Війна внесла хаос у життя українських родин, створюючи проблеми у правових питаннях між подружжям. Жінки стикаються з численними махінаціями з боку своїх чоловіків, які намагаються зменшити аліменти, позбавити права на майно та укладати угоди на користь коханок. Як захистити свої права під час війни? Відповідь на це запитання знає Наталя Горбаль, яка поділиться своїм досвідом та порадами для жінок у цій непростій ситуації. Адже вона є не лише адвокаткою із сімейного права, а ще й головною адвокаткою країни із шлюбних договорів, коучем у сфері сімейних відносин, лауреатом премії «Людина року-2018» за вагомий внесок у розвиток та збереження інституту сім’ї.
Наталія Горбаль – адвокатка у сфері сімейного права, ідеологиня першої в Україні конференції зі шлюбної освіти CODE
Адвокати не посвідчують договорів, вони їх розробляють на запит клієнтів
Чи обмежує воєнний стан можливості громадян укладати шлюбні чи інші угоди, якими унормовуються майнові права пари?
Ні, право на укладення будь-якого договору, який регулює подружні відносини, зберігається і не обмежується.
Міністерство юстиції надало право на укладання заочних шлюбів. А чи можна укласти шлюбну угоду, перебуваючи в окопі? І як ви пропонуєте діяти парам у ситуації, коли вже третій рік захисники без відпусток і не мають змоги дістатись до адвокатів, аби поставити підпис?
Адвокати не посвідчують договорів, вони їх розробляють на запит клієнтів. Шлюбний договір та/або будь-який інший договір, який регулює майнові відносини між подружжям, посвідчуються нотаріусами. Тому, для того щоб укласти та посвідчити договір, потрібно звернутися до нотаріуса, який встановить особу, а також пересвідчиться у тому, що все, що зазначено у договорі, є зрозумілим і прийнятним.
Як під час війни укладати шлюбну угоду парам, де хтось є громадянином іншої країни? Чи набуває угода сили, якщо вона не була верифікована виконавчим органом іншої країни, бо багато посольств ще досі працюють в інших країнах?
Коли ми говоримо про шлюбний договір, однією із сторін якого є громадянин іншої країни (“іноземний елемент”), то маємо завжди пам’ятати про законодавчі положення зі сфери міжнародного приватного права. Зокрема, про колізійні прив’язки та їх ієрархію. Для того щоб шлюбний договір набув чинності в іншій країні, варто не лише зважувати на законодавчі положення такої країни (якщо договір підпорядкований законодавству іншої країни), а й на момент набрання чинності таким договором. Наприклад, якщо ми говоримо про Україну, то незалежно від того, хто є сторонами договору – громадяни України чи іноземці, такий договір набуває чинності після його нотаріального посвідчення (якщо договір укладається у шлюбі) або після нотаріального посвідчення і реєстрації шлюбу (якщо договір укладається до реєстрації шлюбу). Водночас у таких країнах, як Швеція, Латвія, Литва, Данія, Японія, шлюбний договір набуває чинності лише після його державної реєстрації у відповідному реєстрі.
Також у самому договорі варто передбачити окремий розділ щодо вибору права тієї країни, якому буде підпорядкований шлюбний договір, аби уникнути надалі непорозумінь з цього приводу. Це важливо ще і через те, що багато наших громадян наразі перебувають за кордоном на законних підставах, оформлюючи статус тимчасового захисту за директивою ЄС. А це вносить свої корективи і може розглядатися як наявність іноземного елемента з урахуванням того, що одна зі сторін на законних підставах перебуває на території іншої країни і її центр життєвих інтересів також вже перемістився в іншу країну. Тому, перш ніж проставляти підпис на такому договорі, усвідомлюючи, що цей договір так чи інакше може розглядатися як договір за участі іноземного елемента, варто звернутися до спеціаліста у цій галузі права та з’ясувати всі нюанси.
Якщо пара живе однією сім’єю без реєстрації шлюбу (і ключове тут “однією сім’єю”), то їхні майнові відносини регулюватимуться так, як це відбувається у законному шлюбі
Поясніть читачкам правовий бік питання: чому чоловіки відмовляються брати офіційний шлюб, навіть ідучи на війну, але готові укласти угоди про захист майнового стану своїх цивільних обраниць?
Кожен обирає те, що обирає. Хтось до останнього чіпляється за статус “вільного” чоловіка, але це лише де-факто. Адже якщо говорити про правову площину, то кожен, хто почав жити з кимось разом, має пам’ятати, що наслідком такого кроку є відповідальність. Вона настає завжди, навіть якщо ти про неї не знаєш. Законодавець чітко визначив, що якщо пара живе однією сім’єю без реєстрації шлюбу (і ключове тут “однією сім’єю”), то їхні майнові відносини регулюватимуться так, як це відбувається у законному шлюбі. Але, повертаючись до питання, чому чоловіки не одружуються, можу сказати лише одне: шлюб заснований на добровільності і ніхто нікого не може примушувати укладати шлюб. І тут питання має бути не до чоловіків, а до жінок, які свідомо погоджуються перебувати у такій невизначеності. Впевнена, якби жінка, якій запропонували “пожити разом”, спочатку би спитала, у якості кого її кличуть жити разом, і не погоджувалася б на незрозуміле спільне проживання, поки не отримала б чіткої відповіді. Одразу скажу, що відповідь “у якості коханої жінки” – ні про що, тому не варто її сприймати за чисту монету. Якби жінки ставили такі запитання, то, напевно, не було б ані таких запитань, ані одиноких мам, ані жінок, які зневірилися.
