Як це — бути жінкою у місті?

Який звʼязок між статтю та містобудуванням? Розберемося разом!

Що таке гендерна урбаністика?

Загалом термін «урбаністика» означає систему наукових знань, сфокусовану на вивченні та розвитку міст. Урбаністи відстоюють (ре)організацію міського простору таким чином, аби кожній групі містян та містянок, незалежно від їхніх проблем та потреб, було комфортно користуватися містом. Логічним розвитком цього підходу стала гендерна урбаністика — погляд на місто з урахуванням різного способу життя жінок та чоловіків.

Найкраще зрозуміти принципи роботи гендерної урбаністики можна на прикладах інших країн. Скажімо, у шведському містечку Карлскуґа якось дослідили, що при випадінні снігу найпершими розчищають головні вулиці міста, а тоді рухаються від центру до периферії, від важливіших вулиць до менших доріг, і лише потім прибирають тротуари.

Ця система здається досить логічною і використовується в багатьох країнах світу, зокрема і в Україні. Якби не одне «але» — таку систему впровадили чоловіки, які користуються міським простором зовсім інакше, ніж жінки. 

Чоловіки більше керують автомобілями та рухаються по одній траєкторії між домом та роботою, по ходу руху зупиняючись у магазин, спортзал тощо. Жінки ж значно частіше використовують громадський транспорт або пересуваються містом, а їхня траєкторія більш складна і хаотична. У маршруті середньостатистичної жінки між домом та роботою знаходяться дитсадок, школа, поліклініка, комунальні установи, будинки старших родичів. Причиною такої різниці є велика кількість неоплачуваної роботи, що історично лягає на плечі жінок.

Тож коли шведські спеціалісти проаналізували ситуацію і оцінили дискомфорт, який приносить жінкам подібний спосіб очищення міста від снігу, вони змінили стратегію. Тепер у місті в першу чергу розчищаються смуги громадського транспорту і тротуари. І цей підхід виявився настільки вдалим, що прикладом Карлскуґа надихнулися і інші шведські міста.

Гендерна урбаністика в Україні

У сфері містобудування з урахуванням жіночих потреб українським урбаністам є над чим працювати. Навіть в столиці транзитні громадські простори далекі від досконалих і не закривають усіх необхідних напрямків: рух з візочком сильно ускладнений через якість покриття на тротуарах, зʼїзди і пандуси часто відсутні, вулиці щільно запарковані, а підземні переходи незручні. Ще однією проблемою є погане освітлення вулиць, що сильно знижує відчуття безпеки у жінок, сприяє зменшенню проведення часу у просторах спільного користування та на культурних подіях.

Багатьом може здатися, що ці проблеми є дещо притягнутими за вуха. Але правда полягає в тому, що міста планують здебільшого для працюючих та економічно активних людей, які не є більшістю серед жителів українських міст, особливо після початку повномасштабного вторгнення. Тож простори спільного користування у наших містах часто залишаються недоступними для жінок з дітьми, людей похилого віку та людей з інвалідністю.

Чи є зміни на краще?

Оскільки в багатьох аспектах Україна лише розвивається, скидаючи з себе важкий спадок радянського минулого, нам важливо помічати навіть дрібні зміни в правильному напрямку. А вони дійсно відбуваються.

Ось, наприклад:

• все більше вокзалів, станцій метро та інших транспортних вузлів обладнують містким ліфтом, а на популярних маршрутах ходять великі автобуси, що покращує досвід пересування містом;
• поступово збільшується кількість освітлення у парках, скверах та інших зонах відпочинку, аби зменшити випадки гендерно зумовленого насильства та знизити тривогу у жінок;
• поза зеленими зонами збільшується кількість місць, де можна присісти і перепочити, що робить міста доступними для менш витривалих людей;
• у місцях відпочинку та закладах харчування все частіше зʼявляються гендерно-нейтральні вбиральні — таким чином зменшуються черги, а доступ до пеленального столика отримують батьки незалежно від статі;
• у великій кількості ТРЦ вже є не лише пеленальні столики, а й повноцінні кімнати «матері і дитини», а також ігрові майданчики, що дозволяє жінкам з комфортом проводити час поза домом.

Загалом, в Україні немає державних будівельних норм з гендерної урбаністики, але це не заважає планувати міста зручними для усіх. Потрібно лише трохи більше знань від забудовників та проєктувальників, а також постійного дослідження користувачів та їхніх потреб.

Як підтримує жінок бізнес

За останнє десятиріччя ми можемо спостерігати активні зміни у поведінці бізнесу, і вони здебільшого на краще. Все більше ТРЦ та гіпермаркетів мають ліфти та/або зручні пандуси, магазини пристосовують візочки для дітей, у громадських туалетах розташовуються пеленальні столики, а де-не-де навіть є безкоштовні засоби гігієни. Змінилося і розташування торгівельних та розважальних комплексів: якщо раніше до великого ТРЦ потрібно було їхати на інший кінець міста або у центр, то тепер все необхідне можна знайти біля дому.

Яскравим прикладом такого дбайливого бізнесу є мережа мультимаркетів «Аврора», що пропонують великий вибір різноманітних товарів для дому та душі. Окрім цього, «Аврора» активно підтримує соціальні проєкти про жінок і для жінок: додаючи до асортименту «Товари, яких не існує» на підтримку постраждалих від сексуального насильства, інформуючи про міжнародну акцію «16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства» та розміщуючи на поличках інформацію про застосунок, що допомагає почуватися впевненіше та безпечніше у випадку зіткнення з домашнім насильством. (Лінк на завантаження та деталі) 

«Як роздрібна мережа, ми маємо унікальну можливість комунікувати з нашими клієнтами через полиці наших магазинів. Тому ми приєднались до акції з неіснуючими товарами та розповідаємо про застосунок, який може врятувати життя. 

Насправді, ми підтримуємо чимало ініціатив — від проєкту «Землячки», що піклується про відшив жіночої військової форми, до освітніх заходів для жінок у тилових містах. «Аврора» дійсно вірить у ідею гендерної рівності, тому ми раді стати підписантами глобального договору ООН і продовжувати підтримувати, навчати чи надихати українок», — керівниця відділу КСВ Альона Жигура.

Не менш активно долучається до покращення життя українок і бренд Libresse. В рамках акції «16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства», на гігієнічних товарах для жінок було розміщено 40 тисяч наліпок з QR-кодом, що веде на вищезгаданий застосунок. Таке рішення дозволило розповісти чималій кількості українок про можливість захистити себе у критичній ситуації.

Подібні дії бізнесу відчутно додають комфорту у користуванні громадським простором і допомагають крок за кроком змінювати українські міста на краще. 

Життя жінки у місті все ще складно назвати легким та зручним. Та є і хороша новина: зміни повільно відбуваються, тож можна вірити, що крок за кроком українські міста стануть комфортними для більш вразливих груп населення. А значить — зручними для всіх.