Ярослава Жуковская
Дмитро Козацький з позивним “Орест” – автор кадрів поранених українських воїнів у польовому шпиталі на заводі “Азовсталь”, які облетіли весь світ. Він понад 80 днів тримав оборону разом з іншими побратимами на “Азовсталі” в Маріуполі. Напередодні евакуації із заводу, “Орест” шокував світ роликом, який назвав “Останній день на Азовсталі”.
Під час перебування “Ореста” на “Азовсталі”, родина майже не спілкувалась з Дмитром. Дивом побачитись по відеозв’язку їм вдалось в останні дні на заводі.
Про розмову із братом сестра Дар’я Юрченко та мама Ірина розповіли в ефірі “Сніданку з 1+1”, пише УНІАН.
“Я розповіла про те, що хочу створити футболки з його фотографіями, щоб їх бачили і коли він вийшов – його зустрічали тисячі людей у них…Мій брат зумів знайти цей промінь сонця у пеклі. Тому я хочу це добро транслювати у світ… Проте, за його словами та голосом було чути, що вони вже виснажені…ми не знали, який краще буде вихід. Або, говорімо чесно, їх приб’є, або вмерти від голоду у 21 столітті, або піти на ризик”, – зі сльозами на очах розповіла сестра воїна.
Родина зізнається, що моментами перебувала у стані зневіри, але щодня вони просинались зранку зі словами на вустах, що скоро побачать Діму. Дар’я згадує: брат пішов до полку “Азов” свідомо, читав багато інформації, аби прийняти правильне для себе рішення. За її словами, цей полк – дійсно сім’я, де кожний воїн стоїть один за одного.
“Це не братство, а справжня сім’я… Там головна мета – не вбити, не воювати, а віддати своє життя Україні”, – наголосила вона.
За словами сестри, Дмитро – дуже романтична особа, який щоразу робить їй та мамі подарунки та різні приємності на свята. Не дивлячись на те, що хлопець перебував на “Азовсталі” в оточенні, він зв’язався із сестрою та запропонував зробити спільний подарунок до Дня матері.
Окрім того, Дмитро написав мамі листа, який сфотографував та надіслав сестрі. Дар’я його роздрукувала та віддала мамі разом з подарунком. У листі Дмитро подякував мамі за все, що вона для нього зробила і наполіг на тому, щоб сестра купила улюблену піцу матері, проте остання відмовилась її їсти. Каже, що не може насолодитись нею, коли її дитина голодує.
Ірина зізналась, що вірить тільки у перемогу України та сподівається на швидке повернення сина додому.
“Я хочу сказати усім мамам, дружинам, сестрам, усім, хто чекає зараз на наших хлопців: нам потрібно чекати, вірити, сподіватись та молитися. Ми просимо увесь світ не забувати про наших хлопців. Дмитро – простий хлопець, потрапив на “Азовсталь” у такі тяжкі обставини. Наші воїни показали, які вони мужні та героїчні. Це люди, які дуже люблять свою родину та країну. І за всіх полонених треба боротися до останнього, адже це наші діти та наше майбутнє”, – прокоментувала Ірина.