Як вигорання залежить від марного витрачання часу

Академічні дослідження свідчать, що позитивне мислення підвищує рівень продуктивності на 31%. А позитивне мислення лідера компанії впливає на працездатність працівників, а отже, покращує якість роботи. Через це відбувається зростання прибутків для власника і заробітної плати для працівника. Переможець Олімпійських ігор Ян Мульфейт, маючи 22-річний кар’єрний досвід у Microsoft, написав книжку «Позитивне лідерство» про те, як впливати на людей різного віку, світоглядів та професій, ефективно керувати та створити команду мрії із щасливих, наснажених працівників, використовуючи позитивне мислення. 

Публікуємо уривок про те, чому менеджмент енергії важливіший за тайм-менеджмент і як він впливає на відчуття задоволення від роботи.

Час не відновлюється, а енергія — так

Якщо запитати про основні фактори вигоряння, більшість постраждалих зазначить як головну причину витрачання часу. Дійсно, збільшення робочого часу для боротьби з величезним потоком документації збільшує ризик фізичного та емоційного виснаження. Ми намагаємося контролювати ці навантаження за допомогою типових методів тайм-менеджменту, педантично організовуючи день, користуючись щоденниками й складаючи переліки справ, встановлюючи нагадування у смартфонах. Ми вважаємо: що більше встигнемо за день, то продуктивнішими (і з меншим стресом!) будемо. Але ми не помічаємо важливий аспект, який може принести користь усім людям. Ключ до уникнення вигоряння не те, як ми розподіляємо час, а те, як керуємо енергією. Зрештою, наскільки щасливими ми можемо бути, весь день виконуючи численні завдання, часто на автопілоті? Або коли ми подовжуємо робочий день, щоб використати останні залишки енергії, поки не впадемо? Розгляньмо кілька сценаріїв.

У вас важливий дедлайн, якого необхідно дотриматись, але протягом дня вас відволікають численні малі завдання, які відбирають увагу (відповіді на електронні листи, заповнення документів тощо). Наприкінці дня ви почуваєтеся виснаженими й перебуваєте під тиском — дедлайн наближається, а ви не виконали роботу, яку мали виконати. Шалена паніка! Ви починаєте виконувати роботу в скаженому темпі й втрачаєте сили.

Ви запланували вечерю з дружиною/родиною і нетерпляче чекаєте на теплий «якісний час» із ними. Ваш робочий день наповнений справами, тому що ви намагаєтеся встигнути якомога більше, щоб увечері не думати про незакінчені справи й просто розслабитись. Але ви почуваєтеся надто виснаженими, щоб насолоджуватися, незалежно від того, як сильно вам цього хотілося б.

Ви приділяєте весь день роботі над проєктом, витрачаючи 10-12 годин, щоб бути максимально ефективними. Спочатку все добре, але потім ви відчуваєте втому й хвилювання, більше не можете зосередитися на проєкті. Якість роботи погіршується, і ви повертаєтеся додому не лише виснаженими й роздратованими, а й розчарованими через те, що не виправдали власних очікувань. Неприємно.

Ви, мабуть, думаєте: «І що? Це мій звичний робочий день». Культура роботи до сьомого поту 24/7 переважає в діловому середовищі, і стресові досвіди — невід’ємна складова робочого життя. Будьмо чесними: ви, імовірно, пишалися тим, скільки годин понаднормової роботи вдалося вмістити у свій розклад або як швидко ви виконували щоденні завдання без перерв на відпочинок. Головна проблема такого типу мислення — те, що час — невідновлюваний ресурс, але ми намагаємось керувати ним, висуваючи до себе необмежені вимоги. Якщо ви намагаєтеся наповнити свій день до краю, це означає, що робочий день ніколи не закінчується й у вас немає часу для відновлення або особистого життя. Легко потрапити в безкінечний потік стресової діяльності, у якому нам загрожує напад, поки ми не розуміємо, як небезпечно це для самопочуття і результатів роботи. Ми не сприймаємо ці робочі вимоги як «великі фактори стресу», як хворобу, переїзд, нову роботу, підвищення, скорочення штату, розлучення або народження дитини. Але дослідження свідчать про те, що фактори стресу щодня «переповнюють чашу». Перш ніж ми про це дізнаємося, постійні дедлайни та робота в стилі «Вперед, вперед, вперед!» спопелить нас. Підхід «Я із цим упораюсь» лише швидше штовхає нас на рейки.

Працювати ще більше годин на добу, відмовляючись від сну або нехтуючи родиною, очевидно, не вихід, і ми повинні навчитися керувати своєю енергією. На відміну від часу, який обмежується 24 годинами на добу для всіх, особиста енергія відновлювана. Ви не можете контролювати кількість часу у своєму розпорядженні, але власна енергія вам підвладна. Можна застосувати ідею менеджменту енергії (на противагу тайм-менеджменту), щоб змінити не тільки робочі звички,  а й загальну якість життя.

У своїй надзвичайно успішній та впливовій книзі «Сила повного залучення» Джим Лоєр і Тоні Шварц стверджують, що люди часто не помічають важливість енергії в професійному та особистому житті. На основі свого досвіду роботи зі спортсменами світового рівня вони досліджують способи, за допомогою яких ми можемо контролювати свою енергію із чотирьох основних джерел: фізичну, психічну, емоційну та духовну. Регулюючи кількість і якість енергії, яку застосовуємо щодня, ми можемо відновитися і поповнити свій енергетичний «бензобак», щоб не втратити сили.

Лоєр і Шварц вирішили зосередитися на лідерах бізнесу не випадково. Більшість лідерів живуть на такій шаленій швидкості, що втрачають уявлення про те, що важливо — у роботі та в особистому житті. Вони керують справами в кризовому режимі, на адреналіні, з  мінімумом  часу  на  відновлення й оздоровлення. Це виживання, а не процвітання. Парадокс у тому, що видатні лідери створюють для себе дедалі більше роботи з власної ініціативи або через те, що інші визнають їхню цінність. Успішні люди (особливо бізнесмени) вразливі    для того, що називається «безумство можливостей», — умов, у яких вони постійно створюють або ініціюють нові проєкти, які потребують навіть більше часу, коли вони вже перенавантажені роботою. Коли лідери страждають на вигоряння, це знижує рівень їхньої енергії, пристрасті та уяви й поширюється в компанії, як вірус, становлячи серйозну загрозу. Натомість енергійні та позитивні лідери надихають усіх збільшувати внесок у роботу компанії.