Тетяна МаріноваСвітовий тріумф корейському серіалу «Королева У» від Netflix принесла не лише карколомна історія правительки, яка впродовж 24 годин після несподіваної смерті свого чоловіка викрила власну сестру-вбивцю та врятувала країну від загарбників. У соцмережах глядачі заговорили про проблеми виховання власних доньок. Адже автори серіалу ретельно відстежили, як дитяча конкуренція між двома дівчатками за любов батьків з роками переростає у безмежну жагу до влади та ворожнечу через палку пристрасть до одного чоловіка, яка призвела навіть до вбивства.
Як уникнути подвійних стандартів у вихованні дітей? Чому матері часто забувають, що у них дві дитини, а не одна дитина та одна нянька? Як виховувати дівчаток у заможних родинах, де вони ще стають майбутніми спадкоємицями величезних статків? Чому сестри у підлітковому віці закохуються часто в одного юнака? Як не дозволяти у дорослому віці втягувати себе у штучну конкуренцію з сестрою? Відповіді знає психологиня, кризова консультантка та арттерапевтка Ольга Гриценко.
Почуття конкуренції між дітьми розпалює різне ставлення батьків до дітей
Що лежить в основі конкуренції між сестрами?
Хочу почати із загальної конкуренції не лише між сестрами, а взагалі між сиблінгами (дітьми обох статей, що мають спільних батьків та виховуються в одній родині). Почуття конкуренції між дітьми розпалює різне ставлення батьків до дітей. Це може бути пов’язано з віком. В одних родинах до першої дитини ставляться краще, ніж до решти, в інших — до наймолодшої. Різне ставлення може бути пов’язано з гендером: в одних родинах до хлопчика ставлення краще, в інших — до дівчинки. Є й особисті причини у різному ставленні, які викликані всім, чим завгодно. Але коли різне ставлення до дітей закладається ще в родині, толерується багато років, то можуть сформуватись подвійні стандарти. Наприклад, те, що пробачається одній дитині, для іншої може закінчитись покаранням. Такі випадки можуть провокувати токсичну конкуренцію. Толерантне ставлення до такої ситуації, на жаль, пустило глибоке коріння в українському суспільстві, про що свідчить сформований вислів “дитина-золото”. Тобто є дитина, до якої ставляться особливо добре, а інша є нібито ресурсом для розв’язання проблем родини.
Пригадайте мемуари принца Гаррі, якого оточення називало «запасним»… Він так власну книжку спогадів і назвав.
Це свідчить, що зазначеної проблеми не уникли навіть у королівській родині. У переважній більшості сімей причини появи другої дитини є більш прозаїчними, ніж наявність нащадка для успадкування трону. Але…
Загальна мотивація народження другої та кожної наступної дитини є дуже важливою, бо не завжди йдеться про бажану вагітність. Вже далеко не серіальними є історії про те, що старша дитина потребувала трансплантації кісткового мозку, печінки, нирки, а батьки не могли бути донорами. Тоді вони народили ще одну дитину. Уявіть собі, почуття цієї другої дитини, яка дізнається, що з’явилася на світ не тому, що її хотіли, а щоб стати донором.
Появі другої дитини у родині можуть сприяти ще й сімейні традиції, де кожній дитині виділяють виконання певних ролей. Наприклад, старша донька доглядатиме у дорослому віці бабусю та дідуся. Або ж перший малюк може з’явитися на світ внаслідок незапланованої вагітності, а другий — як запланований чи як спроба врятувати шлюб, який перебував на межі розпаду.
Конкуренція — це природний механізм, і українське суспільство побудовано певною мірою саме на конкуренції, а не на співпраці. Але, коли і тато, і мати віддають перевагу лише одній дитині, це може посилювати негативні емоції та провокувати прояви нарцисичного розладу в того, хто відчуває себе обділеним. Така дитина і поза межами родини не буде пробачати нікому, що в інших малят є щось таке, що вона хоче. Особливо якщо це толерує оточення, бо іноді толерувати простіше — така дитина влаштує таку істерику, що краще їй дати те, що вона хоче, бо не зупиниться.
