Я усвідомила, що життя триває тут і зараз, і почала робити те, що раніше собі не дозволяла — Тетяна Аборонок

R

glo™ призначений для повнолітніх споживачів нікотиновмісної продукції.
На правах реклами

Тетяна Аборонок, підприємиця, інфлюєнсер, засновниця вебстудії SEOWAVE та бізнес-коуч. Тетяна зараз опановує нову професію у двох університетах, активно розробляє міжнародний стартап для менеджменту проєктів для світового ринку, а також розвиває соцмережі.

Разом із брендом glo™ ми розпитали Тетяну про те, як знаходити в собі сили для розвитку та не боятися йти проти течії, запускаючи абсолютно нові бізнеси. Адже #непокора_личить.

Як людина з дипломом філолога потрапила до ІТ-індустрії?

Початок моєї підприємницької діяльності пов’язаний із рок-музикою. Я хотіла на 18-й день народження влаштувати собі свято. З’явилась ідея організувати рок-концерт. Я позичила у мами тисячу сімсот гривень на оренду залу, надрукувала квитки та віддала на реалізацію по сорок гривень. Рок-гурти у Чернігові часто виступають безкоштовно. Я заробила п’ять тисяч сімсот гривень. Мамі віддала позичене, а собі залишила чотири тисячі. Я отримала і крутий день народження, і кошти, і організаторський досвід. Далі був не один концерт. Мама мене дуже підтримувала. Її сила віри у мене є безмежною.

У студентські роки я підпрацьовувала репетитором, але всі дороги мого життя вели мене до Києва. Я хотіла якнайшвидше підкорити столицю, але з цього нічого не вийшло. В усіх компаніях вимагали досвід навіть на посаду адміністратора чи секретарки-діловода. Я два місяці у свої 20 років оббивала пороги усіх компаній, але мене ніде не брали. Тому я погодилася піти працювати у відділ ковбас та риби в одному із супермаркетів. За місяць я отримала мініпідвищення та зрозуміла, що будь-яка діяльність з хистом — це крок до успіху. Одного дня пролунав телефонний дзвінок з незнайомого номера — мені запропонували продавати сайти у вебстудії. Я подумала, що ця робота не гірша за продаж риби та ковбаси і погодилась. Досі не знаю, хто дав мій номер телефону працівнику студії, але саме після цієї розмови моє життя змінилося. Я приїхала в офіс і у перший день роботи продала сайт за п’ять тисяч  гривень ($600). За перший тиждень було кілька продажів, і я зрозуміла, що це мій шлях, бо я отримую новий досвід та нові знання. Пізніше познайомилася зі своєю партнеркою по бізнесу і ми потрапили в IT на довгі роки свого життя. Навіть не віриться зараз, що на початку всі знання з ІТ ми шукали в Гуглі.

Які риси важливо в собі розвивати, щоб щодня зростати як підприємниця?

Першою рисою завжди буде наполегливість. Вона дала можливість створити мій перший бізнес та йти до своєї мети. Цей етап був схожий на марафон з перешкодами. Я ставила собі за мету заробити до конкретного дня певну суму і робила це. Але зараз наполегливість набула іншого змісту. Я спрямувала її на себе, на нормалізацію режиму дня, на рідних, на близьке оточення, яке я дуже ціную. Я розумію, що всіх грошей не заробиш, а стосунки втрачати не можна. Але розуміння правильного ведення бізнесу теж важливе. Коли я внутрішньо відпустила гонитву за фінансовим результатом і спрямувала свої зусилля на якісний продукт, то отримала результати навіть кращі, ніж очікувалось, зокрема фінансові. Створи якісний продукт, тоді до тебе прийдуть клієнти.

Друга риса — не боятися припускатися помилок. Їх буде багато.

Третя — мати надивленість. Це допоможе генерувати ідеї там, де інші їх не бачать.

Четверта — пристрасть, яка допомагає глобалізувати власні цілі. Багатьма підприємцями керує лише грошова винагорода, а насправді ми повинні керуватися іншим — прагненням зробити цей світ кращим. Якщо змінити свій пріоритет у цьому напрямі, то бізнес піде.

П’ята, і ключова, риса — віра у себе.

Чи змінилися пріоритети у вашому житті з розвитком кар’єри?

На мою думку, наразі жінки занурюються або у кар’єру, або у материнство, але складно знайти варіант «посередині». Мої пріоритети теж впродовж 9 років були кар’єроорієнтовними, і я віддавала всю себе роботі. Зараз я вибудовую іншу систему у своєму житті. Я усвідомлюю, що якщо бізнес ми можемо поставити на паузу, то відносини — ні. Родина — це щоденна робота. Ми не можемо сказати: «Почекай, бо у мене тут дзвінок. Повернемося до твого питання за декілька годин». Бо за цей час життєві обставини можуть скластися так, що ми вже нічого не зможемо виправити. І я бачу, як під час війни багато людей почали більше цінувати те, що вони мають, і по-іншому розставляти свої пріоритети.