Ризики під час незареєстрованих відносин були завжди та залишаються. І їхня наявність не залежить від війни або інших обставин
На які майнові ризики наражається під час війни бездітна пара, яка перебуває у цивільному шлюбі багато років, і хтось з цих двох іде на війну?
Нещодавно пролунала ініціатива від одного з народних депутатів на запровадження податку на бездітність. Сподіваюсь, що це питання так і залишиться “ініціативою”. Але, говорячи про “цивільні шлюби” (ця назва має бути обов’язково у лапках, адже за законом цивільний шлюб – це зареєстрований шлюб), ми розуміємо, що хтось із кимось почав жити спільно і не завжди таке проживання є саме “однією сім’єю”. Зазвичай підставою для такого спільного проживання є емоції, гормони і жага до дорослого життя (якщо ми говоримо про тих, для кого такі відносини вперше). А якщо ми говоримо про багаторічне спільне проживання пари, то навряд чи будуть труднощі з тим, аби довести, що у них утворилася сім’я. Звідси якраз можуть виникати і питання: про поділ майна, про поділ боргів, про утримання одного з партнерів, якщо для цього є підстави, тощо. І я би не стала говорити, що існують якісь окремі ризики, якщо хтось один йде воювати. Ризики під час незареєстрованих відносин були завжди та вони залишаються. І їх наявність не залежить від війни або інших обставин. Для того, щоб їх уникнути з самого початку потрібно з’ясовувати все, домовлятися і свідомо робити цей крок у напрямку незареєстрованих відносин, розуміючи наслідки. До речі, одним з негативних наслідків може стати те, що пара, або один з партнерів не зможе скористатися статтею 63 Конституції України щодо права відмови давати свідчення проти іншого з партнерів, на відміну від законного подружжя.
Вона – за кордоном, а він – в Україні. Як жінці на відстані контролювати свої майнові права, аби чоловік не вивів з-під можливого розподілу майна нові активи, придбані за час її відсутності?
Для цього є багато можливостей. Але перш за все, варто скласти перелік всього майна, узгодити його з чоловіком, визначити особу, відповідальну за утримання того чи іншого майна, визначити і погодити місце зберігання правовстановлюючих документів, з собою забрати копії всіх правовстановлюючих документів, час від часу перевіряти актуальний статус майна у відповідних реєстрах (реєстри у відкритому доступі) або перевіряти відомості щодо нових придбань чоловіком. І бажано, все ж таки, врегулювати майнові відносини подружжя саме договором (шлюбним чи про розподіл майна). Якщо мова йде про нові активи, які чоловік може придбати в період відсутності дружини, і за відсутності будь-якого договору між подружжям, бажано, заздалегідь, оформити відповідну довіреність/заяву, в якій зазначити, що всі правочини на суму від Х грн чоловік може вчиняти виключно за наявності заяви-згоди дружини. І в жодному разі не погоджуватися на встановлення факту роздільного проживання, адже наслідком цього є те, що все майно, придбане за час такого роздільного проживання, є особистою приватною власністю того з подружжя, хто таке майно придбав, і поділу таке майно не підлягає.
Чи встановить суд факт роздільного проживання, якщо дружина перебуває на території України, але підтримує стосунки виключно зв’язком?
Так, але потрібні докази саме роздільного проживання. Це не залежить від території країни.
Чи набуває майнових прав на частину 15 мільйонів коханка одруженого загиблого оборонця, яка має купу свідків, що вона два роки перебувала з чоловіком у стосунках, бо вони є військовослужбовцями? А якщо дружина загиблого не поверталась в Україну понад два роки, перебуваючи у шлюбі?
Це питання чітко врегульовано ст. 16-1 Закону “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, згідно з якою військовослужбовець може зробити особисте розпорядження про право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (15 млн грн), у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках. Тобто, у розпорядженні може бути зазначена будь-яка особа.
Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.
Також варто зазначити, що покази свідків в такому випадку не мають значення, адже закон чітко визначає суб’єктний склад тих, хто має право на отримання цих грошей, і коханки до цього складу не відносяться, якщо в них не має судового рішення щодо встановлення юридичного факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу з військовослужбовцем, як це визначено законом. І якщо ми говоримо саме про “коханок”, розуміючи, що у військовослужбовця є законна дружина і шлюб не розірваний, то за законом така “коханка” не має права встановлювати юридичний факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Єдине, на що вона може розраховувати, так це на те, що її ім’я з’явиться у відповідному розпорядженні.