Крім того, хочу звернути увагу на ментальний стан та особливості самих батьків. Наприклад, нарцисичний розлад особистості в одного з батьків може призводити до того, що він буде провокувати конкуренцію між дітьми, щоб отримувати задоволення від їхньої боротьби за його увагу.
До того ж свій внесок робить і навчальний заклад, бо до одного дитячого садочка, а потім школи чи гуртків приходить спочатку одна дитина, потім — інша. І вихователі та вчителі кажуть: «Твоя старша (молодша) сестра така розумничка, а ти…». І якщо одна й та сама дитина у родині, у школі чи у гуртках отримує більше похвал, то конкуренція між сестрами може лише посилюватися та переростати у ворожнечу. Навіть якщо у родині більшого захисту та підтримки має одна дитина, а у навчальному закладі чи у гуртках — інша, то ця різниця все одно, на жаль, провокує конкуренцію, формуючи не дуже добрі стосунки між рідними сестрами чи сиблінгами взагалі.
Є більш лагідний варіант, який створює певний баланс у стосунках, нівелюючи конкуренцію?
Таке є у випадках, якщо хтось із батьків більше виділяє чи приділяє часу одній дитині, а інший — другій дитині. Звідси ми чуємо: «Даринка — таткова донечка, а Іринка — матусина донька». Якщо зростають хлопчик та дівчинка, то тато прихильніше ставиться до дівчинки, а мати — до хлопчика.
Що лежить в основі поділу доньок на «татову» та «мамину»?
Це може бути пов’язано із зовнішністю, з успадкованим хистом дітей до наук, які в основі маминої чи татової професії — і кожен з батьків підтримав інтерес дитини до свого фаху, а не тому, що батьки їх поділили.
Зараз вагомим є чинник здоров’я. Наприклад, одна дитина була хворобливою. І батьки дуже боялися за її життя, наприклад. І вона стала отим золотком, тому що якась застуда — і температура під 40. А інша за мінусової температури бурульки їсть на вулиці, як льодяники, — і все нормально.
Якщо одна дитина постійно є агресором, а інша — жертвою, то це вже тривожний сигнал
Які маркери нездорових ознак у стосунках між доньками повинні насторожувати батьків?
По-перше, важливо проаналізувати, що дозволяється одній дитині та іншій. Чи однаково ми реагуємо на ідентичні прояви обох дітей? Чи хвалимо і лаємо їх однаково? Саме з таких дрібниць може розпочатися нездорова конкуренція.
Також варто звернути увагу на ролі, які діти відіграють у стосунках. Якщо одна дитина постійно є агресором, а інша — жертвою, то це вже тривожний сигнал. Навіть якщо ролі час від часу змінюються, але загальна динаміка залишається незмінною, це може свідчити про наявність проблем. Існує поняття “італійської родини”, де стосунки між членами сім’ї будуються на емоційних гойдалках. Сьогодні один член сім’ї домінує, завтра — інший. Хоча це й спрощене уявлення, але воно може бути застосоване і до стосунків між сестрами. Якщо одна сестра постійно забирає в іншої іграшки, а батьки толерують такі вчинки, то це може призвести до серйозних конфліктів.
Якщо сьогодні одна сестра сказала: «Я хочу пограти твоєю лялькою (одягнути твою сукню)». А другій сказали: «Ти старша, тому віддай ту ляльку (сукню), а ми тобі купимо нову іграшку (сукню), яку ти обереш». І батьки стримали слово та придбали новий одяг чи іграшки, тоді, можливо, це якось врівноважує ці відносини. А коли завжди в однієї все відбирається на користь іншої, то це вже і є нездоровою ситуацією. І такі помітні перекоси у ставленні до дітей є вже величезним червоним прапором для батьків.
