? Якщо ви кажете, що завантажені роботою, це означає, що ви потрібні. На вас є попит. Як стверджує дослідник використання часу Джонатан Ґершуні, зайнятість стала «почесним знаком». На противагу ХІХ століттю, у ХХІ-му саме робота, а не дозвілля свідчить про соціальний статус. Наша завантаженість засвідчує, які ми важливі; але водночас ми почуваємося виснаженими.

Неправда, що я працюю протягом усього часу, що відведений на роботу. Поки я досліджувала цю тему і писала книжку, то так само часто працювала, як і байдикувала. Я легко і часто відволікалася на фейсбук чи твіттер. Сходила вниз, щоб запарити чаю. Стіл у кабінеті на другому поверсі поставила так, щоб бачити вулицю, й щоразу радію, споглядаючи інших сусідів-фрілансерів, які зупинилися потеревенити. Звісно, я не могла втриматися, і приєдналася до них; ненавиджу пропускати новини.

Інша річ, який перепочинок дають ці постійні відволікання. Очевидно, така поведінка має елементи зміщеної активності. На душі неспокійно. Я прагну опинитися в ситуації, коли виконала все, що слід, коли всі завдання в переліку справ акуратно викреслені, і нарешті можна розслабитися. Роботу виконано. Клопотам край. Але проблема полягає в тому, що я знову і знову не здатна досягти цього благословенного стану, відчуваю душевний розгардіяш і тривогу, не виконуючи жодного з багатьох поставлених завдань.

Цей брак відпочинку, за сприйняттям і справжній, шкодять по-різному. Півмільйона осіб у Великій Британії нині потерпають від стресу через роботу. Втома є причиною 13% виробничих травм у США. Аж 16% осіб нещодавно засинали за кермом, понад чверть з опитуваних засинали на роботі.

А якщо додати догляд за дітьми, хатні обов’язки та вимоги сучасного життя загалом, можливо, немає нічого дивного в тому, що три чверті з нас у якийсь момент останнього року переживали такий стрес, аж почувалися залитими ним по вінця або не здатними дати собі з тим раду.

Утома відчутно впливає на когнітивні здібності. Завдання, яке на свіжу голову видається легким, значно ускладнюється, якщо ви втомлені. Втома призводить до втрати пам’яті, притуплення емоцій, браку зосередженості, частіших непорозумінь і сповільненого мислення. Ви б не хотіли, щоб ваш пілот або лікар перебували у цьому стані. Брак відпочинку — це не лише проблема дорослих. Протягом останніх двох десятиліть час шкільних перерв скоротили, щоб увіпхати більше уроків. Наприклад, післяобідня перерва є лише в 1% британських середніх шкіл. Оскільки існують переконливі докази того, що перерви покращують здатність зосереджуватися, скорочення їх, імовірно, негативно впливає на результати іспитів, а також позбавляє дітей можливості спілкуватися або займатися спортом.

Нині всі знають про наслідки дефіциту сну, і перелік спричинених ним проблем, що скорочують тривалість життя, — доволі довгий: зростання ризику цукрового діабету ІІ типу, серцеві захворювання, інсульт, гіпертонія, больовий синдром, запальні реакції, розлади настрою, проблеми з пам’яттю, метаболічний синдром, ожиріння та колоректальний рак. Досі відпочинку не приділяли стільки ж уваги, скільки сну, але доведено, що періоди дозвілля допомагають нам приймати кращі рішення, знижують імовірність депресії, поліпшують пам’ять і запобігають застудам. Ось чому я стверджую, що добре відпочивати так само важливо, як і добре спати. Ця книжка — заклик до відпочинку. Ми мусимо почати цінувати його, узаконити та возвеличити. Відпочинок — це не розкіш, а необхідність. Це життєва потреба. Але що таке відпочинок?

Суть відпочинку

***

Очевидно, що для різних людей відпочинок означає різні речі. У медичних наукових роботах терміни «сон» і «відпочинок» часто вживають як взаємозамінні. Але відпочинок значно складніший за сон, тому що існує безліч різних способів відпочивати. Слід сказати, що відпочинок, про який оповідаю я, передбачає будь-які види дозвілля, крім сну.

Звісно, перелік може бути нескінченним, тому ця книжка зосередиться лише на деяких найпопулярніших видах відпочинку. Щодо сну, то, можливо, ви поринете в сон у процесі відпочинку. Можливо, ви закуняєте, читаючи цю книжку, і це не конче погано. Але очевидно, що сон і відпочинок — не те саме. Насамперед відпочинок може передбачати фізичні навантаження, іноді інтенсивні, як-от гра у футбол або біг. Для деяких людей саме тілесна втома після енергійних вправ сприяє розумовому відпочинку, і саме під час фізичних навантажень вони досягають цілковитого спокою.

Кажуть, що багато людей після фізичної активності відчувають душевний спокій. Мабуть, нам усім відоме вишукане задоволення від відпочинку після закінчення важкої праці або досягнення поставленої мети. Мені подобається говорити про відпочинок енергійної жінки словами з Екклезіяста, де йдеться про «солодкий сон трудящого».

