Оксана Хромова
Він подарував світові Джеймса Бонда і сприяв появі найтривалішої кінофраншизи в історії. Прем’єра першого фільму про агента 007 відбулася 5 жовтня 1962 року й одразу стала сенсацією. Продюсери, навіть витративши чималі гроші, не могли уявити, що ця історія злетить настільки високо. Другий фільм, третій… І ось уже понад шість десятиліть пригоди агента британської розвідки не сходять із великих екранів.
Як усе починалося
Британський журналіст, офіцер військово-морської розвідки та письменник Ян Флемінг створив образ Джеймса Бонда не випадково. Манери джентльмена, уміння триматися у вищому світі, інтелект і витримка героя — усе пішло від самого автора. Флемінг народився у родині світської левиці Евелін Сен-Круа Роуз і консервативного політика Валентайна Флемінга. Батько був другом Вінстона Черчилля і загинув на фронті Першої світової, ставши для родини героєм і взірцем.
Дитинство та юність Яна пройшли у найпрестижніших навчальних закладах, але дисципліна давалася йому важко. Етон, Сандгерст, гучні пригоди, скандали, романи — майбутній письменник жив як типовий спадкоємець заможної родини. 1927 року його відрахували з коледжу, а до військового училища він не потрапив через проблеми зі здоров’ям.
Поворот у бік журналістики
Ситуацію змінила мати, яка відправила сина на навчання до друзів — колишнього британського шпигуна та його дружини-письменниці. Саме вони пробудили у ньому інтерес до літератури та журналістики. Завдяки зв’язкам матері у 1931 році Флемінг почав працювати в агентстві Reuters, побував у Москві й навіть намагався взяти інтерв’ю у Сталіна. Проте отримав відмову у вигляді особистої записки від радянського керівника.
Розвідка і війна
У 1939 році все змінилося. Адмірал Джон Годфрі запросив Флемінга до військово-морської розвідки. Хоча він не мав формальної підготовки, отримав звання лейтенанта і став особистим помічником керівника. Він виконував роль посередника між різними відомствами, фактично впроваджуючи тоді ще невідомі принципи комунікаційного менеджменту.
Його почерк швидко почав відчуватися у воєнних планах: сміливі, іноді ризиковані, але завжди продумані операції. Один із задумів, захоплення німецької шифрувальної машини «Енігма», так і не втілили, але він увійшов в історію. До кінця війни Флемінг мав репутацію блискучого аналітика і розвідника, а свій дім після війни назвав «Goldeneye» на честь однієї з операцій.
Як народився агент 007
Писати романи Флемінг почав у 1950-х роках саме у Goldeneye. Причиною було не бажання зберегти у книжках власний досвід, а радше спроба відволіктися від майбутнього шлюбу зі своєю вагітною подругою. Ім’я для героя він позичив у американського орнітолога Джеймса Бонда, на його думку, найнудніше ім’я у світі. Та насправді образ був дуже схожим на самого Флемінга — інтелект, смак до ризику й любов до вишуканого життя.
Перший роман «Казино “Рояль”» вийшов у 1953 році й став сенсацією. Видавці вмовили автора продовжити серію, і до 1964-го він написав 11 романів, які здобули статус бестселерів.
Вихід на великий екран
Шоста за рахунком книга «Доктор Ноу» стала першою екранізацією. Продюсери не очікували, що фільм з бюджетом у мільйон доларів збере у прокаті 60 мільйонів і започаткує культову франшизу.
Головну роль виконав Шон Коннері, тоді ще маловідомий актор. Спочатку Флемінг скептично ставився до цього вибору, але після прем’єри настільки захопився його грою, що навіть наділив свого героя шотландським корінням.
Першою «дівчиною Бонда» стала Урсула Андресс. Її вихід із моря у білому бікіні та з поясом для ножа назавжди залишився в історії кіно, а сцена стала однією з найвідоміших у бондіані.
Бонд, Джеймс Бонд
Саме у «Докторі Ноу» вперше пролунала легендарна фраза «Bond. James Bond» і з’явилися впізнавані титри з силуетом у стволі пістолета. Мелодія, що супроводжує агента 007, і тепер впізнається з перших нот, а суперечки щодо її авторства тривають досі.
Ян Флемінг помер у 1964 році, але створений ним світ живе вже понад пів століття. Кілька видатних акторів зіграли головну роль, технології змінилися, але атмосфера, стиль і харизма агента 007 залишилися незмінними. Це одна з тих історій, які, схоже, ніколи не вийдуть з моди.