Чи вплинула війна на кадрову політику?

Я раніше не завжди проводила співбесіди та нечасто комунікувала з командою, бо займаюсь питаннями розвитку бізнесу. А зараз під час війни певні операційні завдання взяла на себе. Тепер вони мені даються ще й набагато легше та приємніше, бо тепер я навчаюсь та опановую новий для себе напрям розвитку — коучинг. Отримала перший диплом в університеті як бізнес-коуч, ECF (European Coach Federation), зараз пішла ще й на одне навчання у найкращий університет коучингу у Східній Європі, ICF, отримувати диплом як спеціаліст лайф-коучингу.

Під час навчання я зрозуміла, наскільки важливо не нав’язувати своєї думки. Що фахівцям треба дати свободу та шанс на реалізацію їх ідей. Відповідно, варто зрозуміти, що вони також можуть припуститися помилки, як і я, або отримати нижчий результат за очікуваний.

Нові навички у професії дають мені дуже багато і в житті, і в роботі. Ось, наприклад, зараз я потребую особистого помічника та менеджера з продажу. І я помітила, як класно діють нові отримані мною знання, коли на себе взяла проведення крайніх трьох співбесід. Правильно поставлені запитання та тести показали, що люди самі бачили, що не відповідають вимогам вакансії.

Чи відбулась особистісна трансформація?

Так, звичайно. Основна з них — жити тут і зараз, відчуваючи кожну секунду свого життя. До цього було відчуття, що я жила цінностями, які були штучно прищеплені — заробляти кошти, масштабувати бізнес, жити від одного досягнення до іншого. А з початком війни я чітко усвідомила, що моє життя триває тут і зараз. І після цього я почала дозволяти те, чого раніше не робила. Раніше я дуже мало відпочивала та подорожувала. Наприклад, я три роки поспіль не брала відпустки. Просто працювала, тому що так треба було.

Віра в себе передбачає спротив та непокору загальним тенденціям, пошук власного шляху. У вашому особистому та професійному житті ви чинили спротив?

Безперечно. У вебстудії я продавала такі ж послуги, як і решта наших конкурентів. Але у нас не бюджетна ціна, а «середньоринкова плюс» через високий рівень сервісу. Ми ніколи не демпінгували, навішуючи допродажі. Були клієнти, які йшли від нас через зависоку ціну, а потім через декілька років повертались, втомившись від неякісного сервісу. І зараз під час війни почали звертатися клієнти, яким я надавала послуги 8-9 років тому.

Наприклад, якщо говорити про сьогодні та інші ринки, в Європі за такої кількості вебстудій ІТ-сервісу фактично немає! І я розумію унікальність нашої вебстудії — з тими послугами, які ми надаємо в Україні, можна було б масштабуватися для Європи і добре заробляти. Але я вчиняю спротив цьому, бо я виросла, хочу рухатись далі та створювати власний унікальний продукт. І я сильно ризикую матеріально, але півтора року вже працюю над створенням нового стартапу, який потребує багатомільйонних інвестицій. Це великий проєкт, спрямований на американський ринок, який за допомогою софту вирішує важливий біль управління та контролю проєктів стейкхолдерів в ІТ. По суті це щось посередині між шеринговим ресурсом людей та управлінням їх проєктів та фінансів. Потенційні покупці та користувачі — це 30 мільйонів стейкхолдерів у США та інших країнах світу, і саме цей глобальний ресурс ми будемо просувати.

Думки про нього з’явилися ще багато років тому. Я знайшла партнерів, з якими ми розробили маркетингову стратегію, бізнес-модель, фінансову модель і натепер перебуваємо у пошуку інвесторів. Коли ми проводили опитування цільової аудиторії українського та американського сегментів ринку, стало зрозуміло, що цей продукт потрібен. Але скільки людей не пробували і з США, і з країн Європи подібний продукт запустити, ні у кого ще не виходило, а я знаю, що у мене вийде. З вебстудією було те саме. Тут ще важлива віра, про яку вже говорила.

Бренд glo™ розуміє, як це — йти до мети навіть через ризик, відрізнятися та не боятися про це заявити. Новий glo™ PRO SLIM для тих, хто непокірно обирає СВОЄ. Для тих, хто стоїть на своєму та обирає тільки те, що личить їх характеру, і не робить вибір між дизайном та функціональністю. Саме для них, непокірних, новий девайс glo™ PRO SLIM.

glo™ призначений для повнолітніх споживачів нікотиновмісної продукції.