Ще один важливий маркер — нерівномірний розподіл фінансових ресурсів батьків. Якщо одна дитина отримує більше подарунків, має репетиторів, отримує фінанси на навчання в обраному виші, на проживання в іншому місті на орендованій квартирі, бо у гуртожитках всім місць не вистачає. А іншій кажуть — вступай, куди приймають безкоштовно та ще й у нашому населеному пункті, бо в нас немає коштів на твоє утримання в іншому місті, то це може провокувати ревнощі та нездорову конкуренцію.
Щоб оцінити серйозність ситуації, варто уявити, що ваші діти вже дорослі. І, якщо конфлікти між ними у дорослому віці підпадають під перелік злочинів, що караються Кримінальним кодексом України, то це вже величезна проблема. Наприклад, крадіжки особистих речей та кишенькових коштів сестри, побиття, психологічне насильство є свідченням того, що проблема потребує негайного розв’язання.
Це важливо усвідомити батькам, тому що подвійні стандарти та нерівномірний розподіл ресурсів можуть призвести до розвитку у дітей таких негативних рис, як заздрість, агресивність, маніпулятивність. У дорослому віці вони можуть мати труднощі у побудові здорових стосунків з іншими людьми. І зазвичай, якщо брати успішність цих дітей у дорослому віці, то дуже часто більш успішною буває не «золота дитина», а недолюблена, яка мала прогризатися через батьківську нетолерантність та мала занижену самооцінку. Інша справа, що на роботі колега з такими проблемами є проблемою для решти колективу.
Дитина, якій все можна, буде вважати, що сестра чи брат є просто ресурсом для неї
Наскільки важливим для дітей є фактор справедливості?
Справедливість дуже важлива категорія для дітей. Вони, як би дивно це зараз не прозвучало, розуміють, що не повинні отримувати абсолютно однакову кількість уваги та ресурсів: бо в учениці молодших класів менше витрат, ніж у випускниці. Сестрі, якій вже 16 років, можна влітку о дев’ятій вечора з друзями на вулиці ще гуляти, а тій, якій шість, — ні. Але у випадку з погодками саме подвійні стандарти лежать в основі того, що діти будуть по-різному себе відчувати та ставитися одна до одної з підвищеною заздрістю, конкуренцією або зверхністю. Адже, коли одній щось можна, а іншій ні, то є питання: а чому? Дитина, якій все можна, буде вважати, що сестра чи брат — це просто ресурс для неї, то саме з цим треба працювати, звернувшись до фахівця. Важливо, щоб кожна дитина відчувала, що її люблять і цінують. Але в однаковому віці, тобто коли молодшій дитині настав час вступати, вона повинна отримати не меншу підтримку за старшу, що вже є студенткою.
Чи є коректним при спілкуванні аргумент: ти ж старша, поступись…
З одного боку, це звучить логічно, а з іншого — зовсім ні. Навіть якщо між дітьми 10-12 років різниці, старша дитина все одно залишається дитиною та потребує батьківської уваги. А у нас багато старших дітей виконували функцію «молодшої мами». І оскільки їх з раннього віку обтяжували обов’язками догляду за молодшими братами чи сестрами, то у дорослому віці вони згадують цей період свого життя як втрачений час дитинства. Саме тому головне завдання батьків — пам’ятати, що у них двоє дітей, а не одна дитина і одна нянька. Батьки повинні забезпечити кожного любов’ю, турботою. Важливо розуміти, коли на дитину покладають роль батьків, то це навантаження позбавляє її можливості повноцінно розвиватися. Звісно, іноді діти можуть допомагати батькам доглядати за молодшими братами чи сестрами, але це має бути винятком, а не правилом.
Як подолати негативні наслідки у молодшої дитини щодо доношування речей, якщо родина у скрутному становищі?
Логічно, що молодша дитина може відчувати себе обділеною, якщо весь час доношує речі за старшою. Це може призвести до певних психологічних травм. Навіть якщо родина має обмежені фінансові можливості, важливо знаходити компроміси. Наприклад, якщо ви купуєте речі для старшої дитини, виділяйте певну частину бюджету і на речі для молодшої. Нехай це будуть хоча б дрібні овинки або одяг з секонд-хенду, але він буде обраний саме нею чи для неї. Головне — показати дитині, що ви дбаєте про її бажання і намагаєтесь зробити щасливою. Поясніть дитині, що ви робите все можливе, але іноді доводиться економити. Скажіть, що ви розумієте її почуття і намагаєтесь знайти баланс між потребами обох дітей. Такий підхід допоможе дитині зрозуміти ситуацію і зменшить почуття обділеності. Головне — бути чесними та показати, що любите її та дбаєте про неї.
