WoMo-книга: Вперед за мрією. Відвага, креативність та сила змін

Біографія та поради однієї з найвпливовіших жінок Америки

Бет Комсток має понад 30 років досвіду в управлінні компаній та впровадженні змін – директорка в Nike, раніше віце-президентка з інновацій в General Electric, маркетингова директорка у великих медіакомпаніях, а паралельно лекторка та консультантка зі змін. Вона вирішила поділитись своїми знаннями та приватною історією розвитку у книжці “Вперед за мрією. Відвага, креативність та сила змін”, яка виходить в українською у видавництві Yakaboo Publishing у перекладі Наталії Палій. Спеціально для читачок WoMo — ексклюзивний уривок з книжки.

Cхильність до дії

Більшість людей переконана, що діяти здатні лише наділені реальною владою люди, які не потребують дозволу від інших. Це природна думка: «Це робота для «лідерів», а я до них не належу». Але прийнявши той факт, що ви — творець змін, ви даєте собі право відповідати на непоставлені запитання у своїй роботі, хоч би чого вона стосувалася, — навіть прес-кітів. Кожному, хто хоче здійснювати зміни, потрібно засвоїти таку ментальність: батькам, які втручаються в шкільне навчання дитини, матері, яка вимагає чистої води, офісному працівникові, який оспорює питання підготовки звітів… будь-якій особі, яка іде вперед і хоче змінити щось на шляху до кращого.

Мій успіх — це свідчення не неймовірної низки правильних рішень (у мене було повно невдач), а схильності до дії. Стівен Пресфілд, автор книжки «Війна за творчість» (War of Art), колись сказав, що наш ворог — не брак підготовки чи складність проекту. «Наш ворог — це наш мозок-базікало, — писав він. — Варто лиш дати йому якусь наносекунду — і він почне продукувати відмовки, причини, відверті самовиправдання та мільйони підстав, чому ми не можемо/нам не слід/ми не будемо робити те, що потрібно (і нам це відомо)».

Я зрозуміла, що не можна аж так перейматися ухваленням правильних рішень. Важливіше розвинути звичку рішуче діяти. Я не стала менше сумніватися (як і в більшості людей, у мені глибоко вкорінене відчуття небезпеки) — але дію, незважаючи на це.

Виклики

Мамо, а можна я…?

Щомісяця я читала лекції у навчальному центрі GE у Кротонвіллі для менеджерів, які тільки починали кар’єру. Коли вони казали, що не можуть чогось зробити, бо «компанія» чи бос їм цього не дозволять, я ставила це під сумнів. «Річ у тім, що вони не дозволять, чи в тім, що ви надто боїтеся спробувати?» — запитувала я.

Потім я роздала їм бланки з дозволами і попросила довести справу до кінця. «Дозвольте собі спробувати бодай один крок, який, можливо, стримує вас». І я спонукала їх ділитися цим із колегами по команді. Якщо вони були керівниками, я заохочувала їх видавати такі незаповнені бланки дозволів своїм командам.

Один із менеджерів потім сказав мені: – Я це втілив! У нас був запит на комерційну пропозицію щодо продукту, який мав з’явитися ще минулого місяця, перший запит щодо нового продукту, ця пропозиція стала би шаблоном для всіх подальших запитів. Перший чорновий варіант був поганий. Я хотів залучити всіх до його покращення, але наша команда розрізнена й ізольована — ми не просимо одне одного про допомогу. Я зібрав команду разом, з юристами, управлінцями та інженерами, яких ніколи раніше не залучали. Я не чекав дозволу! Разом ми склали чудову відповідь! І… ми отримали угоду!

Часто просто мати такий бланк дозволу на столі чи отримати усний дозвіл телефоном — це хороше нагадування про те, що треба діяти. Я тримаю стосик бланків дозволів у переговорній і урочисто символічно вручаю їх колегам, коли вони «застрягають».

Завдання із дозволами

Запишіть перелік справ, яких боїтеся чи виконання яких відкладаєте. Пункти в ньому можуть варіюватися від «заговорити з геть незнайомою людиною» до «закричати в громадському місці». Випишіть собі дозвіл… Вирішіть, на які дії ви даєте собі дозвіл. Щодня навмання обирайте один дозвіл — і виконуйте завдання. Щоб не ухилятися від зобов’язань, виконуйте ці дії публічно. Нехай хтось сфотографує вас у момент лементу або розкажіть колезі чи другові про розмову з незнайомцем.

Визначайте завдання такими простими чи грандіозними, як самі хочете. Маєте дозвіл.

Складіть список бажаних дій на місяць.

Зобов’яжіться виходити із зони комфорту, створивши щомісячний список справ, які ви можете зробити. Він може бути таким довгим/коротким, як забажаєте, але мета — виконати завдання до кінця місяця. Зазначте там такі пункти: запросити колегу на каву, презентувати нову ідею, піти на курси для покращення наявних навичок чи опанування нових. Аби не чекати, поки зробите щось видатне «колись», зі щомісячним списком ви отримаєте низку кроків, що надаються до виконання. Почніть із малого. Почніть зараз. Що ви можете здійснити цього місяця?

