Війна найбільше позначилася на дітях, психіка яких до кінця ще не сформована. Тож в організації «Жіночий ветеранський рух» надали поради, як допомогти дітям впоратися із тривожністю.
Про це йдеться на сторінці організації.
Не ігноруйте і не ухиляйтесь від запитань, але не лякайте, коли будете відповідати.
Пояснюйте, що наша армія захищає нас. У дорослих є план. У вас також є план — обговоріть деталі, що робити в стресових ситуаціях, дайте конкретні інструкції. Поясніть, що ви йдете в більш безпечне місце, проте воно може бути менш комфортним ніж дім, розкажіть, що зібрали необхідні речі, дайте можливість обрати щось, що дитина хоче взяти з собою (так вона відчуватиме відповідальність і хоча б мінімальний контроль над ситуацією).
Дайте можливість висловити емоції. Скажіть дітям, як самі себе почуваєте. На своєму прикладі покажіть, що боятися — це нормально, що ви розумієте дитину, проте не панікуйте і будьте опорою. Потім запитайте у дитини, що вона відчуває — дайте їй час відкритися, не наполягайте, якщо не вона хоче говорити.
Останні новини
- «Дивимося кіно з любов’ю». У Києві відбудеться перший феміністичний кінофестиваль «Гаккебуш»
- MoreOne випустив нову колекцію Nina на честь бабусі засновниці бренда
- Як планувати в умовах невизначеності? Поради від психологині
- «Театр Ветеранів». Учасників і учасниць бойових хочуть залучити до театральної діяльності
- Кинути все і почати спочатку: Ольга Островерх про фламенко Новости на главной
Обговоріть, що робити з сильними емоціями і спробуйте подолати їх разом. Можна плакати, кричати, стискати щось, фізично рухатися (стрибати, ходити), дихати глибоко (глибокий вдих — затримка дихання — видих, для дуже маленьких дітей ще можна дихати так, ніби сильно дмухаєш на квітку). Якщо помітили, що дитина стала панікувати — подихайте разом, випийте ковток води, обійміться. Будьте поруч і дайте знати, що ви тут і вона не одна.
Залучайте дитину до вибору того, що будете робити. Давайте вибір з декількох варіантів: будемо дивитися мультик чи помалюємо, пограємо в цю гру чи в іншу?
Продовжуйте робити справи, які робили до війни — це дасть можливість дитині на чомусь концентруватися, трохи поверне відчуття спокою. Якщо ви робили руханку зранку, ввечері дивились пізнавальні відео — продовжуйте.
Коли йдете з дитиною в сховище, поясніть, що кожен герой казок та мультиків проходить випробовування на сміливість й долає різноманітні перешкоди. Пригадайте казки, які читали дитині, мультики, які ви дивились разом й згадайте, які там були випробовування. Це допоможе дитині зрозуміти не унікальність ситуації, а допоможе запустити механізми адаптації.
Пограйте з дитиною в гру: «А давай вигадаємо щось кольорове, щось дивне, щось з вухами, і інше». У сховищах холодно або душно, тісно, темно. Але у всіх людей є уява, завдяки якій можна зменшити вплив депривації (психічний стан, коли немає змоги задовольняти деякі свої основні (життєві) психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу — WoMo).
Уявляйте великі крила фей чи янголів, які боронять наших воїнів та допомагають їм нас захищати. Це допоможе, коли лунають вибухи та постріли, а ви в укритті.
Малюйте малюнки підтримки та публікуйте їх у соціальні мережі, якщо дитина хоче чимось допомогти військовим. Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе.
Фізичні ігри, дихальні вправи, навчання, вивчення іноземної мови теж допоможуть організму стабілізувати психічну систему після дезорганізації воєнним станом.