Важливо помічати моменти, коли ви ставитеся до дітей по-різному, і намагатися це виправити
Чи можна взагалі позбутися конкуренції між дівчатами ще у дитячому віці?
Я не впевнена, що позбутися конкуренції взагалі можливо, адже діти, в принципі, схильні до конкуренції, яка може бути частиною життя. Але було б добре мінімізувати її вплив. Якщо в родині є правила, то вони мають стосуватися всіх однаково. Не повинно бути ситуацій, коли одна дитина живе за одними правилами, а інша — за іншими.
Звісно, батьки не можуть змусити себе любити всіх дітей однаково. Але важливо усвідомлювати свої почуття та намагатися їх нівелювати через дії. Тобто, помічати моменти, коли ви ставитеся до дітей по-різному, і намагатися це виправити. Осмислене ставлення до ситуації — помічати найтонші нюанси, усувати подвійні стандарти та встановити чіткі правила для всіх членів сім’ї. Це важливі кроки до створення гармонійних відносин між дітьми.
Чи є особливості подолання батьками конкуренції між рідними та зведеними сестрами?
Якоїсь статистики я поки що з цього питання не зустрічала. Але у випадках зі зведеними сестрами накладаються ще певні особливості, пов’язані з тим, хто з ким проживає. Наприклад, коли діти мами проживають з мамою, а діти тата бувають лише на вихідні або свята. Це, звичайно, створює певні особливості.
Я не думаю, що потрібно намагатися зробити зі зведених сестер рідних, але варто спробувати максимізувати позитивні моменти у цій ситуації, хоча б на рівні правил, часу, уваги. Якщо діти тата приїжджають на вихідні, батько повинен приділяти їм достатньо часу, а не відволікатися на спільних дітей. Адже, якщо діти тата відчувають, що їм не вистачає уваги під час перебування в його домі, то це може негативно вплинути на їхні стосунки із всіма членами сім’ї, і зведеними дітьми також. Іноді буває так, що чоловіки вважають, що виховання дітей — це жіноча справа. Тож коли його дитина від попереднього шлюбу приїжджає, він очікує, що нинішня дружина дбатиме про неї. А ця жінка може відчувати перевантаження і ставитися до нової дитини менш уважно. Це може призвести до конфліктів і погіршити стосунки між усіма членами сім’ї. Кожна така ситуація індивідуальна і потребує окремого підходу. Але загалом важливо дотримуватися певних правил і поважати почуття всіх дітей, адже вони так само страждають від складних сімейних ситуацій. Батькам варто спробувати допомогти дітям легше пережити цей період.
Пубертат — це справжній виклик ще й для батьків
Які особливості виховання сестер у пубертаті?
Пубертат — це складний період, коли одним із головних завдань є від’єднання (сепарація) від батьківської родини. Тобто це час більшого усамітнення з метою пізнання себе та самоідентифікації. І коли одна дитина вже вступає в пубертат, а інша ще мала, і мама каже: “Ну ти вже візьми з собою свою сестру”, — це може бути непросто. Одній 14, а іншій, наприклад, 10. У цьому віці це колосальна різниця: різні інтереси, різні відчуття. Старша дитина може відчувати себе скривдженою. А молодша, навпаки, дуже хоче бути разом із дорослими. Це може впливати на стосунки між сестрами, провокувати конфлікти, оскільки молодша ніби не дає старшій жити своїм життям.
Якщо ж обидві сестри перебувають у пубертаті, особливо якщо це близнюки, то ситуація може бути ще складнішою. З одного боку, такі діти часто бувають дуже близькими та навіть на великій відстані відчувають одна одну. З іншого — між ними також може виникати конкуренція.