Завдання «Убий дракона»

Щоразу як вас починають переповнювати негативні емоції, пов’язані з роботою, нотуйте це. Візьміть собі записник і починайте вести журнал. Включайте й записи про моменти, коли страх чи негатив про свої галузі та посади озвучують колеги або друзі. Записи не мають бути довгими чи детальними. Достатньо речення чи фрази. Наприкінці тижня перегляньте записане. Чи ці спостереження та коментарі вкладаються в ширшу проблему або тенденцію? Як ви збираєтеся на це реагувати?

Завдання з переформатування роботи

Заплануйте у понеділок зранку додати до своїх обов’язків новий проект (яким захоплені!). Витратьте вихідні на підготовку положення про проект та опис підходів до його виконання.

Подумайте про опанування навичок у новій сфері, наприклад, у соціальних медіа, у дизайн-мисленні, у нових технологіях, у кодуванні, у фінансах. Як можна почати розвивати проект? Успішні способи розпочати — інформаційний бюлетень, огляд трендів, програми навчання в обідню перерву.

Візьміть коуча

Якби ви працювали зі мною і мали проблеми у своїй професійній сфері, я б, напевно, порадила вам узяти коуча. Це не означає, що з вами щось негаразд; ідеться про те, як стати кращим. Деякі коучі допомагають готувати кращі презентації. Інші — розвивати більшу впевненість у собі. Ще інші зосереджуються на лідерських навичках. Чимало компаній виділяють бюджет на коучинг, від курсів до консультантів із розвитку. Але в тих випадках, коли я відчувала, що це важливо, я також платила за свій коучинг.

Наймаючи коуча, вирішіть, чого ви сподіваєтеся досягти. Встановіть цілі та реалістичний часовий період для роботи з коучем. Якщо коуча оплачує компанія, заплануйте обговорити й зафіксувати бажані результати з босом. Можливо, в такому разі не завадить, щоб керівник та інші колеги переговорили з коучем перед початком навчання і внесли свою інформацію. Якщо не маєте коштів когось найняти, заручіться підтримкою колеги, якому довіряєте, — нехай він проводить регулярні коуч-сесії. Попросіть колег допомогти вам стати більш професійним і відповідально виконувати зобов’язання щодо змін.

У нас усіх, лінійних менеджерів чи генеральних директорів, є сфери до покращення. Дайте собі раду з царинами, де необхідні покращення, до того, як проблема чи слабкість зруйнують ваші плани в майбутньому. Пам’ятайте: ніхто не звинувачуватиме вас за пошук професійної допомоги — це позитивний крок до кращої версії себе.

Переформатування роботи

Я часто кажу людям, які потребують порад щодо кар’єри: «Беріться до роботи, яку більше ніхто не хоче виконувати». Або до роботи, у якій ви бачите потенціал, що його інші не помічають. Це ключ до моєї кар’єри — створення додаткових проектів та обов’язків, які допомагають компанії і при цьому дають мені простір для зростання й приносять радість. Коли в інших нижчі вимоги до вашої ролі, у вас більше простору для експериментів. Коли я недовго працювала координатором проектів у галузевій асоціації кабельного телебачення, то започаткувала бюлетень для інформування членів команди. Це посприяло розширенню моєї ролі та моєму розвитку. Працюючи на громадському телебаченні, я започаткувала програму новин місцевої громади й записувала її вечорами після роботи. Так я задовольняла свій інтерес до журналістської роботи, а канал отримував більше контенту.

Дослідниці Емі Вжесневскі та Джейн Даттон називають такі зусилля «переформатуванням роботи» (job crafting). Переформатування роботи пропонує людям можливість активно формувати свою роботу за власними потребами, цінностями та уподобаннями. Дослідниці вважають, що з використанням такого підходу ви форматуєте свою роботу задля надання їй додаткового сенсу. Мені цей концепт до вподоби, бо підкріплює уявлення, що можна використати свої навички (особливо уяву), щоб перетворити роботу на щось особливе. І унікально твоє. Я знаю, що це так: практично в кожній роботі є простір для випробування чогось нового, для додаткових проектів, для налаштування роботи по-своєму.

Ось деякі питання, які необхідно обміркувати, витворюючи нові складники своєї роботи:

• Чи можете ви довести, що виконувана вами робота вплине на бізнес?

• Чи це коштує більше? Якщо так, почніть із малого — доведіть, що вплив буде. Визначте, де найкраще взяти ресурси (наприклад, залучити інтернів, волонтерську працю після роботи).

• Чи ви готові працювати понаднормово, аби започаткувати нову роботу?

• Чи не робить те саме хтось інший? Замість того, щоб присвоювати чужу роботу, зосередьтеся на незапотребованих можливостях. У кожному бізнесі вони є.

• Зберіть на ланч кількох колег і попросіть поділитися інформацією й допомогти.

Для керівників: Як ви заохочуєте самокеровану роботу своєї команди? Переконана, якщо дати команді певну свободу переформатовувати роботу, це додасть людям щастя, спонукає їх більше залучатися до дій у царині, за яку ви відповідаєте.

Ось що я кажу командам, із якими працюю: «Не знаю, як довго ми працюватимемо разом, — сподіваюся, довго. Але я висуваю вам таке зобов’язання: ви маєте спромогтися працювати тут найкраще за всю свою кар’єру. Ви маєте знайти час і можливість рухати улюблену справу в межах цілей нашої команди».

Посійте цю ідею. І подивіться, що станеться.

  • Ціна книги: 240 грн, в продажу з 16 вересня
  • Де придбати: yakaboo.ua

— Читайте також: WoMo-книга: Becoming

Мы в Facebook