Оксана Хромова
15 лютого у світі відзначають Міжнародний день онкохворої дитини, мета якого — висловити підтримку маленьким пацієнтам та їхнім сім’ям.
Коли у дитини діагностують онкологічне захворювання, це стає важким випробуванням для всієї родини. Лікування, регулярні поїздки до лікарні, тривалі госпіталізації та зміна звичного життя виснажують не лише фізично, а й емоційно. У таких умовах зберегти відчуття стабільності та «нормальності» стає складно.
Про те, як діти психологічно переживають онкологічне лікування і чому гра стає для них важливим способом адаптації, розповідає Лілія Сіроха, психологиня благодійного фонду «Запорука», який понад 17 років допомагає родинам із тяжкохворими дітьми.
Варто розуміти, що навіть під час лікування дитина залишається дитиною — з потребами і бажаннями фантазувати, гратися, сміятися й відчувати себе.
Як лікарняний досвід впливає на психіку дитини
Хвороба і лікарняні стіни часто стають для дитини джерелом стресу. Незнайоме середовище, постійна присутність дорослих, медичні обстеження та болісні процедури можуть викликати страх, тривогу або пригнічення. Тривала ізоляція від дому, школи та друзів іноді сприймається як травматичний досвід і відображається на емоційному стані та поведінці дитини.
У лікарні дітям часто не до гри. Через втому, біль або напруження вони можуть втрачати інтерес до звичних занять. Проте саме у6 цей момент гра стає не розвагою, а важливим психологічним ресурсом.
Чому гра є критично важливою під час лікування
Гра — це природна потреба дитини та один із базових способів пізнання світу. Через гру діти вчаться взаємодіяти, висловлювати емоції, відчувати впевненість у собі та будувати уявлення про реальність.
Під час гри дитина на певний час перестає концентруватися на хворобі. Ми не завжди можемо змінити сам факт лікування, але можемо вплинути на те, як дитина його проживає. Малювання, конструктор, настільні ігри або простий спільний сміх у палаті змінюють емоційний фон і створюють відчуття, що життя триває попри все.
З психологічного погляду гра допомагає:
- знизити рівень тривоги та напруги;
- безпечно показати емоції й переживання;
- осмислити складні або лякливі події;
- знайти способи впоратися зі стресом.
Гра як повернення відчуття контролю
Під час лікування більшість рішень за дитину ухвалюють дорослі. Це графік процедур, здавання аналізів, режим харчування та прогулянок. Усе це може створювати відчуття безсилля та втрати контролю над власним життям.
У грі ж ситуація змінюється. Тут дитина може обирати, керувати процесом, вигадувати власні правила, відчувати себе сильнішою за обставини, у яких опинилася. Такий досвід підтримує самооцінку і допомагає дитині залишатися не лише пацієнтом чи пацієнткою, а особистістю зі своїми мріями та бажаннями.
Чому гра важлива і для батьків
Для батьків момент спільної гри теж дуже важливий. Часто саме гра стає простором близькості з можливістю поговорити, посміятися разом, відновити емоційний контакт, який міг втратитись через постійний стрес і втому.
Ми не можемо прибрати діагноз чи скасувати складне лікування. Але можемо зробити шлях дитини менш травмівним — із більшою підтримкою, меншою тривогою та відчуттям життя тут і тепер. Саме у цьому й полягає сила гри як психологічної опори під час лікування.
Про фонд «Запорука»
Фонд, заснований у 2008 році, підтримує родини з дітьми у лікарнях, прихистках, на прифронтових територіях та надає житло й турботу для тяжкохворих дітей у родинних домах «Дача» у Києві та Львові. Від початку повномасштабного вторгнення фонд допоміг українцям більш ніж на 8 мільйонів євро та увійшов до переліку топ-100 доброчесних організацій України.
Місія «Запоруки» — покращувати якість життя дітей і їхніх родин через всебічну, людяну допомогу під час лікування та у кризових ситуаціях.
Дізнатися більше та підтримати діяльність фонду можна на офіційному сайті: zaporuka.org.ua. Приєднатися до «Спільноти турботи» фонду можна за посиланням.