Пубертат — це справжній виклик ще й для батьків. З одного боку, потрібно оберігати дітей, а з іншого — розуміти, що вони потребують більшої самостійності та особистого простору, бо важливо поважати їхні кордони та інтереси. У цей період батькам варто бути більш обережними у своїх висловлюваннях та діях, адже діти можуть не допускати їх так близько, як раніше, і це нормально. Хоча батькам може бути складно відсторонитися, саме це допоможе дітям вирости самостійними особистостями.
Що лежить в основі закоханості сестер в одного і того ж хлопця?
Є теорія про те, що дівчата обирають партнера або схожого на тата, або, навпаки, не схожого. Тож, якщо у них один тато, то й хлопці мають десь по типажу подобатися, бо сестри схожі за вихованням. Але оскільки дівчата мають у своїй голові певний образ свого ідеального чоловіка, списаний з близького родича чоловічої статі — батька, діда, старшого брата, то тут також може виникати тема природної конкуренції. Якщо одна закохалася, то інша теж хоче мати стосунки з цим же юнаком. Так сестри завжди конкуруватимуть за його прихильність. Хоча цій сестрі самій не зрозуміло: вона дійсно закохана у хлопця чи вона закохана у нього, тому що у нього ж закохана і її сестра. Тобто тут можуть бути як природні причини, так і конкуренція, яка також є певною мірою природною.
Як часто ваша донька чує від батьків: «Як чудово, що ти у нас є! Що така чудова дівчинка є нашою дитиною»
У зрілому віці порівняння між сестрами професійних досягнень, чоловіків, успіхів дітей є ознакою якого явища?
Коли людина має все необхідне для самореалізації, отримавши гарну базу та безумовне кохання у батьківській родині, то це зазвичай сприяє її професійному успіху. І не просто успіху, а задоволенню від досягнень. Бо коли людина відчуває повне її прийняття з дитинства, коли чує від батьків: «Як чудово, що ти у нас є! Що така чудова дівчинка є нашою дитиною», то внутрішня впевненість дозволяє такій людині будувати міцні стосунки із партнером, виховувати дітей з любов’ю та повагою. Вона відчуває задоволення і від кар’єри, і від шлюбу, і від дітей, і загалом від життя попри труднощі, бо вона підходить до життя з іншим настроєм.
Тепер розглянемо типовий сценарій життя дітей, які не були «золотком». Вони, навіть досягнувши висот у кар’єрі, все одно відчувають внутрішню порожнечу. Це пов’язано з тим, що їхній успіх часто мотивований не бажанням самореалізуватися у професії, а прагненням заслужити любов та визнання батьків. Досягнення навіть без підтримки є, а любові та визнання все одно немає. Далі вони створюють ідеальну родину, стають самі зразковими батьками, сприяють успіху своїх нащадків, але цей перфекціонізм без задоволення, бо любові та визнання власних батьків все ще не отримують. І людина сидить на антидепресантах, потім страждає від інших захворювань, бо організм не витримує…
Я часто ставлю клієнтам питання: “В чому твоя унікальність?” І бачу, як деякі з них замислюються над цим. Це питання про самоприйняття, про усвідомлення своєї цінності. Цей принцип можна простежити і у біблійному міфі про створення світу. Бог створив все і сказав, що це добре. Навіть дивлячись на такі створіння, як пінгвіни чи качкодзьоби, він бачив їхню досконалість, попри відсутність граційності чи інших загальноприйнятих ознак краси. Це вчить нас безумовному прийняттю себе і всього, що нас оточує. І таке безумовне прийняття себе дає у зрілому віці відчуття задоволеності від життя —чи то у професійному житті, чи то у партнерському житті.
Коли ми застосовуємо цей принцип до виховання, то розуміємо, що кожна дитина унікальна і заслуговує на любов та підтримку. Навіть якщо вона намалювала на стіні або розкидала іграшки, важливо показати їй, що ми її любимо і приймаємо такою, яка вона є. І питання справедливості між дітьми — це також питання безумовної любові. Коли батьки люблять усіх своїх дітей однаково, але при цьому розуміють, що кожна дитина індивідуальна, то в сім’ї панують гармонія і взаєморозуміння.
