Тетяна Марінова
Пам’ятаєте казку про Попелюшку? А чи замислювалися ви над тим, чому всі неодружені жінки казкового королівства так захоплено приміряли кришталевий черевичок, знаючи, що він чужий? Не краще поводились і їхні матері! Психологиня Мері Кучухідзе про причини та наслідки прагнення жінок стати щасливою з чужим принцом у наші дні.
Розмірковуючи над тим, що, приміряючи взуття, ми намагаємося обрати найкомфортнішу для себе пару, пригадалася «Попелюшка». У цій казці багато уваги приділяють принцу, Попелюшці, злій мачусі та іншим персонажам, але мало хто звертає увагу на натовп жінок по всьому королівству.
Особливість їх у тому, що заради одруження з принцом вони готові були терпіти той дискомфорт, який міг завдати чужий черевичок. Дівчата намагалися кілька разів натягнути взуття, немовби з іншої спроби черевичок змінить розмір.
Матері не приймали того факту, що черевичок не підходить старшій з доньок та активно пропонували інших, якщо вони були. І постає питання: на чому збираєтесь будувати стосунки у цьому шлюбі? Чи є потреба у тих ранах, які можуть виникнути від «носіння чужого взуття»? Чи дають біль та кульгава хода від цього черевичка радісні відчуття? Чи допомагає думка про біль та дискомфорт планувати спільне майбутнє? Напевно, ні!
Як би неприємно це не звучало, шлюб із принцом не зробить жінку щасливою, якщо це не її принц.
Напевно, читачка запитає: «А кохання? Як зрозуміти, що це мій принц?». Зустрічне питання: «А що таке кохання?». На це немає досі чіткого визначення. Психологи дають одне визначення. Філософи — інше. Біологи — третє тощо. Та й кожна людина для себе знаходить свою відповідь на це запитання. І кожна має рацію.
Одним із головних моментів існування родини є фундамент, на якому будуються стосунки. Адже створення сім’ї — це поєднання двох «королівств» зі своїми традиціями, цінностями тощо. І у новому «королівстві» багато хто готовий жити стереотипно. А одним із поширених стереотипних моментів є терпіння. Ця модель передається жінкам від покоління до покоління.
Поки що у мене не було жодного клієнта, який сказав би, що терпіння є умовою щасливої родини. Найчастіше я чую про те, що одне в одному сподобалось, і все. А що не подобається, мовчки сподівалися виправити у своєму партнері. Це і відіграє злий жарт.
– А як зрозуміти, що це мій принц?
– Спільні цінності.
Моя робота показує важливість цінностей, на яких будувалися стосунки чи сім’я. Цінності свідчать, про що є ця родина. І вони можуть бути не стереотипними, а індивідуальними для кожної родини. Адже у кризовий період сім’ї потрібна опора, яка допоможе зберегти баланс і не дасть зруйнувати те, що було побудовано спільними зусиллями. Адже казки, які нам читають у дитинстві, чи романи, які ми читаємо у дорослому житті, формують романтичне уявлення про створення родини, але не показують, як зберегти стосунки.
Читачки, мабуть, спитають: «З чого починаються сімейні цінності?» Відповідаю: насамперед з чесності із самою собою. А ще з відповіді на запитання: які у мене цінності?
Після спілкування з партнером, варто визначити, які у нього/у неї цінності, знайти спільні точки дотику. У чому можна знайти опору? Які сімейні традиції можна створити, виходячи з цінностей? Війна показала: шлюби розпадаються, тому що немає ресурсу на старомодне терпіння. А родини, створені на спільних цінностях, стали ще міцнішими.