Оксана ХромоваМаксим Кривцов народився 22 січня 1990 року. 7 січня 2024-го українського поета, добровольця, військовослужбовця ЗСУ із позивним Далі не стало. Сьогодні йому б виповнилося 35 років.
Він пішов на війну добровольцем ще у 2014-му. Після демобілізації працював у Центрі реабілітації учасників АТО. А з початком повномасштабного вторгнення знову повернувся на фронт. Але невдовзі його життя обірвалося. Разом із Максимом загинув рудий кіт, який ділив з ним військове життя в одному бліндажі.
Коли він засинає
повільно витягує передні лапки
йому сниться літо
сниться цілий цегляний будинок
сняться кури
які бігають по подвірʼю
сняться діти
які частують пиріжками з мʼясом
в мене з рук випадково скочується шолом
падає на багнюку
кіт прокидається
прижмурює очі
уважно роздивляється навколо
свої:
засинає.
Якщо війна це пісня
то пісня без слів
і пісня без нот
без музики
така
яку співали до людини
перед створенням світу
пісня без пісні і пісня пісень.
Якщо війна це пора року
я вас здивую
виберу останній день літа
ще трохи
здавалось би
і все зруйнується
але ти навіть у посадці на нулі
виринаєш з окопу
наче дельфін
дивишся
як розчавлений грейпфрут сонця
розповзається по горизонту
і слухаєш
як знову співають птахи.
Я довго можу думати над тим
яка війна
що вона і хто
та ніколи не вгадаю
на противагу їй
яка знає мене
як облупленого
знає мене
як сина
і
чомусь
береже.