Відпочинок може бадьорити, а може розніжувати. Як ми незабаром дізнаємося, сидіти в зручному кріслі або лежати в гарячій ванні — поширені способи відпочинку. І йдеться не про саме лише фізичне розслаблення, яке всі так цінують; багато людей відчувають, що їхній розум не зможе відпочити,  якщо не відпочило тіло. І знову ж таки, є різні погляди. Для деяких людей відпочинок означає відсутність розумових зусиль, натомість інші відпочивають, читаючи «Поминки за Фіннеґаном» або розгадуючи складні кросворди.

Для більшості з нас будь-яка справа поза відпочинком — це робота. Дві третини людей вважають, що відпочинок — це антонім роботи. Але все залежить від того, як ви визначаєте роботу. Цілком можливо, ви волієте посидіти в офісі або потинятися крамницями замість доглядати вдома маленьких дітей або недужого родича. А є люди, для яких відпочинок далеко від робочої метушні у вихідні та на свята аж ніяк не є відпочинком. Багато хто може поцікавитися, чи не бракує таким людям балансу між роботою й життям, але визначення цього правильного балансу завжди ґрунтується на суб’єктивній оцінці.

Безумовно, вимушене неробство через безробіття чи недуги (тоді балачки про баланс видаються надто бездушними) замість перепочинку приносить неспокій. Ми хочемо підвестися й вийти, але опинилися в пастці обставин і приречені на жалюгідну бездіяльність. А подумайте-но про біль депресії, водночас безугавний і виснажливий, здатний занурити у фізичну нестабільність і позбавити змоги підвестися з ліжка. Або уявіть в’язнів, які години поспіль проводять на ліжках камер. Такі стани позбавлені справжнього відпочинку.

Пробираючись до суті спокою, варто розглянути походження англійського слова rest («відпочинок»). Давньоанглійське ræste походить від давньонімецького rasta та давньонорвезького rost, слів, що, окрім «відпочинку» в сучасному розумінні, означали також лігу, тобто «відстань, після якої можна відпочити». Отже, етимологія слова підтверджує думку про те, що відпочинок настає після або під час діяльності. Якщо все, що ви робите — спочиваєте, то перепочинку й не відчуєте, а от після певної межі зусиль відпочинок є потрібним і заслуженим. Тоді ми й перебуваємо у належному стані спокою.

Це підтверджують дослідження, наведені тут. Люди, які зізнавалися нам, що почувалися цілком відпочилими, мали удвічі кращі показники самопочуття, ніж ті, що заявляли про потребу відпочивати більше. Але, здається, є оптимальна тривалість відпочинку, яка йде нам на користь. Її перевищення теж не сприяє хорошому самопочуттю. І, як ми вже знаємо, у разі вимушеного байдикування, цілющий ефект спокою цілком зникає. Усе залежить від встановлення правильного балансу. Добре було б мати персоналізований припис із зазначенням правильної дози відпочинку з огляду на індивідуальні потреби, але лікарі, які часто призначають відпочинок, туманно висловлюються про його тип і тривалість.

«Відпочиньте», — кажуть вони. Але чи означає це залишатися в ліжку? Або взятися до улюбленого хобі, чи зустрітися з друзями, якщо ми це вважаємо відпочинком? Річ у тім, що тут ми можемо покладатися лише на себе. Себто, ввіритися самодіагностиці та самолікуванню. Але це не означає, що ми не можемо повчитися в інших. Усі відпочивають по-своєму, але різні способи відпочинку мають чимало спільних складових.

Назву обирали ретельно. Вона віддзеркалювала гамір та шарварок, оцю життєву біганину-шарпанину, що позбавляє багатьох із нас спокою й тиші, ба навіть самої можливості відпочити. Назва також прозоро натякала на те, що в сучасному світі ґрунтовний відпочинок є не наслідком відмови від заклопотаного життя, а запопадається через коригування життя і встановлення кращого балансу між роботою, відпочинком та грою.

Про автора

Клаудія Гаммонд — британська письменниця, теле- і радіоведуча, володарка декількох премій в області психології. Народилася 23 травня 1971 року в містечку Бігглсуейд у Великобританії. Освіту здобула в Університеті Суссексу, де вивчала прикладну психологію, а також в Університеті Суррея, де отримала ступінь магістра в галузі психології здоров’я. Її основна діяльність спрямована на те, щоб розповідати читачам і слухачам про те, як психологічні та медичні дослідження можуть допомогти нам в нашому повсякденному житті. Крім письменницької діяльності, роботи на телебаченні, ведення передач на радіо та участі в подкастах, Клаудія виступає з лекціями з психології та медицини по всьому світу, а також веде колонку про медичні міфи для BBC Future. Є автором чотирьох книг: «Emotional Rollercoaster, published» (2005), «Time Warped: Unlocking the Mysteries of Time Perception» (2012), «Mind Over Money: the psychology of money and how to use it better» (2016), «The Art of Rest: How to Find Respite in the Modern Age» (2019).

Купити книгу тут

Новини партнерів