Оксана Хромова
Юлія Євсеєва — голова наглядової ради благодійного фонду «Ранок-Україна», HR-директорка видавництва «Ранок», ділова жінка, блогерка та книжкова експертка, дружина генерального директора найбільшого дитячого видавництва України «Ранок» і мама двох донечок та синочка. Для читачок WoMo.ua вона розповіла про те, чому ярлик «бути надто» — це соціальний конструкт і чому розвиток жінок у компанії — питання виживання бізнесу, а не тренд.
Про стратегічні інструменти
Останнім часом бачу, як дедалі більше жінок ставлять собі запитання, як поводитись, щоб тебе не назвали «надто». Як не виходити за межі власних можливостей і як не скакати вище власної голови. Я також знаю, про що вони. Надто амбітна. Надто впевнена. Надто видима. Надто голосна. Бо мене теж гризло це питання, поки я не протиставила йому зустрічне: «А якщо це надто, то це не про тебе, а про них, і якщо це найкраще, що з тобою могло статися?».
І це запитання стало відправною точкою для розмови, яку, на мою думку, давно пора вести голосно. Про те, чому жінки досі бояться займати простір. Про те, як трансформувати сором у силу. І про те, чому саме зараз — найкращий час бути видимою лідеркою.
Коли жінка говорить про свої досягнення, її часто називають пихатою, коли наполягає на своєму — складною, а коли знає свою ціну — зарозумілою.
Колишня операційна директорка компанії Meta Шеріл Сендберг у своїй книзі «Lean In: Women, Work, and the Will to Lead» писала: «Ми стримуємо себе у великих і малих речах через брак упевненості в собі, через те, що не підіймаємо руку, і відступаємо тоді, коли мали б діяти рішуче».
І це не просто красиві слова. Це реальність, з якою стикається кожна жінка, яка хоче зростати у кар’єрі.
Резерв лідерок — це не про квоти, а про виживання бізнесу
Коли я кажу, що розвиток лідерок — це стратегічна інвестиція, на мене часом дивляться скептично. «Знову про квоти і 50/50?» — запитують. Але ні, не про квоти, а про бізнес.
За даними дослідження McKinsey, компанії з більшою гендерною різноманітністю у керівництві мають на 21% вищі шанси на те, щоб обійти конкурентів із четвертого квартиля за маржею прибутку і на 27% більшу ймовірність довгострокового зростання вартості бізнесу порівняно з менш різноманітними компаніями.
Але навіть без цифр очевидно: коли у керівництві є жінки, змінюється культура ухвалення рішень. З’являється більше емпатії, уваги до деталей, готовності слухати різні думки, здатності бачити довгострокову перспективу. Але ось парадокс: жінок у топменеджменті досі критично мало. Чому? А тому що багато талановитих професіоналок самі себе утримують від зростання.
Це ті жінки, які бояться бути «надто», бояться виділятися і що їх не полюблять. Але «надто» — це ярлик, який часто вішають тим, хто виходить за межі зручності для інших.
Нова епоха лідерства, в якій емоції — це актив
За прогнозами тієї ж Шеріл Сендберг: «У майбутньому не буде жінок-лідерок. Будуть просто лідери».
Але щоб прийти до цього майбутнього, ми маємо бути видимими зараз.
Коли ти відмовляєшся грати за правилами, які були створені не для тебе, коли ти дозволяєш собі займати простір, який заслужила, ти стаєш «незручною». І знаєте що? Це нормально, ба більше, це необхідно.
Одна з найбільших помилок, яку роблять жінки, — чекають, що їх помітять, їхню роботу оцінять і щось про них скажуть. Але правда в тому: якщо ти не говориш про себе сама — про тебе не говорить ніхто.
Я не завжди це розуміла. На початку своєї кар’єри я теж вірила, що «робота говорить сама за себе». Я думала, що професіоналізм — це достатня підстава для зростання. Але я помилялася.
Перелом стався, коли я роками спостерігала підвищення колег-чоловіків, а жінки (які, до речі, вкладали у роботу набагато більше зусиль) залишалися на своїх позиціях. Чому? Бо чоловіків не виховують так, як жінок, їм не навішують ярлик «надто», тож у них є привілей говорити про свої досягнення.
То як правильно формувати свій особистий бренд?
Говори про свої результати з гідністю, а не з соромом. Коли ти ділишся своїм успіхом, ти не хвалишся, а показуєш іншим жінкам, що все можливо, і створюєш нову норму.
Також варто створити власний простір видимості. Це можуть бути виступи на конференціях, колонки у медіа, активність у професійних спільнотах, навіть пости у LinkedIn. Головне — щоб твій голос почули.
І не чекай дозволу займати простір! Ніхто тобі його не дасть. Ти сама береш і займаєш його.
Кожна жінка, якій дали шанс розкритися, — це не просто історія успіху. Це плюс до репутації, креативності й прибутковості бізнесу. Але тут важливо розуміти: програми розвитку лідерок — це не благодійність і не квоти. Це стратегія. Коли ти інвестуєш у талановитих жінок, ти отримуєш лояльних, залучених професіоналів, які готові будувати не просто кар’єру, а майбутнє компанії.
Особисто я перестала боятися підіймати руку і пропонувати нові ідеї. Я дозволила собі бути видимою. І знаєте що? Це не зробило мене менш людяною. Це зробило мене більш справжньою. Адже ми живемо в епоху, коли емоційний інтелект стає такою ж важливою компетенцією, як і стратегічне мислення. Коли уміння будувати відносини цінується так само, як і уміння читати фінансові звіти.
Жіноче лідерство — це не про те, щоб довести, що ми можемо бути «як чоловіки». Це про те, щоб показати, що ми можемо бути собою, і цього достатньо. Більше того, це саме те, що потрібно сучасному бізнесу, який працює в умовах невизначеності і потребує гнучкості, емпатії, здатності чути людей. Бізнесу, який будує довгострокові стратегії, а не женеться за швидкими результатами.