Оксана ХромоваМи завжди помічаємо, коли близька людина застудилася або відчуває фізичний біль. Але психічне виснаження часто відбувається тихо — без температури й очевидних симптомів. Іноді людина навіть сама не розуміє, що потребує допомоги. На які зміни варто звернути увагу, щоб вчасно запропонувати фахову допомогу? Пояснює психіатриня Центру ментального відновлення «Незламна» від «Фонду Маша» Катерина Ганноха.
Коли людина має погіршення психічного стану, вона не завжди може попросити про допомогу. Часом внутрішній ресурс вичерпується так тихо, що це нагадує повільне згасання лампочки.
“Завдання близьких — вчасно помітити зміни, які тривають не день-два, а стають новою нормою поведінки й сигналізують про потребу у фаховій підтримці”, — наголошує психіатриня «Фонду Маша» Катерина Ганноха.
На що варто звернути увагу
Зміна поведінки і настрою
Найперший сигнал — це нетипова поведінка, яка триває довше двох тижнів. Наприклад, якщо людина завжди була активною та відкритою, та раптом стає замкнутою, уникає контактів, скасовує зустрічі. Або навпаки: спокійна людина стає надмірно тривожною, дратівливою, метушливою. Ключове слово тут «нетипово». Ми оцінюємо зміни щодо самої людини, а не загальних стандартів.
Емоційна нестійкість
Коли психіка перевантажена, вона втрачає здатність витримувати стрес. Звичайне побутове питання може викликати сльози або спалах гніву; людина стає занадто чутливою до жартів або нейтральних зауважень. Іноді виникає відчуття, що людина «ніби не тут»: вона фізично присутня, але емоційно відсторонена, наче занурена у свої думки.
Побутова втома
Депресивні або тривожні стани часто з’їдають фізичні сили. Коли базові речі починають потребувати надзусиль, це тривожний сигнал. Наприклад:
- стає помітно, що людині важко виконувати прості речі: помити посуд, розібрати одяг чи вчасно піти в душ;
- змінюється зовнішній вигляд: неохайність у людини, яка раніше стежила за собою, є серйозним сигналом;
- скарги на те, що «сон не приносить відпочинку», а ранки стають найважчим часом доби.
Зміни у розмовах
Те, про що і як говорить людина, може багато розповісти про її стан. Якщо у мовленні дедалі частіше з’являються нотки безнадії: «якось воно буде», «немає сенсу старатися», «все одно нічого не зміниться», якщо людина починає надмірно за все вибачатися, наче відчуває себе тягарем для оточення; якщо ваші розмови стають короткими, формальними, без жодних подробиць про власні почуття, то це все може бути ознаками погіршення психічного стану.
Спроби «самолікування»
Часто люди намагаються вгамувати внутрішній біль доступними, але небезпечними способами. Це може бути помітне збільшення вживання алкоголю як способу «вимкнути голову» ввечері, нескінченний скролінг стрічки соцмереж або занурення в ігри до пізньої ночі, щоб втекти від реальності.
Як коректно запропонувати допомогу
Якщо ці маркери стали очевидними, найкращий шлях — чесна і м’яка розмова. Як провести її максимально коректно, радить психіатриня «Фонду Маша» Катерина Ганноха:
1. Говоріть через власні спостереження: замість фрази «тобі треба до лікаря» краще сказати: я помічаю, що ти останнім часом дуже втомлюєшся, і мене це турбує.
2. Нормалізуйте звернення по допомогу: згадайте, що піти до психолога — це як піти до стоматолога, коли болить зуб. Це спосіб швидше повернутися до нормального стану.
3. Запропонуйте конкретну підтримку. Головне — щоб людина відчула: вона не сама у своєму стані. І професійна допомога — це шлях до відновлення, а не ознака слабкості.
Психічне здоров’я не завжди кричить про проблему. Часто воно просто тихо просить про увагу. І саме близькі можуть першими це помітити.