Стосунки на війні досить різноманітні. Чи набуває прав на 15 мільйонів позашлюбна ненароджена дитина захисника після його смерті?
Так, абсолютно. І на підтвердження цього Верховний Суд нещодавно зробив відповідний правовий висновок з цього питання (справа № 440/6725/23), який повністю узгоджується із положеннями статті 16-1 Закону “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Напередодні ефіру в «Codex Горбаль» – авторському подкасті адвокатки
Шлюбний договір може бути поєднаний, наприклад, зі спадковим договором між подружжям
Які додаткові зміни варто вносити у шлюбну угоду, укладену у мирний час, через війну, адже від обстрілів можна загинути і у тилу, і в окопі…
Це доволі неоднозначне питання. З одного боку, шлюбний договір припиняє свою дію після закінчення шлюбу (загибель когось з подружжя є підставою для припинення шлюбу), крім положень, які врегульовують відносини між подружжям після розірвання шлюбу. Але, зрозуміло, що ці положення, якими врегульовані подружні відносини після розірвання шлюбу, діють лише за життя обох з подружжя. З іншого боку, після загибелі одного з подружжя йдеться вже не про виконання шлюбного договору, а постають питання про спадок. Тому, за наявності в пари шлюбного договору, можливо передбачити в такому договорі умови, які, так чи інакше торкаються спадкових питань. Тоді, скоріш за все, такий договір можна розглядати, як договір змішаного типу, який об’єднує в собі декілька предметів: шлюбний договір може бути поєднаний, наприклад, зі спадковим договором між подружжям. Тоді, у разі загибелі одного з подружжя, договір у відповідній частині діятиме.
Чи реально переглянути умови шлюбної угоди, укладеної у мирний час, коли чоловік після розлучення набув інвалідності (ампутація кінцівок, важкі поранення) та не має відповідних доходів, аби виконувати фінансові зобов’язання, укладені ще у мирний час? Адже йдеться про зменшення виплат як для жінки, так і для дитини…
Так, реально, такий договір може бути змінений або розірваний на підставі статті 652 Цивільного кодексу України. Нею передбачено: у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди про зміну або розірвання шлюбного договору з вищезазначених підстав, тоді зацікавлена сторона може звернутися до суду з відповідним позовом.
Краще передбачати виплату аліментів на дитину в договорі між батьками: про участь батьків у вихованні та утриманні дитини
У судах уже є кілька позовів від батьків, в яких вони вимагають повернення у примусовому порядку дитини в Україну через те, що колишня чи навіть чинна дружина чинить перепони у спілкуванні. Чи відбувається у таких випадках «заморожування» аліментів чи інших грошових виплат за шлюбною угодою, поки справа слухається у суді?
Ні, не відбувається. Адже якщо йдеться про виплату аліментів на користь дитини, то жоден судовий процес не є підставою для припинення таких виплат — оскільки це не відповідатиме принципу найкращих інтересів дитини. Але, якщо виплата аліментів на користь дитини відбувалася саме на підставі шлюбного договору, тобто, таким договором були врегульовані майнові відносини подружжя як батьків стосовно до дитини, то у випадку визнання недійсним такого договору у судовому порядку втрачаються підстави для сплати аліментів. Тому краще передбачати виплату аліментів на дитину в іншому договорі між батьками: про участь батьків у вихованні та утриманні дитини.
Одностатевим парам можна захистити право власності, якщо встановити на майно режим спільної часткової власності, а не режим спільної сумісної власності
Як ви пропонуєте унормувати майнові відносини одностатевих пар, аби у разі загибелі одного другий партнер не втратив права на майно, яке купувалось спільним коштом. Адже не у всіх спадкоємці-батьки сприймають сексуальну орієнтацію доньки та сина.
Якщо питання саме про “унормування”, то — ніяк, адже чинним в Україні законодавством не передбачені одностатеві шлюби. Якщо йдеться про те, як декільком особам (і це не залежить від статі) захистити право власності на одне і те саме майно, придбане ними спільно, та в якому такі особи є співвласниками, на випадок загибелі одного з них, то бажано, по-перше, встановлювати на таке майно режим спільної часткової власності, а не режим спільної сумісної власності, щоб в другого з партнерів його частка була чітко визначена, а на іншу частку у майні оформлювати заповіт. Це звичайні юридичні механізми, які не залежать від статі власників майна та/або їх цивільного стану.
Якщо в одностатевих парах вже є загиблий партнер. Наскільки судова практика стає на захист майнових прав другого партнера як співвласника майна?
Якщо співвласник майна має достатні і належні докази на підтвердження того, що він є співвласником, то суд, керуючись Конституцією України, захищає таке право власності, адже воно, право власності, за Основним законом є непорушним. І це аж ніяк не стосується статі власників майна.
Тетяна Марінова