На вашу думку, чи бізнес-вумен личить непокора?

Непокора личить, але виключно у сукупності з іншими якостями: з особистісним тайм-менеджментом, з саморозвитком, з прагненням жити теперішнім та майбутнім.

Жінки у бізнесі самі ще вчаться гармонійно об’єднувати свої різні соціальні ролі

Все більше жінок приділяють частину свого життя професійному розвитку та побудові кар’єри. Чи відчуваєте ви неприйняття суспільством різних соціальних ролей жінок?

Скільки себе пам’ятаю, я продовжувала боротися з сексизмом у бізнесі. Для мене завжди було важливо опікуватися громадськими проблемами. Багато років тому я почала створювати соціальний простір, куди залучила вебстудії України. Ми робили безкоштовно сайти для напряму АТО, культури, туризму та спорту. І я прагнула об’єднувати якомога більше вебстудій, щоб створити більше сайтів та допомогти людям. У той момент я була єдина жінка-власниця та інколи спостерігалось специфічне спілкування з чоловіками. У нас багато розумних, класних професіоналів-жінок, і вони мають право на свою реалізацію, як і чоловіки. Я дуже рада, що Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію, яка сприяє безпеці жінок в Україні, зокрема на робочому місці. Головне тепер, аби жінки не боялись говорити про зневажливе ставлення до них з боку чоловіків.

Саме через цю тему я створила рік тому свій канал про психологію в одній з соціальних мереж та пішла на коучинг, бо 97% фоловерів у мене жінки. У своїх роликах я закликаю людей любити себе.

Один зі способів сформувати себе як особистість — це у якийсь момент спробувати «не бути, як всі». Які результати ви отримали, відстоюючи свою індивідуальність?

Я зі школи була не такою, як усі. Ніби і товаришувала, прагнула підлаштуватися, аби зі мною було комфортно однокласникам. Коли я полюбила себе, то ситуація змінилась. Книжки та персональний коуч допомогли подолати обмеження у бізнесі, бо прийшло усвідомлення своєї унікальності. І це допомогло в подальшому.

 

Які власні обмеження ви перебороли?

Йди туди, де твій страх. Бо там, де твій страх, там і є твій розвиток. Наприклад, завжди буде страшно виступати перед великою аудиторією, бо постійно з’являється «синдром самозванця». А ще серце вистрибує. Виходиш на сцену, починаєш говорити, минає п’ять хвилин — і все, далі розумієш, що аудиторія дихає з тобою в унісон і все добре, не так і страшно. Також у мене був страх втрати коштів, бо я з дуже бідної сім’ї, тому росла у дуже скрутних умовах. Із початком війни був складний період через абсолютну невизначеність і нерозуміння, що буде далі з бізнесом. Вебcтудія у березні призупинила роботу, і я думала, що світ зупинився. А він не зупинився, а з’явились нові напрями для роботи та розвитку. І з появою нового цей страх втрати коштів пішов, бо твої знання, твої навички завжди з тобою. Перші місяці війни я координувала вивіз людей з Чернігівщини, направляла гуманітарну та фінансову допомогу. Тому моя порада проста: світ постійно рухається, тому не зупиняйтесь і ви. У мене були в житті різні моменти. Ми з чоловіком жили в орендованій маленькій квартирі за 4 тисячі гривень, а я повинна була для бізнесу в певний період заробити майже пів мільйона. І я думала, як я це зроблю, тут хоч би вчасно сплатити за дах над головою. Але занурювалась у роботу — і заробляла.

Якщо у вас така ситуація, що «не виходить все», треба розширити свою свідомість. Диверсифікуйте свої справи. Не виходить на цій роботі, шукайте іншу або подумайте: можливо, ваше захоплення може стати вашим бізнесом. Не щастить у проєкті, подивіться на нього під іншим кутом. Подумайте, що ви можете ще в собі розвинути.

Ви навчились розрізняти, яка стіна є перешкодою на шляху до успіху, а яка вас захищає від проблем?

Я вірю у знаки та у свій фізичний стан. Коли я себе заганяю, то я сильно переживаю за те, що у мене загальмується проєкт на роботі. Я можу його форсувати, але нічого не виходить. Так цієї осені я помітила, що відбулись циклічно дублюючі події і зрозуміла, що треба зупинитись ходити по колу. Я поглянула на ситуацію інакше, змінила певні дії та погляди на певні речі — і все пішло, і з логотипами, і з бренд-буками. Нам життя буде давати сильні знаки, якщо ми йдемо хибним шляхом. Завжди.

Тетяна Марінова