У заможних родинах зазвичай культивується чіпкість та толерується вміння інтригувати, бо ці риси сприймаються як хитрість, гострий розум
Які додаткові червоні маркери у бізнес-родинах, де дівчата зростають спадкоємицями статків?
Якщо до всіх цих психологічних та емоційних моментів додати ще й гроші, то конкурувати діти будуть не лише за батьківську любов, але й за чималі статки. Тому всі складні моменти, як несправедливість та подвійні стандарти, помножуються на десять. У таких родинах зазвичай культивується чіпкість та толерується вміння інтригувати, бо ці риси сприймаються як хитрість, як гострий розум, а це цінується в родинах, які заробляють статки. Плюс там можуть бути ознаки нарцисизму не лише у дітей, але й у батьків. Великі статки на одному здоровому глузді заробляються вкрай рідко.
Що робити, коли вже у дорослому віці сестра нав’язливо штучно втягує вас у конкуренцію?
Можуть бути різні шляхи розв’язання проблеми. Якщо це робиться нав’язливо, то краще чітко встановити правила спілкування між собою та сестрою. Багато випадків, коли люди припиняють спілкуватися. Оскільки у дорослому житті у багатьох правило таке: якщо я можу вижити сама і розумію, що спілкування з певною людиною доставляє мені більше негативу, ніж позитиву, то я з нею не спілкуюся. Підтримувати певний формальний зв’язок, коли мама каже: «Ну, ви ж сестри, будь ласочка, зателефонуй хоча б». І ви хоч обмежуєте певними рамками свій контакт з сестрою, але щоразу, навіть вітаючи з Новим роком, помічаєте, як вас певними питаннями втягують до конкуренції. У такому разі варто казати: «Я в ці ігри грати не буду”. У дорослому віці ми можемо це зробити, тому що наше виживання уже не залежить від родини.
Але, коли немає внутрішнього дозволу на те, щоб так різко висловитись через почуття обов’язку чи навіть почуття провини, бо це рідна людина…
Рідні люди мають поводитися як рідні люди. Але коли рідна людина намагається від вас щось отримати, до того ж ще й не дуже гарним способом, то ви маєте право сказати: «Або поводься як рідна людина, або ми припиняємо цю розмову». І ми маємо право це зробити. І ви праві у самому порушенні питання — це вже розмова про внутрішній дозвіл. Я навіть дозволяю собі не спілкуватися, якщо це вганяє мене у негатив.
Якщо дівчата можуть обговорити складні ситуації конструктивно, дати слушну пораду одна одній, то це може навіть зміцнити їхні стосунки
Чи є у конкуренції між сестрами хоч якийсь позитивний бік?
Якщо ми говоримо про здорову конкуренцію, то вона може стати двигуном для взаємного зростання, розвитку та досягнень. І, як наслідок, сприяти життєвим успіхам кожної з дівчаток. Наприклад, коли одна сестра досягає успіху в кар’єрі, інша може отримати додаткову мотивацію для власного зростання. І якщо дівчата можуть обговорити складні ситуації конструктивно, дати слушну пораду одна одній, то це може навіть зміцнити їхні стосунки.
Це схоже на конкуренцію в економіці, яка стимулює розвиток технологій, підвищує якість товарів і послуг. Наприклад, якщо в одному торговельному центрі зібрано кілька магазинів з однією продукцією, то у кожного з них буде більше стимулів пропонувати кращі умови та більший вибір товарів. Це, своєю чергою, вигідно споживачам, які отримують більше можливостей для вибору завдяки ширшому асортименту та великій кількості знижок.
У родинних стосунках аналогічний принцип. Важливо, щоб ця конкуренція не переростала у ворожнечу і щоб сестри підтримували одна одну, тоді у кожної з них протягом усього життя все буде добре.
Тетяна Марінова