Оксана ХромоваЩо може поєднати сучасний дизайн сукні з тисячолітньою вишивкою або маркетингову стратегію з карпатськими скринями? Більше, ніж здається. Бо сьогодні культура не музейний експонат, а його нова інтерпретація в українських брендах, що формує довіру, глибину й силу. Люди перестали купувати просто речі, вони хочуть обирати історії, сенси, приналежність.
У новому контексті саме українська культура стає тією опорою, яка допомагає знайти себе й створити щось значно більше, ніж просто продукт. Колись зведена до шаблонів, українська ідентичність сьогодні розквітає як символ креативності та самобутнього звучання. І бізнес це тонко відчуває. Про все це розмірковує Наталія Гергелюк — засновниця бренду етноодягу Gaptuvalnya, культурна амбасадорка, менторка програми Women For The Future.
Культура як емоційний капітал
За даними Deloitte, споживачі готові платити на 20-30% більше брендам, що створюють емоційний зв’язок. Український орнамент, мова, музика та народні традиції стали невід’ємною частиною нової хвилі українських брендів, заклавши потужний емоційний капітал. Вкласти сенс у кожен стібок або слово означає створити продукт, який не просто продається, а резонує з усвідомленням споживача.
Українські бренди дедалі частіше інтуїтивно чи свідомо звертаються до національного коду. І, як показує дослідження Львівського університету, культурні сенси можуть істотно впливати на бізнес-стратегію й сприйняття бренду як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках. Це вже не просто патріотичний жест, це розуміння того, що культура продає. Не лише у прямому сенсі, а й на рівні сенсів.
Ідентичність як конкурентна перевага
У часи війни, коли самоусвідомлення стало питанням виживання, культура виконує функцію емоційного тилу. Українська ідентичність, яка десятиліттями була зведена до шаблонів та стереотипів, сьогодні відроджується у бізнесі. Українські бренди розповідають емоційні та глибокі історії через посуд, одяг, аксесуари, що допомагає їм виділятися серед глобальної конкуренції. Вони підкреслюють, що підтримка українського — це не просто покупка, а акт солідарності та довіри, особливо у контексті нинішніх викликів.
Українська ідентичність — глибока, багатошарова, емоційно заряджена — дає можливість бізнесу розповідати унікальні історії. Історії, які чіпляють, запам’ятовуються, викликають гордість і захоплення.
Коли бізнес говорить мовою душі
Сьогодні бізнес несе не лише економічну, а й етичну відповідальність. Яким буде образ України завтра, великою мірою залежить і від тих, хто створює продукти вже сьогодні. Бізнес має силу формувати уявлення про країну не лише зовні, а й усередині.
Бренди, що транслюють українську ідентичність, перетворюються на культурних дипломатів, які говорять мовою кольору, звуку, фактури, стилю, локальних сенсів, і ця мова зрозуміла у світі.
Культура як м’яка сила, що працює не через тиск, а через натхнення. Бізнес як інструмент змін, і в нашому разі спосіб зберігати та розвивати національну ідентичність.
Локальне — це нове глобальне
Мова, діалекти, ремесла, регіональні традиції — усе це формує справжність. І водночас дає простір для масштабування. Глобальний споживач більше не шукає «універсальне», він шукає щире. Те, що має історію, зв’язок із землею, з людьми, з часом. Саме локальність і зв’язок з територією роблять продукт справжнім і таким, що викликає довіру.
Одним із прикладів того, як глибоке занурення в локальну культуру може надихнути на створення актуального продукту, стала наша експедиція до Музею народної архітектури і побуту Прикарпаття у селі Крилос. Це був не просто візит, це був дотик до українського коріння. Через візерунки на рушниках, фактури тканин, історії, якими щедро ділилися місцеві мешканці, ми змогли буквально відчути пульс регіону. Так народилася колекція етноодягу «Опілля» — сучасна інтерпретація естетики Прикарпаття, що говорить мовою кольору, пам’яті та ідентичності.
Дотик до жіночої сили
Інший проєкт — співпраця з Музеєм караїмської історії. Разом ми взялися за відновлення давньої техніки золотого гаптування, щоб відродити традиційний жіночий головний убір — фес. Але це не просто робота з тканиною чи орнаментом. Це дотик до жіночої сили, до самобутності спільноти, що зберігає свою тишу, але промовляє голосно через символи.
Український бізнес сьогодні має унікальний шанс не просто бути успішним, а створювати продукти, що мають глибину, говорити про те, що має значення. Це шлях, у якому традиція не конкурує з інновацією, а підтримує її. Де локальне — це не обмеження, а точка сили, яка дозволяє бути глобальними, не втрачаючи себе. Це — наш шлях. І саме зараз, коли бізнес стає не глядачем, а співтворцем культури, з’являється головне — довіра. А разом із нею цінність, що не знецінюється з часом.